Джей Кристофф – Безніч (страница 71)
У Мишолововому змаганні в рахунку все ще вела Ешлін — і це не дивина, — але Цить, який посідав друге місце, не набагато від неї відставав. Зважаючи на те, наскільки напруженим ставало змагання, Мія була дуже вдячна, що подруга знайшла час і допомогла їй вкрасти щось таке, що в офіційному заліку не враховуватиметься. Аколіти набралися сміливості й тепер цупили складніші пункти, а не «дешевші» дрібнички. І все ж, якби Мія була азартною людиною, то поставила б цілий статок на те, що першим номером у Кишенях рік завершить Ешлін.
От тільки якби ж Мія насправді мала статок, то, найімовірніше, Еш його б уже вкрала, бо дружба — то таке…
Уроки Мишолова ставали такими ж еклектичними й ексцентричними, як і сам шахід. Кілька годин на тиждень він присвячував навчанню того, що звав без’язиччям[80], і наполягав, щоб надалі всі розмови в його залі провадили саме цією мовою. На іншому занятті Мишлов завіз до Зали Кишень дерев’яний резервуар, наповнений брудною водою. На дні там було розсипано жменю відмичок. Шахід посковував аколітам руки й ноги свинцевими кайданками та штовхав учнів одне за одним до резервуара.
Треба віддати йому належне: схоже, шахіда порадувало, що ніхто з його учнів не втопився.
У Залі Машкар уроки минали делікатніше і, щиро кажучи, значно приємніше. Аколітів усе ще регулярно виряджали до Богодола, і з десяток безночей Мія провела по різних тавернах, тренуючись у красномовстві та старанно частуючи людей трунками й приємними усмішками. Вона вже підчепила на гачок двох юних і доволі приємних з лиця адміністраціїв, а в припортовому борделі підслухала смаковиті плітки про жорстоку колотнечу поміж місцевими брааві. Аалея прийняла Міїні нові таємниці з усмішкою й розцілувала дівчину в обидві щоки. І якщо шахіда й помітила в Мії якусь переміну після тієї ночі в Тріковому ліжку, вона чемно уникла коментарів.
Після тієї ночі Мія впродовж оборотів переборювала потяг усміхатися хлопцеві за сніданком чи витріщатися на нього під час занять. Старанно плекаючи дистанцію, вона сказала йому, що більше не потребує уроків фехтування. Мія знала: дозволити, щоб між ними виросло щось більше, — це глупство, і Трік зі свого боку принаймні вдав, що зрозумів. І все ж часом вона краєчком ока помічала, як пильно він на неї дивиться. Ночами, лишившись у своїй спальні на самоті, вона клала руку між ніг і намагалася не уявляти його обличчя. Іноді їй це навіть вдавалося.
Час минав, ініціація наближалася, випробування ставали складнішими. Мії зосередитися на навчанні допомагала думка про вендету проти Скаеви та його псів, але всі аколіти знали, що саме на кон поставлено. Відколи минув маскарад на Велику Десятину, між ними загинула ще одна людина — хлопець на ім’я Леоній, якому випадково перебило горло в Залі Пісень, і він задихнувся ще до того, як встигли Маріеллу на допомогу прикликати.
Із двадцяти дев’яти аколітів, які розпочали навчання, лишилося тільки п’ятнадцять. А тоді стався випадок, що згодом дістав назву «Блакитний ранок».
Почався він, як і будь-яка інша криза, з тепер уже добре знайомого шепоту Пана Добрика:
Мія розплющила очі й, негайно прокинувшись, витягнула стилет. Вона почула ледь чутне шипіння. Підвела погляд і помітила, що один з каменів стелі над ліжком відсунувся вбік і крізь цей отвір до її покоїв точаться прозорі випари. Пара витанцьовувала в повітрі, наче дим від сигарил, — некваплива й голубувата.
Мія низько пригнулася, кинулася до дверей, повернула ключ і зрозуміла, що замок не відчиняється. Завжди напоготові після отих ранішніх уроків Мишолова та Павуковбивці із замками-пастками, дівчина натягнула міцну шкіряну рукавицю й смикнула за ручку. Та не піддавалась.
Дівчина глянула через плече й побачила, що блакитнуватої пари побільшало. Потік густішав, повітря в кімнаті бралося туманом. Мія відчула їдкий присмак на корені язика. Очі запекло. Принаймні ці симптоми вона натвердо завчила.
— Аспіра… — видихнула вона.
— А я ж хотіла довше поспати.
Дівчина підхопила з підлоги сорочку, змочила її у воді з умивальника та затулила мокрою тканиною лице. Аспіра спричиняє параліч та смерть від повільної задухи. Вона важча за повітря і незаймиста в газоподібній формі. Мія чудово знала, як зробити протиотруту, але жодних матеріалів в неї при собі не було. Та волога шмата, що рот затуляє, сповільнить дію пари принаймні на кілька хвилин — задосить часу, аби вигадати план порятунку.
Очі дівчини оббігли кімнату, думки стрімко помчали вперед.
Ключ у шпарині не ворушився, а спроба висадити двері плечем тільки синець по собі залишить. Петлі трималися на залізних цвяхах, вона могла б їх повитягували, але це потребує
Мія притиснулась щокою до підлоги й зазирнула під двері. Почула кашель. Гуркіт важких предметів, що ними по дереву гамселять. Слабкі викрики. Крізь шпарину точилося чисте прохолодне повітря — разом зі звуками дедалі гучнішої паніки. Якщо в аколітів не вийде вибратися з кімнат, помруть усі до останнього.
— Зуби й Паща, вони в пацьорки вже не граються, — засичала дівчина.
У Мії дихання перехопило.
Вона подивилася на шпарину під дверима. На діру в стелі.
— Тиск, — шепнула дівчина.
Вона схопила пляшку віскі з нічного столика та виплеснула рідину на м’яке сіре хутро, що встеляло її ліжко. Схопила сигарили, викресала іскру, торкнулася краю ліжка й позадкувала. З глухим
Температура зростала, полум’я підігрівало все разом: повітря, дим та випари аспіри, і розігріте повітря витягувалось крізь діру в стелі. Мія підхопила один з десятка ножів, що валялися в кімнаті, й устромила його в перший гвіздок, що утримував петлі дверей.
Ліжко перетворилося на яскраву й тріскотливу кулю полум’я. Дим — разом з випарами аспіри — витягувало нагору, та очі в Мії все одно сльозилися, а в горлі пекло. Вона висмикувала цвяхи, один за одним, та кидала на підлогу з глухим металевим дзеньком. Урешті-решт вона витягнула стільки гвіздків, що двері ледь на місці трималися, кілька копняків з розгону вибили останні опори, і двері вивалились до коридору.
Мія вибралася назовні, кашляючи, зморгуючи сльози. У кінці коридору стояли Павуковбивця та Мишолов. Шахід Кишень робив позначки побіля імен у величезній книзі в шкіряній оправі. Сувора Шахіда Істин вділила Мії посмішку.
— Сніданок подадуть у Небесному Олтарі за п’ятнадцять хвилин, аколітко, — сказала вона.
Мія відновила дихання і ступила вбік, щоб пропустити двох Рук, які зайшли до її кімнати погасити ліжко. Побачила, що двері до Карлоттиної кімнати розчахнуті — замок на друзки розлетівся, наче скляний був. Двері Озріка обвуглилися вщент. З-під дверей Цитя визирав довгий пергаментний сувій, крізь який було чутно спокійне дихання. І поки вона за всім цим спостерігала, очевидно заблокований замок на дверях Ешлін якимось чином клацнув, відчинився, дівчина спокійнесенько вийшла до коридору, сховала відмички до кишені й підморгнула.
— Раночку, Корвере, — вишкірилась вона.
Мія перевела погляд на двері Тріка і з полегшою побачила, що ті вже розчахнуті. Вони з Еш поплентались до Небесного Олтаря, лишаючи позаду штин аспіри та диму. Трік з Озріком вже сиділи за одним столом із Карлоттою. Трік спостерігав за сходами й неприховано засяяв, коли побачив Мію. Лотті схилилася над нотатником у шкіряній оправі, робила записи та стиха ставила Озрікові запитання. Хлопець нахилився ближче до неї, аж випромінюючи чарівливість, а вуста його склалися в принадну усмішку.
Еш і Мія взяли їжу та всілися поруч із тріо. Мія угледіла, що Карлотта працює над якоюсь отрутою, але — от дивина — вона й близько не була схожа на формулу Павуковбивці. Усі її нотатки були зашифровані — схоже на якусь із варіацій послідовності Ельберті змішану з чимось доморослим.
— Ну, я не здивована, що Лотті тут першою опинилася. Це ж отрута, вона на такому знається, — Еш кинула погляд на Тріка. — Але, свята прірвонька, ти, Трікі, як отак швидко вибрався?
— О маловірна.
— Дай вгадаю. Головою двері висадив?
— А не треба було, — Трік поворушив бровами. — Я запах аспіри розчув ще до того, як вони замки заклинили. Визирнув у коридор подивитися, що відбувається, Мишолов мене негарним словом на без’язиччі назвав і відіслав сюди.
Ешлін вишкірилась:
— Оце ти носик маєш, га, Трікі.
Трік знизав плечима й глипнув на Мію:
— А ти як вибралась?
Мія дивилася на сходи. Тепер у Небесному Олтарі аколітів побільшало. Джессаміна, Цить, Діамо, Марцелл… Але з пів дюжини аколітів усе ще бракувало. Еш уже до жартів взялася, але там, унизу, хтось помирав. Люди, яких вони знали. Люди, які…
Дівчина усвідомила, що всі інші вичікувально дивляться на неї, спраглі подробиць її втечі.
— Перепад тиску, — пояснила вона. — Гарячі випари здіймаються через діру в стелі. Протяг з-під дверей затягує свіже повітря. Звичайнісінька конвекція, описана Мікадесом у чотирнадцятому…