Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 96)
– Там є меню налаштувань. Я тобі все розповім.
Ручний термінал зацвірінчав, попереджаючи про надходження нового файлу. Детектив його прийняв. Все було так само просто, як вводити код на дверях. Йому чомусь здавалося, що споряджати термоядерну бомбу для підриву буде дещо складніше.
– Є, – нарешті промовив Джо, – ми готові рухатись. Тобто мені потрібно рухати цю сраку і її сестер. До речі, яке прискорення наразі в мене на цій штуці?
– Зрештою ти будеш швидшим за «Росі». 4 g і прискорюєшся. Газу поки що не додаєш.
– Взагалі не відчуваю нічого, – відповів детектив.
– Я шкодую про те, що сталося.
– Це була кепська ситуація. Ми зробили те, що мали. Те, що завжди.
Вони помовчали декілька секунд.
– Дякую за кнопку, – порушив тишу Міллер, – передай Амосу, що я ціную це.
Він обірвав зв’язок раніше, ніж вона могла відповісти. Довгі прощання нікому не личать. Бомба у тачці, магнітні тримачі на місці, і широкий сталевий пояс навколо всієї конструкції. Він поволеньки рухався металевою поверхнею входу в доки. Якщо возик відірветься від станції, йому не вистачить сили його повернути. З іншого боку, якщо один з метеоритів влучить у нього – то ось тобі і постріл. Тож затримуватись не варто. Він викинув з голови обидві загрози і зайнявся справою. За десять нервових хвилин його костюм почав смердіти перегрітим пластиком. Все меню діагностики світилося помилками, і лише коли рециклер очистив повітря, діагностика повернулася до норми. Ще одна таємниця, яку він не міг розв’язати.
Безодня над ним сяяла немигаючими зірками. Одна зі світлих точок була Землею. Він не знав, яка саме.
Сервісний люк був вмонтований в природний камінь і в темряві яскраво-металевий возик здавався сріблястою смугою. Крекчучи, Міллер штовхав возик, бомбу і своє втомлене тіло по заокругленню, і відцентрова сила знову почала притискати його підошви, замість аби розтягувати коліна і хребет.
У стані запаморочення він вводив код, аж поки люк не відкрився.
Перед ним розкинувся Ерос, темніший за чорне небо.
Він відправив запит на зв’язок з Голденом, як сподівався, востаннє.
– Міллере, – відповів Джим майже миттєво.
– Я йду всередину, – повідомив Міллер.
– Чекай. Дивись, ми можемо спробувати відправити автоматичного візка. Якщо «Росі»…
– Ага. Але ти знаєш, як воно може статись. А я в же тут. І на додачу ми не знаємо, наскільки цей сучий син може ще прискоритись. У нас є проблема, яку потрібно розрулити. Так ми і вчинимо.
Все одно Джимова надія була слабенькою. Так, для проформи. Просто жест, хоча Міллер припускав, що може навіть зворушливий.
Намагається врятувати усіх навіть в останній момент.
– Я зрозумів, – нарешті погодився Голден.
– Домовились. Тож що після того, як я знищу те, що там знайду?
– Ми працюємо над способами анігілювати станцію.
– Добре, я ненавиджу влазити в проблеми задарма.
– Тут… тут є хоч щось, що я міг би для тебе? Після всього?
– Та нє, – відповів Міллер, і Жулі вже була поруч, її волосся плавало навколо неї, наче вона була під водою. Вона більше світилась завдяки слабенькому світлу зірок, аніж сама по собі.
– Чекай. Так, пару речей потрібно. Батьки Жулі. Вони керують «Мао-Квіковською торговою». Вони знали, що буде війна, ще до її початку. Вони пов’язані з «Протоґеном». Зроби так, щоб вони не відкараскалися. І якщо побачиш їх, передай, що я шкодую про те, що не знайшов її вчасно.
– Зроблю, – погодився Голден.
Міллер перевів погляд у темряву. Чи ще є щось? Чи має бути щось на додачу? Слівце для Ґейвлока? Чи Масс. Чи Діоґо та його друзів з АЗП? Але ж це треба мати що сказати.
– Окей. Тоді все. З тобою було приємно працювати.
– Мені шкода, що все так склалося, – сказав Голден. Це не було вибаченням за його слова чи вчинки, за вибір та відмову.
– Ага. Та що ти міг зробити, еге ж?
Це було найближче до прощання, наскільки вони спромоглися. Міллер розірвав з’єднання, відкрив теку зі скриптом від Наомі і запустив його. Копирсаючись, він знову увімкнув трансляцію з Ероса.
Тихий шерхіт, неначе пальцями рук вести по нескінченному аркушу паперу. Джо увімкнув ліхтарі на візку, і темний вхід на станцію заграв сірим індустріальним кольором. По кутках розбіглися тіні. Його уявна Жулі стояла у плямі світла, наче вузький промінь прожектора підсвічував її і одночасно конструкції позаду неї – відбитки давньої мрії, що майже добігла кінця.
Він відпустив гальма, наліг і зайшов у Ерос востаннє.
РОЗДІЛ 51. Голден
Голден знав, що людина може витримувати екстремально-високі сили g, але на коротких відрізках часу. З відповідними системами безпеки професійні паливоди витримували удари силою більше 25 g і виживали. Людське тіло природнім способом деформувалось, поглинало енергію м’якими тканинами і розсіювало її по більшим площинам.
Він також розумів, що проблема з продовженою дією високих g полягає в постійному тиску на кровоносну систему, яка породжує слабкі місця. Маєте слабке місце в артерії, що за сорок років перетвориться на аневризму? За декілька годин під 7 g вона може відкритися вже зараз. Капіляри в очах починають протікати. Саме око деформується, іноді призводячи до постійного ураження. В тілі завжди є порожнини, в легенях і кишківнику. Ви накинете досить гравітації – і вони сколапсують.
Позаяк бойові кораблі можуть маневрувати короткий час при дуже великих значеннях g, кожен момент часу, проведений при високому прискоренні, множить небезпеку.
Еросу не потрібно було нічим в них стріляти. Він міг прискорюватись, допоки їхні тіла не вибухнуть від перевантаження. Його пульт показував 5 g, але навіть поки він дивився, цифра змінилася на 6. Вони не могли підтримувати таку швикість. Ерос тікав. І з цим нічого не зробиш.
Але він поки що не віддавав Алексу наказу зменшити швидкість.
Немов Наомі читала його думки, на пульті з’явилося речення – МИ НЕ МОЖЕМО ЦЕ ВИТРИМУВАТИ з айді Наґати перед текстом.
ФРЕД ПРАЦЮЄ НАД ЦИМ. МИ ЇМ МОЖЕМО СТАТИ У НАГОДІ У ЗОНІ ДОСЯЖНОСТІ ЕРОСА, КОЛИ У НИХ БУДЕ ПЛАН, відповів він. Навіть міліметрові рухи пальцями по клавіатурі, вбудованій в його крісло якраз для такого випадку, були до болю важкими.
У ЗОНІ ДОСЯЖНОСТІ ДЛЯ ЧОГО?
Голден не відповів. Він не мав жодної гадки. Кров горіла від хімікатів, що тримали його при тямі і сконцентрованим у той час, поки тіло поволі розчавлювалось.
Хімія мала суперечні ефекти: розганяла його мізки до подвійної швидкості, але в цілому думати не дозволяла. Але Фред щось придумає. Чимало розумних людей ламають наразі над цим голову.
І Міллер.
Міллер якраз затягує термоядерну бомбу в Ерос. Якщо твій супротивник вищий від тебе на голову технологічно, застосуй настільки низьку технологію, наскільки зможеш. Можливо, один сумний детектив, який тягне на возику ядерну зброю, має шанс пройти крізь їхню оборону. Наомі каже, що вони не маги. Міллерові може вдатися, і це дасть їм потрібний шанс.
У будь-якому випадку Голден має там бути, хоча б для того, щоб спостерігати.
ФРЕД, надрукувала Наомі.
Голден відкрив зв’язок. Фред був схожий на людину, яка ледь стримувала посмішку.
– Голдене, – запитав він, – як ви там тримаєтесь?
6 G. КАЖИ ВЖЕ.
– Ага. Вийшло так, що поліція ООН порвала мережу «Протоґену» на шмаття, намагаючись зрозуміти, що там з біса діється. Вгадай, хто для протоґенівських зубрів є ворогом номер один? Ти. Чесно. Раптом все забулося, і Земля рада прийняти мене назад у теплі обійми. Для ворогів моїх ворогів я здаюся підходящим поганцем.
ЦЯЦЯ-ЛЯЛЯ. В МЕНЕ СЕЛЕЗІНКА ЗАРА ЛУСНЕ. ШВИДШЕ.
– Варіант того, що Ерос бахне по Землі, поганий сам по собі. Подія рівня виживання, будь це навіть просто скеля. Але люди з ООН подивилися трансляцію з Ероса, і це їх налякало до усирачки.
І?
– Земля готова запустити її наземний ядерний арсенал.
Голден ледь стримався, аби не похитати головою. Він не бажав залишитись з однією щокою, притиснутою до крісла.
ЕРОС УХИЛИВСЯ ВІД «НОВУ». ВІН ЗАРАЗ РОЗІГНАВСЯ ДО 6 G, І ЯК КАЖЕ НАОМІ, МІЛЛЕР НЕ ВІДЧУВАЄ ПРИСКОРЕННЯ. ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО, ВОНО НЕ МАЄ ТАКИХ ІНЕРЦІЙНИХ ОБМЕЖЕНЬ, ЯК МИ. ЩО ЇХ ЗУПИНИТЬ ВІД ЩЕ ОДНОГО СТРИБКА? НА ТАКІЙ ШВИДКОСТІ РАКЕТИ НІКОЛИ НЕ ЗМОЖУТЬ РОЗВЕРНУТИСЯ І ВДАРИТИ. І В ЩО ТИ ЦІЛИТИМЕШСЯ? ЕРОС БІЛЬШЕ НЕ ВІДБИВАЄ РАДАРНІ ХВИЛІ.
– Ось тут в гру вступаєш ти. Ви маєте навести лазер так, щоб він відбивався. Ми використаємо «Росінант» як систему наведення ракет.
Я НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ ПЕРЕРИВАТИ, АЛЕ МИ ВИБУДЕМО З ГРИ ЗАДОВГО, ЯК ЦІ РАКЕТИ З’ЯВЛЯТЬСЯ. МИ НЕ МОЖЕМО ТРИМАТИСЯ. МИ НЕ ЗМОЖЕМО НАВЕСТИ РАКЕТИ ДЛЯ ТЕБЕ. І ЯК ТІЛЬКИ МИ ВТРАТИМО ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТАКТ, НІХТО НЕ ЗМОЖЕ ВІДСЛІДКУВАТИ ЕРОС.
– Ви можете перейти на автопілот.
Що означало – «ви можете всі померти зараз у тих ваших кріслах».