Долорес Редондо – Диригент (страница 13)
Емерсон досадливо клацнув язиком.
— Давайте з’ясуємо, чи правильно я вас зрозумів, — мовив він з удаваною приязню. — Ви припускаєте, що вбивця обирає не конкретну родину, а місце, де торнадо спускається на землю, де проноситься ураган або стаються повені. Я згоден, що такі стихійні лиха доволі легко передбачити. Як ви сама стверджуєте, державні метеорологічні агенції працюють дедалі краще з кожним днем і визначають з дедалі більшою точністю місце, де зчиниться буря. Однак, якщо диригент обирає місце за цими критеріями, як він примудряється знаходити родини, що ідеально відповідають його вимогам, необхідним для виконання місії, за яку треба братися, коли ураган вкаже конкретне місце? Невже Господь, випереджаючи метеорологічний інститут, завчасно повідомляє йому, де саме пройде ураган, аби він мав змогу знайти сім’ї, що стануть його жертвами? Чи ви вважаєте, що цього разу йдеться про щось містичне на кшталт поховань під дахом? — Емерсон завершив промову однією зі своїх типових огидних посмішок.
— Мені б не спало на думку стільки нісенітниць, — відказала вона. — І це не припущення, а база даних, створена на основі конкретних фактів.
Посмішка Емерсона згасла, змінившись гримасою, що нагадувала поріз від скальпеля. Саме так він кривився, коли почувався приниженим.
Амая рішуче повела далі:
— Моя думка не має значення. Найважливішим є те, що думає він. Саме тому його віра має таку силу. Якщо йдеться про вбивцю, який переконаний, що його вчинки пов’язані з волею Господа, або принаймні думає, що Господь вважає його не вбивцею, а таким собі Лотом, справедливим чоловіком, він тлумачить як «знаки» ті факти, що здаються нам дрібницями, й, вочевидь, розробив свою систему відбору жертв. У жодному разі не можна забувати про його збочене вміння пов’язувати волю Провидіння з його власними бажаннями.
— Ми розпочали підготовчий етап розслідування і не володіємо всією інформацією, але біблійні вбивці вірять, що звільняють суспільство від мерзенних, розбещених і жалюгідних істот. Їхніми жертвами зазвичай стають повії, жебраки, наркодилери, наркомани. Будь-хто, кого вони вважають аморальним... Ми ще збираємо матеріали про Алленів, але ми багато тижнів працювали зі звітами, що стосуються інших сімей, і я можу запевнити вас, що вони далекі від цього профілю. Звичайні родини зі своїми чеснотами та вадами, які не відповідають портрету жертви, що може видатися аморальною біблійному вбивці. Нічого такого, що заслуговує на відвертий осуд, — зауважила Такер.
Цього разу заперечив Джонсон.
— Одна жінка — фігурантка кримінальної справи Вурнос — вбивала клієнтів повій, караючи чоловіків, а не жінок. Гріх, який шукає цей «апостол», може бути непомітним на перший погляд.
Такер обмірковувала його слова.
— Чи припускаєте ви, що один або кілька членів цих сімей робили щось несхвальне? — спитала вона, знову звертаючись до Амаї.
— Несхвальне для вбивці, — уточнила Амая. — Слід враховувати, що він дотримується своїх критеріїв, що відрізняються від інших. Якась деталь, пов’язана з життям цих сімей, може видатися йому достатньою підставою для злочину. Хоча мені здається, що він мислить глобально, не зосереджується на одному «грішному» родичі — карає всіх, оскільки вважає, що всі є носіями зла.
Вона відчула на собі погляд Дюпре. Він злегка нахилив голову вбік і спостерігав за нею. Точніше, не спостерігав, а пронизував очима так само, як робив це того ранку, коли вони розмовляли в його кабінеті.
Нахилившись трохи вперед, Емерсон заперечив:
— Мені здається, що ваша теорія досі має прогалини. Мушу визнати, що мене неабияк вразило припущення про те, що стихійні лиха визначають місце злочину так само, як і «психоаналітичний підхід», завдяки якому ви знайшли тіло бабусі, але цього недостатньо, аби визначити, яким чином він обирає ту чи іншу сім’ю.
— Я поки що не знаю, як він знаходить усі ці сім’ї, — визнала Амая, дивлячись Емерсону у вічі насамперед для того, щоб уникнути пильного погляду Дюпре. — Гадаю, ще зарано відповідати на це запитання. Ми неодмінно розкриємо правду, коли дізнаємося, як довго він цим займається. Ось чому нас цікавить інше питання: відколи він убиває?
— Можна стверджувати, що перші злочини були скоєні в лютому... — почав пояснювати Емерсон.
— Можна стверджувати, — перебила його Амая, чітко вимовляючи кожне слово, — що у лютому було вбито родину в Кейп-Мей... але я певна, що він розпочав набагато раніше. Його метод є настільки відшліфованим, що він примудрився розвідати, що Белінда Райт жила на фермі на правах бабусі, хоча біологічно не була нею. Такий рівень майстерності потребує досвіду, спритності й практики. Під час перших нападів убивці зазвичай припускаються помилок.
Дюпре повільно кивнув.
— Обґрунтуйте свою думку. — Він заохотив її продовжувати.
— У лютому він убив родину Міллерів, у березні — Мейсонів, у квітні — Джонсів, а зараз — у серпні — розправився з Алленами. Йдеться про великий проміжок часу. Очевидно, що він не завжди досягав своєї мети. Це неможливо. Ми маємо шукати інформацію про невдалі, зірвані спроби замаху на життя.
Агентка Такер кивнула й ступила крок уперед, ставши перед Амаєю.
— Нам потрібні сім’ї з аналогічними характеристиками — кількість родичів, стать, вік. Єдина відмінність полягає в тому, що не всі вони загинули, бо хтось не був удома, коли зчинилася буря.
Амая задоволено усміхнулася, майже щаслива, що їй вдалося переконати Такер і їхні думки нарешті збіглися. Вона провадила далі з більшим ентузіазмом:
— Підкорити своїй волі стількох осіб — складне завдання. Він повинен примусити їх віддати зброю, замкнути всіх в одній кімнаті й стратити одного за одним. Інші люди могли втекти так само, як це зробила Белінда Райт. Я певна, що час від часу він припускався помилок. Напад на родину після стихійного лиха передбачає забагато несподіванок, непередбачуваних факторів та різних нюансів, які не можна прорахувати заздалегідь.
Дюпре кивнув і звернувся до всієї групи:
— Пошукайте заяви сімей з тією ж кількістю членів, до яких навідалися підозрілі люди після стихійного лиха. Нас цікавлять невдалі спроби нападу, ситуації, коли вбивця з якоїсь причини був змушений відступити: поява сусіда, який прийшов на допомогу; неочікувана присутність інших осіб у будинку — гостей або родичів; відсутність одного чи кількох людей, що не дозволяла йому здійснити свій план.
Амая кивала після кожного вимовленого ним слова. Дюпре знову розвернувся до неї:
— Маєте щось додати?
— Ну... Якби я брала участь у розслідуванні, я б воліла з’ясувати найменші подробиці життя цих родин. Я певна, що вбивця обирає їх за своїми критеріями, що аж ніяк не є очевидними. Причина може виявитися настільки банальною і несуттєвою, що ми просто не беремо її до уваги. Мотивація злочинців такого штибу позбавлена здорового глузду, але має неабияке значення для них. Якщо нам вдасться розвідати більше важливої інформації про жертв, ми наблизимося до розуміння того, яким чином агресор потрапляє до їхніх домівок, як він примудряється знайти сім’ю з конкретними характеристиками в межах широких географічних ареалів, залежно від переміщення ураганів. Треба доповнити віктимологічний профіль.
— Якби ви брали участь у розслідуванні. — прошепотів Емерсон, нахилившись так, що лише вона могла почути його фразу.
Цієї дурниці вистачило, аби дівчина на секунду відволіклася.
— Саласар, продовжуйте.
— Географічний профіль, — мовила Амая, намагаючись зосередитися. — Я б розширила зону пошуків.
— Наскільки розширили? — спитав Джонсон.
— Слід розглядати будь-яке місце, де за останні два роки сталося стихійне лихо, що зачепило родину, яка відповідає його вимогам. Якщо ми знайдемо докази його діяльності, нам, напевно, доведеться аналізувати більш давні випадки.
— Божевілля! — заперечив Джонсон.
— Гадаю, вона нічого не чула про географічне профілювання Кантера, — зауважив Емерсон, звертаючись до Джонсона так, ніби Амая не стояла поряд.
— Не можна застосовувати теорію географічного профілювання серійних убивць, не перевіривши наявність інших злочинів. Це одне з перших положень.
— Мені здається, що Емерсон має на увазі, — втрутилася Такер, — що вбивця ніяк не зміг би діяти на такій величезній території — він не зміг би стежити за ними, перебувати достатньо близько, щоби дізнатися такі подробиці, як калібр зброї, яку тримають вдома, або інформацію про жінку, що живе в будинку на правах бабусі, хоча не є біологічною бабусею. Він має бути ближче. Має бачити їх, аби зробити вибір; має бачити їх, аби ненавидіти.
Амая заперечно хитнула головою, перш ніж викласти свою версію:
— Вбивця не відчуває ненависті до них або принаймні ненавидить їх не за те, ким вони є, а за те, що вони символізують для нього. Він молиться за душі померлих, за їхній упокій. Знищує сліди явного насильства, прибирає мотузки, старається не ганьбити їх. Той факт, що він промовляє молитви, так чи інакше свідчить про встановлення певного зв’язку між ними й існування конкретної причини, що, на мою думку, не стосується ненависті. До того ж він нічого не хоче від них, нічого не забирає і не краде. Що можна вкрасти у тих, хто все втратив? Ми живемо в епоху інформаційного перенасичення й ексгібіціонізму. Так само як метеорологічний центр попереджає про бурі, торнадо й урагани, визначає їх переміщення з точністю до міліметра й передає прогнози на наші мобільні телефони, Інтернет дозволяє будь-кому проникнути в наш особистий простір. Люди демонструють своє приватне життя в Інтернеті, не замислюючись над тим, хто може відслідковувати їх. Я не стверджую, що цей тип чинив саме так, але існує значно більше способів отримати доступ до персональних даних однієї особи або цілої родини, крім стежити за ними, зачаївшись на луці.