Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 89)
«Так ніяково, — подумала Вейл. — Як я могла не почути про це?» — Ну що ж, — сказала Шаллан уголос, — я рада дізнатися, що ти не фінансуєш злочинне підприємство навмисно.
— Може, розберемося з цим по-тихому? Усе не так погано, як ви, можливо, чули. Або... Мабуть, не варто мені судити. Вони скупили деякі гральні кубла на дешевому ринку і тепер їх покривають. За мої гроші найняли кількох мугиряк, і... Я знаю, що вони почали використовувати моє ім’я як доказ того, що мають авторитет, — вона зітхнула. — Що з цього знає королева?
— Чесно кажучи, не знаю точно, — відповіла Шаллан. — Я їй не розказувала.
— Якщо це має якесь значення, я порвала з ними минулого місяця, як тільки дізналася, чим вони займаються.
«Нумо натиснемо трохи сильніше, — вирішила Вейл. — Згадай Мрейза, натякни, що він замішаний. Подивімося, чи не бовкне вона зайвого».
— А коли втрутився Мрейз? — запитала Шаллан. Ішна схилила голову набік, зморщивши чоло:
— Хто?
— Примарокровний, Ішно.
Низенька жінка зблідла, і її рука, яку вона поклала на поруччя, явно задрижала.
— О Прародителю бур! Невже я... Невже вони...
— Вони зв’язалися з тобою, я знаю.
— Якщо й так, я не знала, що це вони! — сказала Ішна тремтячи. Вона раптом осіла, тримаючись за поруччя. — Що сталося? Чи то був той чоловік, якому погрожував Ден? Чи був він... О бурі, ваша світлосте. Я геть заплуталася.
Шаллан залишалася на місці, зчепивши руки, намагаючись визначити, чи це не прикидання. Вона не могла запевнити себе в тому, що жінка вдає: Ішна була явно шокована натяком, що Примарокровні могли помітити маленьку оборудку її друзів. Вона навіть завважила спрена сорому, що плив до них через намистини. Такі рідко тут траплялися, оскільки вони саме пропливали через гори в Царстві матерії, де ніхто не жив.
«Якщо вона й бреше, то досить вправно, щоб обдурити мене», — сказала Вейл.
— Я думала, що втекла від кримінального світу, — прошепотіла Ішна. — Я прийшла до вас, думаючи, що ви могутні. Влада — це все, що я хотіла... але потім побачила дещо більше. Спосіб бути вільною. Усі інші живуть таким нормальним життям у світлі. Ніяких ниток, що тягнуться в темряву. Вони здаються щасливими. Мабуть, це було занадто — припустити, що я зможу дійсно порвати з минулим і належати світлу...
От бурі! Шаллан заспокоїлася і поклала вільну руку Ішні на плече, соромлячись, що завдала такого болю подрузі.
«Дурна емоція, — подумала Вейл. — Якщо Ішна хоче піти, ми зробили їй послугу, викривши це».
«А як би ми почувалися? — спитала Шаллан. — Якби хтось змусив нас викрити всі наші недоліки, всю нашу брехню, а потім виставив їх на позір, наче незавершену картину?»
— Ми розберемося з цим, коли повернемося, Ішно, — сказала Шаллан. — І я обіцяю, що допоможу тобі з усім упоратися. Ти спіткнулася, але ми всі робимо так, коли шукаємо істини. Ти справді належиш до світла. Тепер ти тут. Залишайся зі мною.
— Я залишуся, — сказала Ішна.
— А поки, якщо почуєш будь-які згадки про Примарокровних, іди одразу до мене.
— Звичайно, ваша світлосте. Дякую. За те, що ви не розчарувалися в мені повністю.
«Молодець, — подумала Вейл. — Підсуньмо їй ласий шматочок, який вона може згодувати Мрейзові, якщо повідомляє все йому».
«Я щиро сумніваюся, що вона шпигунка, Вейл, — сказала Промениста. — Ти сама казала, що вона не зможе тебе обдурити».
«Я взагалі не це мала на увазі, — відповіла Вейл. — Я казала, якщо вона шпигунка, то краща акторка, ніж я. Що зробило б її надзвичайно небезпечною. Шаллан, знайди трохи інформації, досить чіткої та цікавої, щоб її було варто повідомляти, але щось таке, про що вона навряд чи розповість іншим членам команди».
Непросте завдання. Але Вейл більше не хотіла нічого підказувати, тому Шаллан рушила вперед.
— Гей, — повернулася вона до Ішни, — просто зосередься на допомозі в місії. Мені подобається, що ти робиш нотатки про проявлення предметів. Вони будуть корисні.
Ішна кивнула:
— Ви хочете, щоб я ще щось зробила?
Шаллан задумалася, постукуючи пальцем об палубу.
— Слідкуй за спренами, раптом з’являться якісь незвичні, — тихо сказала вона. — Ти пам’ятаєш Сджа-анат?
— Так.
Шаллан розказувала про Розстворену їй та ще кільком людям.
— Здається, я бачила, як повз нас пролітав спотворений спрен вітру. Я не впевнена, тому тримай це при собі. Не хочу нікого турбувати. Але якщо збираєшся сидіти тут, спостерігаючи за проявленням, можливо, простежиш? І якщо побачиш дивного спрена, дай мені знати. Гаразд?
— Буде зроблено. Дякую, ваша світлосте. За вашу довіру.
Шаллан підбадьорливо стиснула руку Ішни, а потім пішла.
«Ну, що скажеш?» — запитала.
«Непогано, — відповіла Вейл. — Твоє попередження утримає її від розмов про це з іншими Прядильниками світла, але спотворені спрени також зацікавлять Мрейза. Тому, якщо вона доповість про це, то, ймовірно, згодує йому інформацію. Якщо ти зможеш знайти спосіб сказати решті, що бачила інший вид спотворених спренів, ми кинемо правильне насіння».
«Не думаю, що це спрацює, — сказала Промениста. — Ідея розумна, але я не впевнена, чи вона повідомить про таку дрібницю Мрейзові».
«Ти здивуєшся, — відповіла Вейл. — Люди завжди прагнуть довести, наскільки важлива їхня місія, і активно шукають цікаву інформацію для звітності. Продовжуй, Шаллан. Тобі все добре вдається».
Почуваючись упевненою, вона пішла шукати Берил. Після попередньої розмови Ішна тепер здавалася найменш імовірною кандидаткою в шпигуни. Також вона
Імовірно, це хтось із двох інших. Берил стала очевидною кандидатурою. Шаллан зауважила, що Старгайл вибув із місії в останню хвилину, натомість до команди приєдналася Берил — очевидний знак. Але, можливо,
Берил сьогодні перебувала на чергуванні з Душезаклинання. Вчора вони зупинилися на невеликій смузі землі, що відповідала річці у Царстві матерії, і за допомогою кирок вирубали кілька шматків обсидіанової землі. Шаллан швидко зрозуміла, чому спрени цього царства не використовували обсидіан ні для чого, крім випадкової зброї — камінь було важко обробляти, від удару він розбивався, як скло.
Хоча з обсидіану не вийшов би хороший будівельний матеріал, вони успішно перетворили його на їжу Душезаклинанням. Камінь тут прагнув стати чимось іншим, і його виявилося легко переконати змінитися. Сьогодні Берил стала на коліна біля каменю, який вони вирубали, і практикувалася в перетворенні його на їжу.
Шаллан затрималася поруч, розглядаючи високу алетійську фігуру Берил, з привабливим темним волоссям й ідеально засмаглою шкірою. Вона нагадала Вейл Ясну, тільки більш розслаблену.
«Вона використовує Світлопрядіння для поліпшення своєї зовнішності, — зауважила Вейл. — Імовірно, робить це інстинктивно».
Сьогодні Берил наділа довгу спідницю, а не справжню хаву, а також блузу без рукавів і пару шовкових рукавичок довжиною до ліктів. Вона зняла рукавичку з вільної руки й простягнула тонкі гнучкі пальці, погладжуючи шматок обсидіану. Вона зосередилася, і шматок каменю миттєво перетворився на зерна лавісу. Іще мить груда лавісу тримала форму шматка обсидіану, а потім розсипалася по підстеленій унизу тканині.
— Ваша світлосте? — спитала Берил, відірвавшись від роботи. Вона була темноокою, як і багато інших жителів табору, хоча це вже не мало значення. Важливо те, що ця жінка ще не заслужила Сколкозброєць. — Я роблю щось не так?
Берил самостійно навчилася Світлопрядіння, далеко від структури й порядку Променистих. Вона була оповита таємничістю, досвідченою Приборкувачкою Сплесків, яка приєдналася до них уже пов’язаною узами зі спреном.
Шаллан стала навколішки, взяла жменю зерна й оглянула її з удаваною цікавістю:
— Ти взагалі нічого не робиш неправильно. Хороша робота. Більшості з нас важко створювати окремі зернятка.
— О! Що посієш, те й пожнеш, — сказала вона, витягнувши трохи зерна з кишені. — В цьому випадку я
— А Ясна робить не так, — сказала Вейл.
— Так, Васа казав мені. Але мій спосіб для нього кращий. Королева Ясна не знає всього, так? — вона щиро всміхнулася. — Або, можливо, це в нашого ордену все по-іншому. Це не її вина, що вона не знає, як працюють Прядильники світла.
«Бурекляття! — подумала Вейл. — Я постійно забуваю, наскільки щиро Берил може здаватися
Шаллан згорнула на грудях руки, згадавши про свої проблеми з Душезаклинанням. Чи, може, проблема завжди була не в ній, а в методах навчання Ясни? Вони припускали, що два ордени з однаковими силами будуть аналогічними. Зрештою, Неболами й Вітробігуни, здавалося, літали однаково.
З іншого боку, спосіб, який використовували Споглядальники істини для Душезаклинання, здавався іншим — навіть якщо нехтувати можливостями Ренаріна. Чому й ні?
«Зосередься, — подумала Вейл. — Спробуй влаштувати, щоб вона почувалася ніяково, і дізнаєшся, чи вона щось приховує».
Шаллан розтулила рот, щоб зробити зауваження, як це було з Ішною. Але все вийшло геть інакше.
— Ти справді щаслива? — запитала Шаллан.