Дэн Браун – Точка Обману (страница 44)

Толланд миттю повернувся поглядом до зонда, який і досі тримав у руках, і здогадався, що то його розум не примирився з неминучою смертю, а навпаки — знайшов потрібне рішення. Ми полетимо на вітрилі!

Поки Коркі щосили боровся зі своїм убивцею, Толланд хутко зірвав із зонда футляр. Він не мав ілюзій стосовно того, що його план міг спрацювати лише за низки умов, але точно знав, що коли залишитися тут і нічого не робити, то це означатиме приректи всіх на вірну смерть. Толланд міцно стиснув складений зонд. Прикріплена до нього табличка попереджала:

ОБЕРЕЖНО:

НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЗА ШВИДКОСТІ ВІТРУ ПОНАД 10 ВУЗЛІВ.

До біса застереження! Міцно тримаючи пакунок, щоб той не розкрився раніше, Толланд підповз до Рейчел, яка сиділа, спершись на руку. Коли він примостився поруч, то помітив у її очах здивування.

— Тримай ось це! — гукнув Толланд.

Віддавши Рейчел зонд, він просунув призначену для корисного вантажу защіпку крізь один із карабінів на своїй «збруї». А потім перекотився на інший бік і просунув защіпку крізь карабін Рейчел.

Тепер вони удвох стали єдиним цілим.

Друзі нерозлийвода. Лише смерть розлучить нас!

А з-поміж них один обвислий край мотузки тягнувся по снігу до Коркі, який і досі боровся за своє життя... а потім — іще на десять ярдів далі, до відстебнутого карабіна Нори Менгор, що валявся поруч із нею.

«Норі — кінець, — подумав Толланд. — їй уже нічим не допоможеш».

Нападники схилилися над Коркі, трамбуючи сніг, щоб потім запхати йому до рота. Астрофізик відчайдушно пручався. Толланд збагнув, що ще трохи — і вони можуть спізнитися.

Він вихопив з рук Рейчел складений зонд, зроблений з матеріалу легкого, як цигарковий папір, але надзвичайно міцного. Що ж — будь, що буде!

— Тримайся!

— Майку? — гукнула Рейчел. — Що ти...

Толланд підкинув складений зонд угору, просто над їхніми головами. Лютий вітер підхопив його, і пакет, гучно ляснувши, умить наповнився повітрям і розкрився, як парашут.

Толланда аж зігнуло, смикнувши за «збрую», і він умить здогадався, що недооцінив силу катабатичного вітру. За якусь дещицю секунди вони з Рейчел підлетіли і понеслися над льодовиком. А за мить Толланд відчув поштовх — то линва натягнулася від ваги Коркі Марлінсона. На відстані двадцяти ярдів їхнього друга висмикнуло з рук нападників, причому один з них гепнувся спиною на лід. З несамовитим криком Коркі теж понісся по льоду, ледь не зачепивши перекинуті сани. За ним потягнулася мотузка, до якої колись була прикріплена Нора Менгор.

«Ми нічим не можемо їй допомогти», — знову запевнив себе Толланд.

Безладною купою ганчір’яних ляльок троє людей понеслися вниз по льодовику. їм навздогін полетіли крижані кулі, але Толланд знав, що нападники вже змарнували свій шанс. Їхні постаті залишилися позаду. Вони поступово зблякли і перетворилися на маленькі цятки на фоні світіння сигнальних ракет.

Толланд почув, як скрегоче лід під його надутим комбінезоном від немилосердного прискорення, і радість утечі швидко змінилася тривогою. Попереду, менш ніж за дві милі від них, льодовиковий шельф Мілна різко і круто обривався, а внизу на глибині ста футів гуркотіли смертельні хвилі Північного Льодовитого океану.

52

Марджорі Тенч посміхалася, йдучи сходами униз, до відділу зв’язку Білого дому — комп’ютеризованого передавального пункту, звідки розсилалися прес-релізи, сформульовані угорі, у відділі інформації. Зустріч із Габріель Еш минула успішно. Достатньо наляканою була секретарка сенатора, щоб дати письмове свідчення про їхній зв’язок, чи недостатньо, але сумнівів не залишалося: цю спробу варто було зробити.

«Габріель надто розумна, аби намагатися врятувати його», — подумала Тенч. Бідолашна дівчина навіть не уявляє, з яким тріском закінчиться політична кар’єра Секстона. За кілька годин відбудеться прес-конференція президента, присвячена метеориту, і вона стане для сенатора нищівним ударом нижче пояса. У цьому вже можна було не сумніватися. А якщо Габріель Еш піде їм назустріч, це стане для Секстона останнім смертельним ударом, після якого він уже не зможе оговтатися і поповзе, осоромлений, геть. Уранці Тенч зробить письмове свідчення Габріель надбанням преси разом із репортажем про заперечення, з яким неодмінно виступить сенатор.

Як подвійний удар у боксі.

Зрештою, політика — це не лише вміння виграти вибори, це вміння виграти їх упевнено і сильно, так, щоб чітко донести свої переконання та своє бачення майбутнього країни до виборця. Якщо поглянути на історію Сполучених Штатів, то президент, який ледь протискувався до Білого дому з маленькою перевагою, спромагався зробити для країни вкрай мало — він був послабленим від самого початку, і конгрес ніколи не забував йому про це нагадати.

В ідеалі руйнація кампанії сенатора Секстона мала бути всеосяжною: атака двома напрямками — як на його політику, так і на його мораль. Ця стратегія, відома у Вашингтоні як «угорі і внизу», була запозичена у військових: змушуй супротивника воювати на два фронти. Коли якийсь кандидат роздобував негативну інформацію про свого опонента, він чекав, поки не з’явиться ще одна, а потім оприлюднював обидві. Така подвійна атака завжди бувала ефективнішою за поодинокий постріл, особливо якщо зачіпала окремі аспекти кампанії суперника: перша націлювалася на його політику, а друга — на особистість і вдачу. Відбиття політичної атаки потребувало логіки, атаки на особистість — пристрасті й емоцій; відбиття обох одночасно вимагало ретельного балансу між логікою та емоціями, а це було майже нереально.

Сьогодні увечері сенаторові Секстону буде непереливки, коли йому доведеться вибиратися з політичного кошмару, спричиненого гучним тріумфом НАСА, однак його доля стане ще прикрішою, коли на додачу до необхідності захищати свою позицію стосовно НАСА його ще й публічно обізвуть брехуном. І зробить це не хто-небудь, а його власна асистентка.

Підходячи до дверей відділу інформації, Марджорі Тенч відчула захват від боротьби. Політика — це війна. Вона глибоко вдихнула і поглянула на годинник: п’ятнадцять хвилин на сьому. Невдовзі пролунає перший постріл.

Вона відчинила двері й увійшла до кімнати.

Відділ інформації був маленьким не через брак місця, а через відсутність необхідності. Це був один із найпотужніших та найефективніших відділів інформації у світі, але працювало в ньому всього-на-всього п’ятеро людей. І зараз вони стояли біля своїх блоків електронного устаткування, наче плавці, що приготувалися стрибнути в басейн за сигналом стартового пістолета.

Приготувалися, виснувала Тенч, побачивши їхні сповнені ентузіазму очі.

Вона не переставала дивуватися — як цей крихітний відділ, маючи в своєму розпорядженні лише дві години, зумів вийти на зв’язок з більш ніж третиною населення всього цивілізованого світу. Маючи електронний зв’язок буквально з десятками тисяч світових джерел новин — від найбільших телевізійних конгломератів до найменших місцевих газет, — відділ інформації Білого дому мав змогу сягнути найвіддаленіших куточків світу, натиснувши лише кілька кнопок.

Комп’ютерні радіофакси видавали прес-релізи на вхідні пристрої радіо- і телестанцій, газет та інтернет-видань від штату Мен аж до Москви. Працювала широка мережа розсилки повідомлень електронною поштою. Телефонні автоматичні набирачі номеру обдзвонювали тисячі медіа-менеджерів і крутили їм заздалегідь записані голосові повідомлення. Веб-сторінка сенсаційних новин видавала безперервно оновлювані новини та дані в заданому форматі. Джерела новин, здатні працювати в режимі «прямої подачі матеріалу», — Сі-ен-ен, Ен-бі-сі, Ей-бі-сі, Сі-бі-ес, а також закордонні синдикати — отримували численні запрошення і пропозиції безкоштовної прямої трансляції. Усе, що ці медіа-мережі планували, доведеться зі скреготом загальмувати заради термінового виступу президента Сполучених Штатів.

Повне і цілковите проникнення в усі куточки Землі.

Наче генерал, що інспектує своє військо, Тенч поважно підійшла до столу з копіями і взяла звідти роздруківку прес-релізу-блискавки, який зараз чекав свого часу в передавальних машинах, наче патрони в магазині гвинтівки.

Прочитавши роздруківку, Тенч тихо посміхнулася сама собі. Зазвичай стандартний прес-реліз, «заряджений» для трансляції, бував досить незграбним у стилістичному плані і більше скидався на рекламне оголошення, аніж на заяву Білого дому. Але цього разу президент наказав відділові інформації докласти всіх зусиль. Що вони й зробили. Текст вийшов бездоганним: легким, зрозумілим та інформативним. Кожне слово мало високий смисловий та емоційний заряд. Це була вбивча суміш. Навіть агенції новин, що мали автоматичні шукачі «ключових фраз» для сортування вхідних повідомлень, побачать у цьому прес-релізі масу «червоних прапорців», якими зазвичай позначають варту уваги інформацію.

Від кого: Відділ інформації Білого дому

Тема: Термінове звернення президента Сполучених Штатів

Сьогодні, о двадцятій годині східного поясного часу президент Сполучених Штатів дасть термінову прес-конференцію в прес-центрі Білого дому. Наразі тема його заяви є засекреченою. Прямий аудіо- та відеорепортаж здійснюватиметься звичними каналами.

Поклавши аркуш назад на стіл, Марджорі Тенч кинула на персонал відділу задоволений погляд і схвально кивнула. Працівники були сповнені ентузіазму.