Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 88)
«Гаразд, Вейл, — подумала вона. — Що будемо робити?»
«Є кілька способів виявити шпигуна, — відповіла Вейл. — Ми маємо зачіпку, оскільки знаємо, що він нещодавно спілкувався безпосередньо з Мрейзом — і, ймовірно, зробить це знову. У нас також є троє конкретних підозрюваних — прийнятна кількість. Спробуємо два різних способи пошуку шпигуна. Перший — зловити його на брехні або помилці в минулому, потім тиснути, доки він не почуватиметься незручно і не зізнається нам у більшому, ніж збирався. У кожного є свої помилки, через які вони відчувають муки совісті».
— У Променистої немає, — зауважила Шаллан.
«Не будь така впевнена, — відповіла Вейл. — Але якщо цей метод не підійде, спробуємо щось інше — щось, що займе більше часу, але, найімовірніше, спрацює. Ми знайдемо спосіб згодувати кожному підозрюваному свій ласий шматочок неправдивої інформації, а шпигун, своєю чергою, згодує його Мрейзові. Залежно від того, яка саме інформація просочиться, ми визначимо, хто передав дані, й ідентифікуємо нашого шпигуна».
«Досить розумно», — зауважила Промениста.
«Ну, це радше стандартний, а не розумний метод, — відповіла Вейл. — Це перевірений часом метод, і наша найбільша проблема полягає в тому, що Мрейз, напевно, теж знає його. Тому доведеться бути дуже обережними, і план може не спрацювати, оскільки необхідно, щоб Мрейз не тільки отримав цю інформацію, але й не засумнівався в ній і передав нам. На щастя, попереду чекає довга подорож. І якщо жоден із методів не спрацює, зможемо спробувати щось інше. Наразі найважливіше, щоб Шаллан попрактикувалася».
— Мені не потрібна практика, — прошепотіла вона. — У мене є ти. Але Вейл уперлася, тож Шаллан прогулялася по палубі туди, де Ішна допомагала Уа’паму й Унатіві — його двоюрідному братові, котрий керував баржею, — які проявляли предмети.
Так у Гадесмарі створювалося майже все — від одягу до будівельних матеріалів. Спрени не видобували камінь і не пряли нитки; вони забирали душі предметів з матеріального світу, а потім «проявляли» їх. Це означало, що намистина предмета у цьому світі відображала його матеріальну природу.
Уа’пам підняв намистину, оглядаючи її. Шаллан могла відчувати душі речей, торкаючись намистин, хоча у Вейл це виходило гірше, а у Променистої взагалі не було такої здібності. Спрени також відрізнялися за рівнем майстерності в цій галузі, і справжня здатність проявляти предмети траплялася досить рідко.
Уа’пам притиснув намистину до палуби, потім підняв іншою рукою алмазну сферу, що сяяла Буресвітлом. Він втягував Світло, так само як це робили Променисті, вдихаючи його в легені. Вона чула, що це підбадьорює спренів, і вони почуваються енергійними та збудженими. Спрени могли харчуватися Буресвітлом, хоча не потребували його для життя. Цього разу Уа’пам негайно використав це Буресвітло, щоб проявити намистину.
Рука з душею, притиснута до палуби, почала світитися, а потім під нею щось розцвіло. Він встав, і під його рукою з’явився багато оздоблений дерев’яний стіл, зростаючи, наче рослина, з прискореною швидкістю.
— Такий чудовий! — його двоюрідний брат Унатіві заплескав у долоні зі звуком двох каменів, що б’ються один об інший. — Нам пощастило! Гарний стіл.
Уа’пам, плечі якого опустилися від виснаження, кивнув і кинув спустошену сферу Ішні. Спренів не надто цікавила цінність більшості самоцвітів, їм було потрібно лише саме Світло. Намистина, яка була душею стола, зникла, замінена предметом. Цікаво, що реальний стіл у матеріальному світі, наскільки знала Вейл, не постраждав від цього процесу.
Шаллан зосередилася на Ішні, яка тепер намагалася намалювати процес трансформації. Шаллан наказала колишній злодійці попрактикуватись у своїх художніх навичках, щоб та могла краще наслідувати світлооких жінок.
— Ти здивований тим, наскільки хороший цей стіл, — сказала Ішна Унатіві. Вона простягнула руку, щоб доторкнутися до стола. — Ти до цього моменту не знав, що буде створено?
— Ні, — відповів Унатіві. — Зрозумій. Я знаходжу меблі. Знаю, що це меблі. Але наскільки гарні? — спрен піків розвів руками, підтверджуючи своє невігластво.
— Сьогодні ми повинні більше працювати, — пояснив Уа’пам. — Буресвітло в самоцвітах вичерпується, але проявлені речі тримаються довго. Нам не потрібне поповнення протягом багатьох місяців, якщо речі проявив хтось майстерний, — він ударив долонею по столу. — Я майстерний.
— Тож створіть якомога більше вантажу, — сказала Ішна, вказуючи на велику кількість стільців, столів та інших меблів довкола, — перш ніж вичерпається Буресвітло, яке ми дали вам. Потім можете продати те, що створили.
— Так! — погодився Унатіві. — Також двоюрідний брат виконуватиме важку роботу. Він кращий.
— Ти майстерний, — сказав Уа’пам.
— Ти більш майстерний, — Унатіві похитав головою. — Мені потрібні навички. Замість цього ти переслідуєш людей. Втрачаєш розум. Збираєшся
— Одіозум іде, — тихо сказав Уа’пам. — Одіозум прийде сюди. Ми повинні боротися.
— Ми можемо втекти.
— Не можемо.
Вони витріщалися один на одного, і Шаллан подумки зробила кілька замальовок, щоб додати до своїх пізнань у природознавстві. Занадто часто люди — і навіть деякі спрени — вважали, що всі спрени в основному однакові за характером і темпераментом. Це було неправильно. Вони, можливо, не настільки різноманітні, як багато людських народів, але й не монокультурні.
«Зосередься, — подумала Вейл. — Книга, яку ти хочеш написати, захоплива, але ми сьогодні повинні досягти певного прогресу в пошуках шпигуна, перш ніж знову відволіктися».
Кожен із трьох Прядильників світла був підозрілим по-своєму, і наразі найбільше підозр викликала Берил. Проте Ішна працювала зі справжніми злодіями в минулому і лишалася єдиною з агентів, яка прийшла до Шаллан сама, а не була завербована. Ішна стала правою рукою Шаллан і наймайстернішою в її Невидимому Дворі.
Найбільш підозрілим здавалося попереднє захоплення Ішни Примарокровними. Подумавши про неї як про зрадницю, Шаллан здригнулася в душі, але змусила себе впоратися з проблемою. Промениста підбадьорювала її.
Шаллан підійшла до Ішни, коли двоє спренів піків повернулися до своєї роботи.
— Маєш приголомшений вигляд, — зауважила Шаллан. — З тобою все добре?
— Я вже зазирала в це місце, ваша світлосте... — Ішна загорнула записник і поглянула на хвилі з намистин. — Коли займаюся Душезаклинанням, воно там. Я бачу душі предметів, чую їхні думки. Я мріяла про цей світ, але бути тут — це інше. Ви коли-небудь... відчували щось? Унизу, в океані?
— Так, — зізналася Шаллан.
Вона притулилася до поруччя. Ішна повторила її позу.
«А тепер, — сказала Вейл, — спробуй повернути розмову так, щоб натякнути, ніби знаєш щось таємне, щось таке, за що їй має бути соромно».
На щастя, Шаллан добре вміла спрямовувати розмови в потрібне русло. Вона чудово вправлялася зі словами. Найчастіше краще за Вейл.
— У цьому світі є течії, Ішно, — почала Шаллан. — Вони рухаються непомітно. Вони можуть потягти тебе на дно — раптово, різко, тоді, коли думаєш, що плаваєш там, де абсолютно безпечно.
— Я... не розумію, що ви маєте на увазі під цим, ваша світлосте.
— А мені здається, що розумієш.
Ішна одразу ж відвела погляд.
«Ага! — подумала Вейл. — Ми вже дещо знайшли».
«Занадто легко, — подумала Промениста. — Не суди так швидко».
— Ми всі брешемо, Ішно, — продовжила Шаллан. — Особливо самим собі. Це частина того, що робить нас Прядильниками світла. Мета Ідеалів, однак, полягає в тому, щоб навчити нас жити заради істини. Ми повинні досягати кращого,
Ішна не відповіла, задивившись на океанські намистини, що пропливали внизу.
«Дай час, — запропонувала Вейл. — Не поспішай заповнювати тишу».
Шаллан послухалася, і мовчання швидко стало незручним. Вона бачила, як Ішна крутиться, не зустрічаючись із нею поглядом. Так, вона почувалася винною в чомусь.
«Тепер натисни».
— Розказуй, Ішно, — сказала Шаллан. — Прийшов час усе розповісти мені.
— Я... Я не знала, що вони зроблять з грошима, ваша світлосте, — нарешті сказала Ішна. — Я не хотіла... Я маю на увазі, що лише намагалася допомогти.
«Гроші?» — подумала Промениста.
«Трясця! — подумала Вейл. — Ми зловили не ту рибу».
Шаллан продовжувала мовчанку, від чого розмова ставала все менш приємною. Люди ненавиділи таке і часто робили все, щоб позбутися цього.— Звідки ви знаєте? — запитала Ішна.
— У мене є свої методи.
— Я мала здогадатися, що не зможу тримати це в таємниці.
Заговоривши, Ішна раптово почала здаватися молодшою, тому що хвилювалася. Вона була старша за Шаллан, але ненабагато. Мала достатньо років, щоб вважатися повноцінною дорослою людиною. Але була й достатньо юна, щоб ще не вірити в це.
— Старі друзі з кримінального світу прийшли до мене, — розповіла Ішна. — Вони пережили важкі часи, розумієте? Ми діяли жорстко, але саме так і