Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 88)
– Забирайтесь зі своєю командою на Ерос, поки я не передумав.
Джим підвівся, кивнув Фреду і вийшов. Наомі рухалася поруч.
– Ого, ми пройшли по лезу, – видихнула старпом.
Коли вони полишили офіс, Голден сказав:
– Я думав, що Фред був за крок від того, аби наказати Міллеру застрелити мене.
– Міллер на нашому боці. Ти цього ще не второпав?
РОЗДІЛ 46. Міллер
Міллер розумів, що тягнучи руку за Голдена і проти свого нового боса, він отримає на горіхи. Його становище при Фреді і АЗП було досить нетривким від початку, тож не варто, лижучи сраку, вказувати на те, що голденівці не просто більш віддані, а й заслуговують більше довіри, аніж люди Фреда. Те, що він сказав правду, ще погіршувало становище.
Він очікував відплати. Було б наївно не очікувати.
–
Детектив зняв капелюха і провів пальцями по рідкому волоссю. Не схоже це на гарний день. Інтер’єр «Нову» демонстрував більшу потребу в латанні і доробці, аніж вимагав корпус.
Робота дизайнерів полягала в тому, аби побудувати щось грандіозніше за двокілометровий корабель. Величезні рівні розташовувались один над одним; алюмінієвий профіль органічно співіснував з тим, що мало стати пасторальними луками. Структура перегукувалася з найвидатнішими кафедральними собрами Землі і Марса, росла крізь пустоту повітря, демонструючи стійкість при тяжінні прискорення і в прославлянні Бога. Там все ще стирчали сталеві балки і місця для сільськогосподарського субстрату були порожні, та Міллер зрозумів, яким воно стане по завершенню.
Корабель поколінь був гімном всепоглинаючих амбіцій і абсолютної віри. Мормони це знали. Вони це розуміли. Вони сконструювали судно, що було водночас молитвою, благочестям і відзначенням. «Нову» був би найвеличнішим храмом, який побудувало людство. Він, серйозна надія землян на досягнення зірок, міг би приглядати за паствою у прощі міжзоряним простором.
Він міг би, якби не Міллер.
– Ти хочеш, аби ми газом їх пригостили, Пампа? – запитав Діоґо.
Міллер розглядав людей, що чинили опір. Тих, хто утворив живий ланцюг у коридорах і інженерних проходах, на око було до двох сотень. Транспортні ліфти і промислові маніпулятори застигли в очікуванні із вимкненими екранами, із замкнутими накоротко батареями.
– Ага, може, й варт, – зітхнув детектив.
Загін безпеки – його загін безпеки – налічував більше трьох тузнів штиків. Чоловіки і жінки, більш об’єднані нарукавними пов’язками АЗП, аніж тренуванням, досвідом, лояльністю чи політичними поглядами. Якби мормони обрали шлях насилля, то там були б калюжі крові. Якби вони були в скафандрах, то протест продовжувався б години. Можливо, дні. Натомість Діоґо дав сигнал – і за три хвилини чотири маленькі комети злетіли в простір нульовим тяжінням, виляючи хвостами з ННЛП-альфа і тетрагідроканабінолу.
Це був найприємніший, найніжніший засіб для контролю натовпу в арсеналі. Звісно, у кого слабкі легені – той постраждає, але за пів години усі будуть у розслабленому ступорі і з відлетівшим дахом. ННЛП разом з ТГК ніколи не використовувались Міллером в роботі на Церері. Замов цю суміш на склад – і її б швиденько розтягнули для офісних вечірок. Джо спробував відшукати заспокоєння у цій думці. Ніби це компенсує мрії і працю за все життя.
Поряд з ним зареготав Діоґо.
Команді знадобилося три години, аби закінчити первинну зачистку судна, і ще п’ять, аби відшукати усіх безбілетників, що заховалися поміж трубопроводами, в прихованих кімнатах і чекали об’явитися в останню хвилину, щоб саботувати місію. Коли їх у сльозах витягували з корабля, Міллер цьому дивувався, адже він рятував їм життя. Якби єдине, що він зробив у житті, – це утримав Джонсона кинути купу невинних людей на наглу смерть, аби не дати внутрішнім планетам висадитися на Ерос – то й це було б досить непогано.
Як тільки голова групи безпеки дав сигнал, спеціалісти АЗП перезапустили маніпулятори і транспорт, відновили роботу систем після сотні актів саботажу, який мав на меті не дозволити запустити двигуни «Нову», і забрали цінне обладнання. Джо побачив підйомники, здатні вмістити п’ять рядів контейнерів, здатні переміщати механізми, які взагалі неможливо підняти. Доки були зайняті, як церерські у пік зміни. Міллер мріяв побачити свою стару когорту, яка б походжала поміж вантажниками та трубами ліфтів, забезпечуючи мир.
У моменти тиші він вмикав на терміналі трансляцію з Ероса. В його дитинстві була артистка на ймення Жила Сорормая. Наскільки він згадав, вона умисно пошкоджувала носії даних, а потім пропускала їх вміст через своє музичне приладдя. Вона вскочила в халепу, коли якась частина приватного коду потрапила до її музики і була опублікована. Міллер не був перебірливим і зрозумів дві речі: всесвіт мав би бути кращим місцем, і ще одному недоумку варт знайти справжню роботу.
Слухаючи «Радіо «Вільний Ерос»», як він називав трансляцію з зараженої станції, детектив міркувував, чи не був занадто суворий до старої Жили. Зойки, перехресна балачка, потік пустого етеру, підкреслений голосами, звучав жаско і привабливо. Як і потік пошкоджених даних, це була музика зламаності.
...аскуігаре іль пас е че поссано сентірсі мегліо…
…жа мін а ноусіват куоллейста я халментаа кохтало пакоттаа хвилин я сі сконі…
…роби що маєш…
Він слухав потік годинами, вихоплюючи голоси. Одного разу цілий шмат було зібгано, пошкоджено на початку і в кінці, мов якесь залізяччя працювало на межі виходу з ладу. Лиш після закінчення Міллер подумав, що періоди тиші були азбукою Морзе. Він обперся на переборку, неосяжна маса «Нову» височіла над ним. Корабель лиш наполовину був готовий, а його вже обрали для заклання. Жулі сиділа поруч, піднявши очі вгору: волосся плавало навколо обличчя, а очі не втомлювались посміхатися. Які б з витребеньок уяви не утримували Жулі Андромеду Мао від появи у вигляді трупа, він був їм щиро вдячний.
– Я застрелив того вилупка не досить швидко, – вголос промовив Джо.
Він міг дати нам зірки.
Втрутився новий голос. Людський, що трясся від люті:
– Антихрист!
Міллер кліпнув, повертаючись до реальності, і вимкнув стрім з Ероса. Транспорт з бранцями поволеньки повз доком; до його вертикальних підпірок було прив’язано півтора десятки мормонів. Один з них – молодик із пом’ятим обличчям і ненавистю в очах. Він витріщився на Міллера.
– Ти Антихрист! Ти мерзенна подоба людини! Бог про тебе знає! Він запам’ятав тебе!
Коли він проминав детектива, той торкнувся криси капелюха:
– Зіркам краще бути без нас, – сказав він так тихо, аби тільки Жулі почула.
* * *
Десяток буксирів підлетіло до «Нову», павутина тросів з нанотрубок була непомітна з такої відстані. Джо завважив, як величезний монстр, така ж частина станції Тихо, як переборка або повітря, зсунувся зі свого місця і почав рухатися. Дюзи буксирів освітили інтер’єр станції, мигтіли в ідеальній хореографії обов’язкових різдвяних вогників, і ледь-ледь чутне дрижання відчувалося крізь сталеві кістки Тихо. Через вісім годин «Нову» буде на безпечній дистанції і зможе увімкнути свої величезні двигуни без того, аби пошкодити станцію вихлопом. Для досягнення Ероса йому знадобиться більше двох тижнів.
Міллеру тре було вбити ще вісімдесят годин.
– Ой, Пампа! – звернувся Діоґо. – Зроблено-зроблено?
– Ага, – позіхнув той. – Я готовий. Збирай усіх.
Парубок посміхнувся. За години відрядження на «Нуво» він начепив на три з чотирьох передніх зубів червоні пластикові прикраси. Без сумніву, серед молодіжної культури на Тихо вони мали глибокий сенс і демонстрували виражену відвагу, можливо, сексуальну. Міллер відчув хвилинку полегшення від того, що вже не ночував у Діоґовому ліжку.
Тепер, коли він командував безпековими операціями АЗП, іррегулярна природа групи була зрозуміла, як ніколи до того. Був час, коли він вважав, що ця організація здатна дати чосу Землі або Марсу, якщо дійде до відкритої війни. Звісно, грошей і ресурсів у них виявилось більше, аніж він думав. У них є Фред Джонсон. Тепер у них є Церера, принаймні доти, поки її можна утримувати. Вони штурмували станцію Тот і перемогли.
Поки що ті самі хлопці, які ходили на абордаж, відпрацьовують контроль натовпу на «Нову», і більш ніж половина з них буде в команді корабля-руйнівника, коли той покине Ерос. Це були речі, які Гейвлоку ніколи не зрозуміти. Коли вже на те пішло, то й Голдену ніколи не зрозуміти. Можливо, ніхто з тих, хто жив з впевненістю і підтримкою природної атмосфери, не зможе повністю осягнути потужність і крихкість соціуму, заснованого на потребі робити те, що він має робити, на потребі стати швидкими і гнучкими, як АЗП. На потребі стати виразнішими.
Якщо Джонсону не вдасться вибудувати мирний договір, Асоціація Зовнішніх Планет ніколи не виграє проти дисципліни і згуртованості флотів планет внутрішніх. Але й не програє ніколи. Війна без кінця.
То що ж тоді зветься історією, якщо не це?
І чи можуть зірки змінити будь-що?
Повернувшись до своїх апартаментів, він зі свого терміналу надіслав запит на з’єднання. Фред з’явився на екрані втомленим, але зібраним.