Болеслав Прус – Фараон вампірів (страница 24)
— Якщо дозволите, правителю, я покажу вам ще одну з її переваг, — сказав Саргон, який, вихваляючись вишуканою ассирійською зброєю, на якийсь час забув про свій гнів.
На його прохання один з єгипетських офіцерів вихопив свій бронзовий меч і тримав його, ніби збираючись атакувати. Тоді Саргон підняв свій сталевий меч, вдарив і відрубав шматок меча свого супротивника.
Здивований шепіт пролунав залою, і обличчя Рамзеса почервоніло.
"
Лише два жерця, халдей Істубар та єгипетський Ментезуфіс, були спокійні, як люди, яким було дано знання майбутнього та владу над ним.
РОЗДІЛ XVI
Після прийому намісником Саргон залишився в Пі-Басті, чекаючи листів від фараона з Мемфіса, тим часом серед офіцерів та знаті почали поширюватися дивні чутки. Фінікійці розповідали, звичайно, в найсуворішій таємниці, що жерці з якоїсь невідомої причини не тільки пробачили Ассирії її непогашені данини, не лише звільнили її від їх сплати раз і назавжди, але й, щоб полегшити якусь північну війну, уклали з ними мирну угоду на багато років вперед.
— Фараон, — шепотіли вампіри в темряві, — ще більше захворів після звістки про поступки невмерлим варварам. Царевич Рамзес хвилюється і ходить з сумом, але обидва мусять поступитися жерцям, невпевнені в почуттях знаті та війська.
Останнє найбільше обурило єгипетську аристократію.
— Що? — шепотіли між собою магнати, боржники вампірів, — тобто династія нам більше не довіряє? Тобто жерці налаштовані зганьбити та зруйнувати Єгипет? Бо зрозуміло, якщо Ассирія воює десь на далекій півночі, то зараз саме час напасти на неї та використати здобич, щоб укріпити збіднілу скарбницю фараона та аристократію!
В той же час жерці радилися з Саргоном.
— Сьогодні, — заговорив Ментезуфіс, — я отримав листа від найдостойнішого міністра Херхора. Він пише, що Його святобливість фараон добре налаштований укласти з вами угоду.
— Я підпишу її. Але як ви її там виконаєте... Ха!... Ха!... Ха!... Не знаю... — закінчив Саргон з грубим сміхом.
— Як ти смієш, прислужник великого Ассара, сумніватися в добрій волі та вірі нашого правителя?! — вигукнув Ментезуфіс.
Саргон трохи завагався.
— Я говорю не про його святобливість, — відповів він, — а про спадкоємця престолу...
— Він юнак, сповнений мудрості, який без вагань виконає волю свого батька та верховного священства, — сказав Мефрес.
Саргон кивнув.
— О, ви мудреці...! Вчені в письмі! — глузливо сказав він. — Ви люди, для яких відкрився світ цегли та папірусу, але справжній світ, у якому ми всі живемо, закрився... Я людина проста! Але в мене нюх, як у собаки, і так само, як собака може відчути ведмедя здалеку, так я можу розпізнати героя.
— Навіть якби ти говорив правду, — перебив Ментезуфіс, — навіть якби царевич захотів піти на Ніневію, він би не пішов.
— А хто його зупинить, коли він стане фараоном?
— Ми.
— Ви?... Ви!... Ха! ха! Ха!... — зайшовся Саргон сміхом упиря. — Ви все ще вважаєте, що цей юнак не відчуває нашої угоди… Хіба вампіри були б такими спокійними, якби не були впевнені, що молодий єгипетський лев захистить їх від ассирійського бика, який прагне витягнути їх на сонце з їхніх темних лігов?
Ментезуфіс крадькома глянув на свого супутника. Він був наляканий геніальністю ассирійця, який сміливо виказав те, про що вони навіть не подумали. І справді: що, якби спадкоємець престолу здогадався про їхні наміри і навіть спробував їх ускладнити?
Мефрес заспокоїв Ментезуфіса ледь помітною посмішкою.
— Не хвилюйся, — прошепотів він братові. — Я стежу за всім і вже вжив необхідних заходів.
Він говорив далі після візиту до Саргона, коли обидва святі мужі задумливо поверталися до храму.
— Хто знає, — сказав Ментезуфіс, — чи не має рації цей підгнилий Саргон щодо нашого наступника? Царевича потрібно випитати.
— Зробіть це, ваше достоїнство. Я хотів би нагадати вам, що цариця Нікотріс під час своїх перших і останніх пологів народила не одного, а трьох синів...
— Знаю, знаю. Двоє інших померли в дитинстві.
— Так ось, ні, ваше достоїнство. Так було оголошено, але брати-близнюки наступника живі. Їх лише приховали від світу, — оголосив Мефрес.
— Як так? Нащо?!
— Вони є ідеальними копіями царевича, але лише зовні. Рамзес один з трьох є людиною, або, принаймні, найбільшою мірою. У нього переважила людська кров, тоді як у другого брата — левова кров, а в третього — бичача. Найбільш схожого на людину з трьох було оголошено єдиним сином і спадкоємцем престолу. Але інших залишили живими, оскільки вони могли бути нам корисними…
"
— Я більше нічого не скажу, ваше достоїнство. Лише прошу, мій святий брате, відкинути будь-який страх. Я контролюю все набагато краще, ніж, здається, вважає цей сопляк і жалюгідні вампіри, що ховаються в його тіні!
Увечері обидва жерці з дуже серйозними виразами обличчя підійшли до наступника трону, просячи про конфіденційну розмову.
— Що сталося? — спитав царевич. — Його достойність Саргон знову бажає схилитися переді мною?
— На жаль, нас Саргон не цікавить, — відповів первосвященик. — Серед людей ходять чутки, що ви, найвидатніший володарю, підтримуєте тісні стосунки з невірними фінікійцями, як з тими, що ще живі, так і з тими, хто перетворився на вампірів.
— А фінікійці — небезпечні істоти, природжені вороги сонця, яке світить над Єгиптом! — додав Мефрес.
Наступник трону посміхнувся.
— Якби ви, святі люди, — відповів він, — позичили мені грошей і мали б гарних дівчат у своїх храмах, мені довелося б бачитися з вами частіше. І тому, з необхідності, я маю дружити з фінікійцями!
— Кажуть, що ваше достоїнство відвідує вночі якусь фінікійську жінку...
— Ви, святі отці, не є опікунами моїх жінок, то чого ви хочете?
Мефрес був настільки збентежений, що рум'янець залив його поголену голову.
— Ваше достоїнство сказав правду, – відповів він. — Але є дещо гірше: люди здивовані, що хитрий вампір Хірам так легко позичив вам сто талантів, навіть без застави...
Губи царевича сіпнулися, але відповів він спокійно:
— Це не моя вина, що Хірам довіряє моєму слову більше, ніж єгипетські багатії!
Верховний жрець був настільки роздратований спокійним глузуванням Рамзеса, що замовк і стиснув губи. Ментезуфіс полегшив його стан, раптово запитуючи:
— Що б ви сказали, ваше достоїнство, якби ми уклали угоду з Ассирією, поступивши їй північну Азією разом з Фінікією?
Говорячи, він пильно дивився на обличчя наступника трону. Але царевич відповів цілком спокійно:
— Я б сказав, що лише зрадники могли б переконати фараона до такої угоди.
— А що, якби цього вимагала безпека держави? – наполягав Ментезуфіс.
— Чого ви від мене хочете?! — вибухнув царевич. — Ви втручаєтесь у мої борги та жінок, оточуєте мене шпигунами, смієте дорікати мені, а тепер задаєте мені якесь каверзне питання. Що ж, кажу вам: навіть якби вам довелося мене отруїти, я б не підписав такий договір! На щастя, це залежить не від мене, а від його святобливості, волі якого ми всі повинні підкорятися.
— То що б зробило ваше достоїнство, якби був фараоном?
— Те, що б вимагали честь та інтереси держави.
— Я не сумніваюся в цьому, — сказав Ментезуфіс. — Але що ви вважаєте інтересами держави, ваше достоїнство? Де нам шукати керівництва?
— А для чого потрібна верховна рада?! — вигукнув царевич з удаваним гнівом. — Ви кажете, що вона складається лише з мудреців. Тож нехай вони візьмуть на себе відповідальність за угоду, яку я вважаю ганьбою та руїною Єгипту.
— Звідки ви знаєте, ваше достоїнство, — відповів Ментезуфіс, — що ваш божественний батько ще не вчинив точно так само?
— Тоді чому ти мене про це питаєш? Що це за розслідування? Хто дає тобі право заглядати в глибини мого серця?
Рамзес удав таке обурення, що обидва жерці дещо заспокоїлися.
— Ти кажеш, царевичу, — сказав хитрий Мефрес, — як личить доброму єгиптянину. Звичайно, нам теж було б боляче від такої угоди, але безпека держави іноді вимагає тимчасової покори обставинам.
— Але що тебе до цього змушує? — вигукнув царевич. — Ми програли велику битву, чи у нас більше немає війська?!
Після цього зауваження жерці попрощалися з царевичем, переконані, що Рамзес, хоч і в гніві на угоду, не порушить її.
Однак, царевич після їхнього від'їзду розлютився і розбив об стіну скляну чашу — подарунок Саргона.
Тутмозис, бажаючи заспокоїти правителя, зашепотів: