реклама
Бургер менюБургер меню

Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 72)

18

«Що? — подумала Промениста. — Ні, якщо ми підозрюємо когось у шпигунстві, слід тримати його подалі».

«Ні, — відказала Вейл. — Ми триматимемо його якомога ближче. Щоб краще маніпулювати й спостерігати за ним».

«Це безрозсудно».

«А що б ти обрала, Промениста? — спитала Вейл. — Ворога, якого можеш бачити, спостерігати за ним і, можливо, битися з ним, чи такого, якого десь залишила і тепер не знаєш, що він робить?»

Це був більш слушний аргумент. Вейл передала керування Шаллан, що знала команду найкраще з усіх. І, йдучи по кімнаті, — її волосся поступово рудішало — вона виявила, що підсвідомо планує. Як визначити, хто з агентів найімовірніше є шпигуном?

Вона спочатку підійшла до Ішни, що саме тренувалася битися. Обличчя жінки обрамлювало пряме чорне волосся, губи вона підфарбувала яскраво-червоним і носила алетійську хаву з рукавичкою замість рукава. Ішна була однією з тих, хто заслужив меч. За умовами Вітробігунів, вона мала набрати собі зброєносців та створити власний загін — вони, здавалося, вважали, що всі захочуть слідувати їхній командній структурі. Однак Невидимий Двір не вважав за потрібне дотримуватися правил Вітробігунів.

Натомість Невидимий Двір тримався разом. Збалансована команда, з приблизно рівними кількостями чоловіків і жінок, оскільки всі її новобранці за минулий рік, крім одного, були жінками. Дійсно, Шаллан відчувала, що Двір уже наповнений. Берил була з ними вже майже три місяці, і Шаллан не відчувала потреби вербувати когось іще. Вона хотіла отримати згуртований загін і сподівалася, що інші групи Прядильників світла приєднаються до Променистих, але сформують окремі команди.

Ішна колись хотіла приєднатися до Примарокровних. Чи могла ця жінка знайти шлях до Мрейза? Чи погодилася б вона шпигувати за Шаллан? Можливо, тож Ішну слід вважати головною підозрюваною. Від таких думок Шаллан стало боляче, тож вона змусила Променисту знову перейняти контроль.

А як щодо Васи? Промениста глянула на нього. Грубий колишній дезертир був найталановитішим Прядильником світла. Він часто використовував свої сили не усвідомлюючи — навіть зараз, б’ючись із Рудом, зробив себе вищим і м’язистішим на вигляд. Він приєднався до них не зовсім добровільно й анітрохи не підкорявся суспільним нормам. Якого хабаря треба дати, щоб він погодився шпигувати за нею?

«Ми повинні бути обережними, Промениста, — сказала Шаллан усередині. — Двір може розірвати сам себе, якщо так думатиме».

Якимось чином Промениста мала недовіряти їм усім, але одночасно заохочувати їх довіряти одне одному.

— Ішно, — звернулася Промениста, — що ти думаєш про завдання, яке нам дали?

Ішна прибрала Сколкозброєць і підійшла:

— Про подорож у пітьму, ваша світлосте? Там відкриваються можливості. Ті, хто опанує їх, швидко досягне успіхів.

Прагматичний, проте амбітний підхід. Ішна завжди бачила можливості. Її криптик зазвичай сидів на набалдашнику центральної шпильки, якою вона заколювала коси. Він був набагато меншим за Фрактала і постійно створював нові малюнки на поверхні сірувато-білої сфери.

— Ми з Адоліном вирішили зібрати невелику групу, — пояснила Промениста. — Спрени честі повинні зустрітися з коаліцією спренів і Променистих, а не групою, де більшість криптиків, особливо враховуючи, що їхню думку спрени честі недуже цінують.

— З того, що я чула, спрени честі взагалі не беруть до уваги нічию думку.

— Це так. Але Сил сказала мені, що, хоча спрени честі недовіряють криптикам, проте не ненавидять їх, як чорнильних чи вищих спренів. Я вирішила взяти із собою трьох Прядильників світла.— Чи можу я стати однією з них? — спитала Ішна. — Хочу побачити світ спренів.

«Шпигун Мрейза вирушить добровольцем у цю місію», — зауважила Вейл.

— Я подумаю, — сказала Промениста. — Якби ти могла обрати ще двох, хто б це був?

— Ще не знаю. Більш досвідчені принесли б більше користі, але новобранці могли б багато чого навчитися — і ми ж не очікуємо, що ця місія буде небезпечною. Думаю, я б спитала, хто хоче піти.

— Мудра пропозиція, — кивнула Промениста.

І логічний спосіб почати полювання на шпигуна. Всередині знову заворушилася Шаллан. Вона ненавиділа думати про те, що один з її друзів зрадник.

Ну що ж, Промениста сподівалася, що це не Ішна. Жінка пережила падіння Холінара з надзвичайною витривалістю. Вона стала свідком однієї з найстрашніших катастроф сучасної історії й не тільки витримала її, але й допомогла Каладіновим зброєносцям врятувати принца-спадкоємця. Вона була б дуже корисною в цій місії, але Промениста сумнівалася, попри аргументи Вейл, що можна брати із собою підозрілих людей.

Вона ще раз швидко оглянула своїх людей, тепер разом з Ішною, і оцінила їхнє бажання вирушити в місію. Більшість відповідали двозначно. Вони хотіли проявити себе, але розповіді про Гадесмар тривожили їх. Зрештою вона склала короткий список найбільш охочих. Звичайно, Ішна. Васа і Берил, колишня повія, а також Старґайл, новобранець, якого вона знайшла до Берил, — високий хлопець, що добре вмів зазирати в Гадесмар.

«Ці четверо вже були одними з найбільш підозрілих, — подумала Вейл. — Ішна, що знає про Примарокровних. Васа — завжди такий тихий, такий похмурий, непроникний. Берил і Старґайл — наші новачки, і тому я та всі інші мало знаємо про них».

Усі вони брали участь в місії у військовому таборі. Отже, вона візьме трьох із цих чотирьох, як хотіла Вейл, або залишить їх, як хотіла Промениста? Шаллан неохоче перейняла контроль за наполяганням двох інших. За нею був вирішальний голос.

Вона сильна. З підтримкою Вейл і Променистої зрозуміла, що може впоратися з цим. Вона прийняла рішення: залишити цих чотирьох і вибрати інших, що не брали участі в місії на Розколотих рівнинах.

Вона вже пішла до Ішни, щоб повідомити їй про свої рішення, аж раптом відчула нудоту. Нутрощі скрутило. Вона згорбилася і спробувала придушити відчуття, соромлячись, що так раптово втратила контроль. Проте з’явитися в дурному вигляді перед іншими — невелика ціна за таку можливість. І навіть якщо від побаченого вони недооцінюватимуть її, то яка шкода від того? Вейл може скористатися цим — а користатися вона могла майже чим завгодно.

Вейл прокашлялася і зробила кілька глибоких вдихів.

— Вив порядку, ваша світлосте? — спитала Ішна, підійшовши.

— Усе гаразд, — відповіла Вейл. — Я прийняла рішення: ти вирушиш зі мною в Гадесмар. Будь ласка, можеш піти сказати Васі та Старґайлу, що я хочу, щоб вони теж приєдналися до нас? Я зроблю, як ти запропонувала, — візьму ще одного Прядильника світла заради здібностей і одного новачка, щоб набрався досвіду.

— Чудово. Гадаю, Руд лишиться за головного на час нашої відсутності? Іще мені здається, що ви могли б придумати кілька вправ на Світлопрядіння, які всі зможуть виконувати, поки нас немає.

— Чудова ідея, — похвалила її Вейл.

Ішна вищирилась і поспішно пішла. Так, вона справді мала підозрілий вигляд. А якщо Вейл зробила хибний вибір? Ну, вона підозрювала, що справжній шпигун якимось чином опиниться на місії в будь-якому разі. Мрейз подбає про це.

«Договір, — подумала Шаллан. — Вейл... ми ж дійшли згоди...»

Але це важливо. Вейл повинна з’ясувати, хто з них шпигун. Вона не може дозволити їм залишатися тут і ятрити все.

«Ми навіть не знаємо, чи є той шпигун насправді, — сказала Промениста. — Ми не повинні довіряти всьому, що каже Мрейз».

Ну що ж, вони подивляться. Залишити підозрюваного шпигуна тут, щоб він вийшов з-під контролю без нагляду? Він може налаштувати її друзів проти неї. Крім того, щойно Вейл викриє справжнього шпигуна, то зможе використати це проти Мрейза.

Вона зібралася з силами, готуючись до гніву Променистої через порушення договору. З’явиться небезпечний прецедент, чи не так?

«Це важливо для тебе, я розумію, — подумала Промениста, на диво спокійна. — Тоді я міняю своє рішення. Погоджуюся взяти їх із собою». Вейл це здивувало. Чи все добре з Променистою? Про всяк випадок Вейл зберігала контроль. Вона виструнчилася, намагаючись триматися набундюченою, звично для Променистої — наче хотіла здаватися більшою, ніж насправді, якимось здоровенним чудовиськом у латах.

Вейл тримала повний контроль протягом усього дня. Вона майже здалася, коли Шаллан билася всередині неї, і така душевна роздвоєність могла справді виснажити жінку. Однак Вейл мала стежити за іншими приготуваннями. Вони вирушають за кілька днів.

Тільки коли Вейл увійшла у свої покої пізно ввечері, вона почала розтискати хватку. Раптом помітила на підлозі в кімнаті зелене перо. Мрейз? Це був знак. Вейл оглянула кімнату, і її погляд зачепився за комод біля дверей у спальню. З однієї шухляди визирав шматок зеленої тканини. Підсвічуючи собі аметистовою маркою, вона висунула шухляду. Всередині лежав металевий куб завбільшки приблизно з людську голову. На ньому була записка, написана одним з шифрів Мрейза.

— М-м-м... — озвався Фрактал, що саме брижився знизу її ваками. — Що це, Вейл?

Геєна! Вона сподівалася, що зможе обдурити Фрактала, прикинувшись, що вона Шаллан, але, звичайно, він бачив її наскрізь.

— Записка, — вона показала її йому, підсвічуючи текст. — Ти зможеш зламати шифр чи мені доведеться знайти записник, який дав нам Мрейз?

— Я запам’ятав закономірності. Там написано: «Телестилі не працюють між царствами, а цей куб працює. Будь дуже обережна з ним. Він дорожчий за деякі королівства. Не відкривай його, бо ризикуєш знищити. Коли будеш на завданні, знайди усамітнене місце, тримай куб і поклич мене на ім’я. Я буду говорити з тобою через нього. Вдалого полювання, ножику».