Альфред Дёблин – Берлін Александерплац (страница 85)

«Давайте, пане, ви також маєте пройти з нами». Це він до мене. Наречену коли маєш і їй сильно довіряєш, ти питань не задавай, лиш цілуй і обнімай[225].

Сивий пан і не ворухнеться. «Ви що, недочуваєте? Кажу ж вам, піднімайтесь і ходімо з нами». Мені тебе весна послала, та перш ніж я тебе спізнав, то від кохання геть охляв. Нехай їх більше підійде, одного мені замало, у мене екіпаж на п'ятеро коней.

Сходами тупотять троє поліцейських, перший уже піднявся, кілька агентів біжать через залу, попереду молодий довготелесий комісар, вони поспішають. Годі мене цькувати, на мене вже достатньо полювали, я зробив усе, що міг, людина я чи не людина?

Він витяг з кишені ліву руку й, не підводячись, вистрілив у першого поліцейського, який з лютим виразом обличчям кинувся до нього. Бабах! Ось так завершили ми на землі всі справи і котимося в пекло ми тепер з фанфарами і барабанним боєм.

Поліцай хитнувся вбік, Франц підхопився, метнувся до стіни, але решта гуртом накинулися на нього. Ну й чудово, всі сюди. Він підняв руку, хтось спробував схопити його ззаду, Франц відштовхнув його плечем, аж тут на нього посипався град ударів — по руці, по обличчю, по голові, знову по руці. Рука, рука, в мене і так лише одна рука, вони мені ще й цю зламають, що мені робити, вони мене до смерти заб'ють, спершу Міца, а тепер і я. Все це ні до чого. Все даремно, все даремно!

І повалився на землю біля самих перил.

Не встигнувши ще раз вистрелити, упав наш Франц Біберкопф. Здався, прокляв життя, склав зброю. І тепер лежить.

Агенти поліції та патрульні відсунули вбік стіл і стільці, схилилися над ним, перевернули на спину, чоловік має штучну руку, два револьвери, а де його документи, ти диви, він у перуці. Коли його потягли за волосся, Франц Біберкопф розплющив очі. Смикають його, піднімають за плечі, поставили на ноги, він може стояти, мусить стояти, насунули йому на голову капелюха. Всі інші вже сиділи у вантажівці, коли з кнайпи вивели Франца Біберкопфа з лівою рукою на прив'язі. На Мюнцштрасе рейвах, купа людей, у кнайпі хтось стріляв, дивись, он його ведуть, того, що стріляв. Пораненого патрульного вже забрала швидка.

Це якраз та вантажівка, на якій о пів на десяту виїхали комісари та кримінальні агенти й агентки, тепер вони їдуть назад, Франц Біберкопф також там сидить, янголи його полишили, я вже повідомляв вам про це. У дворі управління поліції вивантажують партії затриманих. Вузькими сходами вони підіймаються нагору, потім їх ведуть широким, довгим коридором, жінок заводять в окрему кімнату, ті, кого відпустили і з чиїми паперами все було гаразд, мають пройти ще одну перевірку, агенти обшукують їх з голови до ніг, промацують штани, оглядають черевики, чоловіки сміються, в коридорі лайка і тиснява. Молодий комісар та підлеглі походжають коридором й заспокоюють людей, треба ще трішки потерпіти. На всіх дверях стоять патрульні, до вбиральні відпускають тільки у супроводі поліцейських.

У кабінетах за столами сидять службовці в цивільному, допитують затриманих, переглядають папери, якщо затримані їх мають, на великому аркуші записують: характер злочину, якщо такий мав місце; територіальна підсудність, де затримано, в якому відділку на обліку, IV відділення. Значить, так, ваше ім'я, прізвище, чи були примусові приведення, коли востаннє були заарештовані, будь ласка, допитайте спершу мене, мені треба на роботу, начальник управління поліції, IV відділення, доправлений сьогодні вранці, після обіду, ввечері, ім'я та прізвище, соціальний стан або фах, день народження, місяць, рік, місце народження, без постійної адреси, не міг вказати номера квартири, точне місце проживання не встановлено. Вам доведеться зачекати, доки зателефонують з вашого відділка, так швидко це не робиться, там у них також лише дві руки, крім того траплялися випадки, коли люди правильно називали адресу, й за тою адресою справді проживала особа, яка звалася так само, а потім з'ясувалося, що то була зовсім інша людина, просто затриманий мав чужі документи, які він украв, чи позичив, чи прокрутив якусь аферу. Запит у реєстрі ордерів на арешт, дані облікової картки, облікової картки немає. Опис речових доказів, які долучаються до справи, предметів, які мають стосунок до цієї або якоїсь іншої злочинної дії, перелік особистих речей затриманого, якими він може завдати пошкодження собі або іншим, таких як ціпок, парасоля, ніж, револьвер, кастет.

Заводять Франца Біберкопфа. З Францом Біберкопфом покінчено. Його таки запопали. Зайшов з прив'язаною до тіла рукою. Голова схилилася на груди. Вони хочуть допитати його внизу, на першому поверсі, в кімнаті чергового комісара. Але Франц мовчить, наче остовпів, часто проводить рукою по обличчю, його праве око заплило від удару гумовим кийком, рука час від часу нерухомо повисає, по руці він також одержав кілька ударів.

Унизу, через похмурий двір, виходять на вулицю ті, кого відпустили, йдуть попід руку зі своїми подружками. Наречену коли маєш і їй сильно довіряєш, ось так ми ходимо, ходимо, наспівуючи, з ресторану в ресторан. Підтверджую правильність протоколу, підпис завірено, прізвище та службовий номер працівника поліції, що зафіксував показання. Скерувати до суду району Берлін-Мітте, відділ 151, панові слідчому (ім'я і прізвище).

Останнім допитують Франца Біберкопфа. Його залишать під вартою. Цей чоловік влаштував стрілянину під час облави в Александерквеле, за ним числяться й інші порушення карного кодексу. Всього через півгодини після того, як він упав на підлогу в Александерквеле, виявилося, що крім восьми інших осіб, які були в розшуку, а серед них, як завжди, втікачі з колонії, до рук поліції потрапила «велика риба». Адже у чоловіка, який стріляв у поліцая, була штучна рука, а на голові сива перука. За цими прикметами, а також за світлиною, яка була в розпорядженні поліції, швидко з'ясувалося, що затриманий — не хто інший, як Франц Біберкопф, підозрюваний у причетності до вбивства у Фраєнвальде проститутки Емілії Парсунке, до того ж він уже мав судимість за незумисне вбивство та звідництво.

Тривалий час він ухилявся від реєстрації, ну що ж, одного ми спіймали, скоро запопадемо й другого.

Книга дев'ята

Земний шлях Франца Біберкопфа добігає кінця. Настав час, коли він остаточно зламається. Він потрапить до рук темної сили, що зветься Смерть і яка здаватиметься йому прихистком. Він довідається від неї все, що вона про нього думає, довідається таким чином, про який він і гадки не мав і який перевершить усе, що він дотепер пережив. Смерть з ним абсолютно відверта. Вона відкрила йому очі на його помилки, його самовпевненість та невігластво, і таким чином колишній Біберкопф зазнає краху, його життєвий шлях завершено. Йому кінець. Тут буде показано іншого Біберкопфа, колишній навіть нігтя його не вартий, і можна сподіватися, що цей новий Франц краще впорається зі своїм завданням.

«Одного ми спіймали, скоро запопадемо й другого». Як поліція передбачала, так воно і сталося. Хоча не зовсім так сталося, як гадалося. Вони гадали, що скоро його спіймають. А насправді він уже був у них у руках, він ще раніше пройшов через той самий червоний будинок поліцейського управління, тільки через інші кімнати й інші руки, і вже сидить у Моабіті.

Адже Райнгольд ніколи довго не бариться, от і з цією справою покінчив без жодних зволікань. Він не любить воловодити. Ви ж пам'ятаєте, як він тоді з Францом вчинив; за кілька днів зрозумів, що за гру той веде проти нього, й одразу ж вирішив проблему.

Одного вечора Райнгольд вирушив до Моцштрасе, аж бачить — на рекламних тумбах висять оголошення про грошову винагороду за допомогу в розшуку причетних до вбивства; от він і каже сам до себе: треба, щоб мене схопили з фальшивими документами за якийсь дрібний злочин, поцупити дамську сумочку чи щось таке. Буцегарня — найнадійніше місце, коли треба сховатись. І все проходить добре, лише елегантній пані він надто сильно вліпив по пиці. Але то таке, думає Райнгольд, головне — зникнути з поля зору. В управлінні в нього дістали з кишені фальшиві папери на ім'я Морошкевича, і швиденько в Моабіт, в управлінні так і не збагнули, хто саме потрапив їм до рук, адже хлопець ще ні разу не сидів, а який поліцейський може пам'ятати всіх тих, хто перебуває в розшуку? Тихо й мирно проходить судовий процес, поводився він так само тихо й скромно, як то було в управлінні поліції. Але оскільки той Морошкевич був у розшуку в Польщі як кишеньковий злодій, та ще й, негідник, насмілився промишляти в аристократичному районі міста, ні з того ні з сього накинувся на пані, побив її та вихопив у неї сумочку, такого не можна терпіти, тут вам не Росія і не Польща, таке вам не минеться, вирішили Райнгольда показово покарати і припаяли йому чотири роки тюрми з позбавленням прав на п'ять років, з перебуванням під поліційним наглядом після звільнення і таке інше. Кастет конфісковано і прилучено до справи. Засуджений має покрити судові витрати, оголошується перерва на десять хвилин, тут страшенно жарко, занадто натопили, будь ласка, під час перерви відчиніть вікна, засуджений, ви маєте що заявити?

Райнгольд, звичайно, не збирався нічого заявляти, право на перегляд справи за ним зберігається, він задоволений своїм вироком, боятися йому більше нічого. І через два дні все вже позаду, все, все, і він знову викрутився. Паскудна справа з цією Міцою та тим її ослом Біберкопфом, але поки що ми з усім упоралися, поки що все йде за нашим планом, алілуя, алілуя, алілуя!