Долорес Редондо – Диригент (страница 54)
Дюпре уважно вислухав його й обережно відповів; на його думку, жоден із наведених Вердоном аргументів не був достатньо вагомим, аби змусити Джима Вілсона перервати відпустку.
— Майкле, Джиме, що відбувається?
Вердон позирнув на Вілсона й зітхнув, здійнявши обидві руки в жесті, що виражав цілковиту безпорадність. Дюпре аж ніяк не був дурнем: він чудово знав, що йому подзвонили не для того, щоб поговорити про погоду.
— Дюпре, ми були змушені прийняти деякі рішення через особливу метеорологічну обстановку, масштаби катастрофи, що загрожує Новому Орлеану, а також той факт, що твоя група розділилася і наразі працює в двох різних містах.
Дюпре мовчав. Лише потріскування на лінії свідчило, що зв’язок не обірвався.
— Ми вважаємо за потрібне пояснити тобі ситуацію, — шанобливо мовив Вердон. — Ми з цікавістю стежили за тим, як просувається ваше розслідування. Агентка Такер проінформувала нас...
— Я добре розчув тебе? Агентка Такер проінформувала вас? — перебив його Дюпре.
— Алоїзію, будь ласка, не нападай. Краще вислухай нас. Ми — твої друзі, — втрутився Вілсон, підвищивши голос.
— Отже, — терпляче повів далі Вердон, — агентка Такер повідомила нам, що ви отримали підтвердження того, що Бред Нельсон — детектив із Маямі — був присутнім на місцях убивства всіх родин, а інспекторка Саласар простежила важливі паралелі між злочинами диригента й справою про сімейне вбивство вісімнадцятирічної давнини.
— Очевидно, що агентка Такер забула уточнити дещо: Нельсон справді виїжджав до деяких місць події у складі рятувальної групи, проте він повернувся з Бруксвіля раніше і наразі його перебування в Новому Орлеані офіційно не підтверджено. А ще вона забула згадати, що Саласар вважає, що диригентом може бути чоловік на ім’я Мартін Ленкс, який убив свою родину вісімнадцять років тому, але сумнівається, що Нельсон відповідає цьому профілю.
— Наскільки я зрозумів, він — ваш головний підозрюваний.
— Ти запитуєш у мене чи в агентки Такер?
— Алоїзію, заради бога! — благально скрикнув Вілсон.
— Нельсон — один із наших підозрюваних, але всі докази проти нього є непрямими. Ми чекаємо нагоди допитати його напарника з рятувальної групи. Приблизно о шостій ранку Такер мала відправити мені звіт з інформацією про його виїзди до місць події. Я ще не отримав документа, але бачу, що ви вже ознайомилися з ним.
— Такер спробувала зв’язатися з тобою, але запевняє, що у неї нічого не вийшло.
— Що ще ви хочете сказати? — Його голос був суворим і нетерплячим.
Вілсон кивнув Вердону. Було очевидно, що Дюпре здогадався, до чого вони хилять. Не було сенсу затягувати.
— Агентка Такер мала розмову з дружиною Нельсона, — випалив Вердон, почуваючись не в своїй тарілці.
— Що? — То було не звичайне запитання. Його не цікавило, як пройшла бесіда. Він запитав, як вона насмілилася це зробити.
Вердон зрозумів підтекст.
— Чому вона не попросила дозволу? — наполягав Дюпре.
— Послухай, Дюпре, я розумію, що ти гніваєшся, але зв’язок фактично відсутній; у Новому Орлеані не працюють мобільні телефони; попри всі наші можливості, ми витратили більше години, намагаючись додзвонитися до тебе на стаціонарну телефонну лінію.
— Коли саме вона дізналася, що Нельсона немає в Маямі? — мовив Дюпре, не реагуючи на зауваження Вердона.
— Десь після сьомої ранку.
— Чому ж тоді вона не сповістила нас? Зараз майже одинадцята. Після відключення електроенергії ми втратили телефонний зв’язок, але я дав їй чіткі розпорядження — повідомляти мені будь-яку нову інформацію електронною поштою.
— Нової інформації було обмаль. Їй здалося, що найкраще рішення — поспілкуватися з дружиною Нельсона. Це найбільше допоможе розслідуванню.
— О котрій годині?
— Дюпре...
— О котрій годині вона розмовляла з дружиною Нельсона? Від Маямі до Тампи треба їхати чотири години машиною.
— Це нам не відомо, — збрехав Вілсон, усвідомлюючи, що Дюпре все знає.
Вердон спробував розрядити напруження:
— Ти сам визнав, що ураган і відключення електроенергії спричинили проблеми зі зв’язком.
— Я перебуваю у підрозділі Служби порятунку. Тут працює генератор. Тридцять операторок відповідають на телефонні дзвінки. Мені важко повірити, що Такер не мала можливості зв’язатися зі мною. Ви ж знайшли спосіб додзвонитися сюди, коли вам знадобилося розповісти щось важливе, — саркастично зауважив Дюпре.
— Алоїзію... — примирливо мовив Вердон.
— Алоїзію, — провадив далі Вілсон, — річ у тім, що дружина Нельсона підтвердила, що його поведінка була підозрілою. Він прийшов до неї позавчора. Вона каже, що Нельсон видався їй навдивовижу спокійним, дивним і загадковим, геть не схожим на чоловіка, що страждає, яким він був останнім часом. Говорив незрозумілі речі. Цитуючи дослівно: «Я винен у всьому, що сталося, і знаю, що все робив неправильно, але я вирішу проблему. Зараз я мушу йти, бо на мене чекають невідкладні справи. Коли я повернусь, я буду готовим виправити всі помилки».
— Він сказав «всі помилки» чи «всі мої помилки»? — поцікавився Дюпре.
— Наскільки я зрозумів, «всі помилки».
— Можливо, йдеться про обіцянку чоловіка, який старається виправити свої помилки, але не виключено, що він оголошує, що ось-ось настане довгоочікувана мить, — зазначив Дюпре. — «Помилки» передбачають, що він не бере на себе відповідальності за них, хоча налаштований усе виправити. Саласар вважає, що наш об’єкт лише відтерміновує вбивство своєї сім’ї до конкретної дати, оскільки чекає на якийсь «знак». Ми ще працюємо над цією версією.
Замислившись, Дюпре витримав паузу. Коли він заговорив, у його голосі знову забриніло обурення.
— Чи розумієте ви, наскільки значущим є те, що я почув від вас? Ця інформація є надзвичайно важливою для розслідування, і агентка Такер навмисно приховала її від мене. Вона вчинила нерозсудливо. Наша операція під загрозою зриву, якщо виявиться, що Нельсон — той, кого ми шукаємо. Він може зателефонувати дружині, а вона, ймовірно, розповість йому про розмову з Такер. І тоді він запідозрить, що ми полюємо на нього.
— Саме тому ми подзвонили тобі, Дюпре, — пояснив Вердон. — Я розпорядився провести рятувальну операцію родини Нельсон і призначив Такер очільницею групи в Маямі.
Дюпре мовчав.
— Алоїзію, — примирливо мовив Вілсон, — ти маєш зрозуміти.
— Невже ви настільки сліпі, що не здогадуєтесь, що замислила Такер?
Тяжке зітхання Майкла Вердона було добре чути на іншому кінці дроту.
— Алоїзію, я щиро поважаю тебе, але ти не можеш перекидати всю відповідальність на нас. Ти повернувся до рідного міста. Після останнього інциденту ми маємо певні сумніви... це неминуче... Я не ображатиму тебе запитанням про те, чи пов’язана твоя поїздка із Самеді. Дуже сподіваюсь, що ні.
— Я б не відповів тобі. Це було б недоречно, — відрізав Дюпре.
— Такий досвідчений агент, як ти, повинен знати, що деякі нюанси розслідування необхідно повідомляти керівництву.
— Не розумію, що ти маєш на увазі.
— Ти забув згадати одну деталь, яка вказана у звіті, що його надіслала Саласар агентці Такер: Сара Нельсон була Сарою Розенблант у дівоцтві. Вона — донька сенатора Розенбланта.
— Неймовірно! — здивовано скрикнув Дюпре. — Ви хочете сказати, що влаштували весь цей цирк лише тому, що тесть Нельсона — сенатор?
— Заради бога, Дюпре! Що тебе дивує? — сердито заволав Вілсон. — Ти чудово знаєш, як віддаються такі накази.
Вердон взяв слово. Він розмовляв спокійно, але з не меншою рішучістю.
— Мені здається, що ти не усвідомлюєш серйозності ситуації. Розвідувальна служба військово-морської бази Лейкфрант підтвердила, що новоорлеанська штаб-квартира ФБР повністю знищена: вітер зніс дах, а шибки буквально вибухнули. Всіх співробітників — включно з резервною вартою — вивезли. Основне завдання військових — врятувати агентів та їхні родини, евакуювати їх звідти. Коли все закінчиться і ви вийдете на вулицю, там буде безлюдно. Якщо операція «Клітка» зірветься і раптом виявиться, що цей тип — убивця, а сенатор довідається, що його донька й онуки могли загинути, тому що ми не дотрималися Протоколу безпеки, полетять голови. Не варто нагадувати тобі, що наші голови міцно тримаються на шиї.
Перш ніж обірвати зв’язок, Вердон зазначив:
— Останній пункт. Хоча ти вважаєш наше рішення втручанням у роботу твоєї групи, ми довіряємо тобі. Я маю певну інформацію стосовно інспекторки Саласар, але залишаю на твій розсуд, як вчинити з нею. Тобі краще знати, чи вплине вона на хід розслідування. Йдеться про надзвичайні обставини, що вимагають відповідних застережних заходів. Якщо ти волієш приховати отриману інформацію, ми якнайдовше не розголошуватимемо її. Не бачимо в цьому проблеми.
34. Безсоння
Новоорлеанська Служба порятунку 911
Понеділок, між десятою годиною ранку та дванадцятою годиною дня, 29 серпня 2005 р.
Амая нахилилася до вікна, силкуючись щось розгледіти крізь дірку, прорізану кимось в обгортальному папері, яким були обклеєні шибки. У склі відбилося її обличчя. Приклавши руку козирком до лоба, вона визирнула надвір. Місто було свинцево-сірим: хоча світанок настав кілька годин тому, небо нагадувало бездонне темне озеро. Їй здалося, що десь удалині палахкотить пожежа. Можливо, стався вибух газу.
Амая побачила, як вулицями пропливають дахи кількох автомобілів, що стирчали з води, наче мертві черепахи.