Дэн Браун – Точка Обману (страница 40)
Габріель спантеличено зупинилася.
— Невже ви дійсно сподіваєтеся, що я допоможу вам знищити мого боса?
Обличчя радниці набуло суворого виразу.
— Я намагаюся допомогти вам, Габріель. Даю вам шанс позбавити всіх нас неприємностей, визнавши правду з високо піднятою головою. Усе, що мені потрібно, — це підписана заява з визнанням сексуального зв’язку.
Габріель зупинилася як укопана.
— Що?!
— Що чуєте. Ця заява дасть нам у руки необхідну зброю, аби тихо розібратися з сенатором і врятувати країну від жахливого й огидного скандалу. Моя пропозиція проста: підпишіть заяву — і ці фотографії ніхто ніколи не побачить.
— Вам потрібне моє письмове визнання?
— Точніше кажучи, потрібне письмове свідчення під присягою, але у нас, у цій будівлі, є нотаріус, який може...
— Та ви збожеволіли! — кинула Габріель і попрямувала далі.
Тенч не відставала. І продовжила, але вже сердитіше:
— Сенатор Секстон зазнає фіаско так чи інакше, Габріель, а я даю вам шанс вискочити з цієї халепи, не побачивши у ранкових газетах власну голу дупу. Президент — пристойна людина, він не хоче публікувати ці знімки. Якщо ви просто надасте мені свідчення і визнаєте зв’язок, ми всі зможемо зберегти гідність.
— Я не продаюся.
— Зате ваш кандидат, безумовно, продається. Він дуже небезпечна людина і порушує закон.
— Він порушує закон? А ви — не порушуєте?! Потайки проникаєте до кабінетів, незаконно робите компрометувальні знімки! Чули таке слово — «Вотергейт»?
— Ми не маємо жодного стосунку до збирання цього компромату. Фотографії з’явилися з того самого джерела, що й решта інформації про отримання коштів на виборчу кампанію шляхом хабарів. Просто дехто пильно спостерігає за вами обома.
Габріель проскочила повз стіл, де одержувала перепустку. Зірвавши її з шиї, вона шпурнула картку в обличчя приголомшеному охоронцю. Тенч не відставала, тримаючись поряд.
— Вам доведеться вирішувати все дуже швидко, міс Еш, — сказала вона. — Або надайте мені свідчення, що підтверджували б ваш зв’язок з сенатором, або вже сьогодні, о восьмій годині, президент буде вимушений оприлюднювати все одразу — фінансові махінації Секстона, ці фотографії й таємні оборудки. І повірте, коли люди зрозуміють, що ви стояли поруч із Секстоном і дозволяли йому брехати щодо ваших стосунків, вашій кар’єрі кінець.
Габріель побачила двері й поквапилася до них.
— Заяву мені на стіл до восьмої, Габріель. Не будьте дурепою!
Вже на виході Тенч сунула дівчині конверт із компрометувальними знімками:
— Візьміть це собі, люба. У нас такого добра ще повно!
48
Ідучи льодовою пустелею в темряві ночі, Рейчел Секстон відчувала, як їй у душу заповзає холодний страх. Мозок повнився бентежними картинами і думками — метеорит, світний планктон, наслідки помилки, якої припустилася Нора Менгор, аналізуючи зразки криги.
Нора стверджувала, що лід монолітний і утворився з прісної води. Казала, що робила свердловини по всьому льодовику, зокрема і безпосередньо над метеоритом. Якби льодовик містив солоні проміжки із замерзлим планктоном, то вона б їх неодмінно виявила. Хіба не так? Але інтуїція Рейчел незмінно повертала її до простого пояснення світіння в шахті.
За десять хвилин, залишивши в снігу чотири ракети, вони відійшли від житлосфери приблизно на двісті п’ятдесят ярдів. Нора зупинилася раптово, без попередження.
— Ось потрібне місце, — рішуче заявила вона, немов чаклун, ідо точно визначив за допомогою лози, де є вода.
Рейчел обернулася і подивилася вгору по схилу, звідки вони прийшли. Житлосфера вже давно сховалася в мороці ночі, проте яскраві плями ракет чітко вирізнялися на снігу. Найперша мерехтіла тьмяно, немов далека зірка. Ракети утворювали бездоганну пряму лінію, як на чітко розпланованій злітній смузі. Рейчел відчула повагу до професіоналізму Нори.
— Ще одна причина, чому я пустила санчата попереду, — сказала доктор Менгор, завваживши погляд Рейчел, — це те, що полози прямі. Потрібно просто покластися на силу гравітації і не втручатися, тоді напевно одержиш пряму лінію.
— Бездоганний трюк, — оцінив Толланд. — Шкода, що у відкритому морі так не можна зробити.
«А це і є відкрите море», — подумала Рейчел і уявила нескінченну океанську безодню. На частку секунди її увагу привернуло якесь далеке джерело світла. Потім воно зникло, немов затулене якимсь рухомим предметом, але незабаром з’явилося знову. Рейчел стривожилася.
— Норо, — крикнула вона, долаючи шум вітру, — здається, ти казала, що тут водяться полярні ведмеді?
Але та готувала останню ракету і не почула запитання. А може, просто не визнала за потрібне на нього відповісти.
— Полярні ведмеді, — прокричав Толланд, — живляться тюленями! А на людей нападають тільки тоді, коли ті вдираються на їхню територію!
— Але ж це і є територія полярних ведмедів, чи не так? — Рейчел ніяк не могла запам’ятати, на якому з полюсів живуть ведмеді, а на якому — пінгвіни.
— Так, — відповів Толланд. — Саме ведмеді дали Арктиці її назву. «Арктос» грецькою і означає «ведмідь».
— А в Антарктиці полярних ведмедів немає, — продовжив Толланд, — тому її назвали «Антиарктос».
— Спасибі, Майку! — прокричала Рейчел. — Годі про полярних ведмедів.
Він розсміявся.
— Добре, вибач.
Нора укріпила в снігу останню ракету. Як і раніше, усі четверо, у карикатурно надутих чорних комбінезонах, опинилися в колі червонуватого сяйва. За межею цього кола світ був абсолютно невидимим, немов зусібіч їх оточував чорний саван.
Усі дивилися, як Нора, впершись ногами в лід, декількома короткими рухами підтягла санчата вище — туди, де вони стояли. Потім нахилилася і рукою поставила їх на шпичакові гальма — чотири похилі підпори, що вгризлися в лід і не дозволяли їм зісковзнути вниз. Скінчивши роботу, жінка випросталася і струсила з себе сніг. Мотузка, пов’язана у неї на талії, трохи провисла.
— Тепер усе гаразд, — вигукнула Нора. — Час братися до роботи.
Вона зайшла з підвітряного боку санок і почала відстібати захисний чохол, що закривав устаткування. Рейчел, відчуваючи провину за те, що обійшлася з нею надто різко, спробувала допомогти, відстебнувши ззаду одне кріплення.
— О Господи, ні-і-і! — різко вигукнула Нора. — Ніколи цього не роби!
Зніяковіла Рейчел відсахнулася.
— Ніколи не відстібай з навітряного боку! — пояснила Нора. — Ти ж створиш повітряний мішок, і санки полетять донизу, як парасолька, підхоплена вітром.
Рейчел позадкувала.
— Вибач, я...
Доктор Менгор неприязно витріщилася на неї.
— Вам з космічним хлопцем не слід було сюди йти.
«Нам усім не слід було сюди йти», — подумала Рейчел.
«Дилетанти! — злобно сичала подумки Нора, проклинаючи впертість директора і його рішення послати на вилазку чотирьох людей. — Ці бовдури дочекаються, що тут хтось загине».
Найменше доктор Менгор хотіла зараз грати роль няньки.
— Майку, — звернулася вона до Толланда, — мені потрібна допомога, щоб зняти з санчат приладдя.
Толланд допоміг розпакувати сканер і встановити його на льоду. Апарат нагадував три мініатюрні леза снігоочисника, що стоять паралельно на алюмінієвій рамі. Весь прилад був менш ніж ярд завдовжки і з’єднувався кабелем з перетворювачем струму та соляною батареєю, встановленими на санчатах.
— Це сканер? — спитав Коркі, намагаючись перекричати вітер.
Нора мовчки кивнула. Цей прилад набагато краще годився для визначення ступеня солоності льоду, аніж ті аналізатори, змонтовані на супутнику. Передавач сканера посилав крізь лід імпульси електромагнітної енергії, і ці імпульси по-різному відбивалися від речовин з різною кристалічною структурою. Чиста прісна вода замерзала плоскими рівними конфігураціями. А морська — складнішими, нерівними структурами, через те що містила натрій. Тому імпульси, які надсилав сканер, поверталися нерівномірно.
Доктор Менгор увімкнула прилад.
— Зараз робитиму щось на кшталт знімка поперечного перетину льоду навколо шахти метеорита, — прокричала вона. — Прилад має програмне забезпечення. Він сфотографує поперечний перетин, а потім роздрукує картинку. І якщо там є лід з морської води; то він матиме вигляд темніших ділянок.
— Роздрукує? — недовірливо перепитав Толланд. — Ти що, зможеш роздрукувати тут?
Нора показала на дріт, що сполучав сканер з приладом, і досі захованим під чохлом:
— Іншого виходу немає. Дисплей комп’ютера споживає дуже багато дорогоцінної енергії з батареї живлення, тому гляціологи, працюючи в польових умовах, одразу роздруковують одержані дані на термопринтерах. Кольори, звичайно, не бездоганні, але лазерний принтер узагалі заїдає вже при мінус двадцяти.