Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 42)

1-й полковник.

2-й полковник.

Прокурор.

Гоц.

Д а н.

Делегат із Баку.

Делегат із села.

Шахтар.

ійці, солдати, есери¹, мен-^; анти, журналісти, куркулі, канти.

ДІЯ І

В степу маленька станція. Плангрції золотого соняшника оточили її,

І тільки десь далеко блищить в передвечірньому сонці шпиль дзвіниці. ⁴ А далі синіє ліс. Від спеки тремтить голубе повітря. Тиша. Велична сте- -пова тиша. З вікна видно телеграфний апарат, кодо нього телеграфіст і Басов. В’юн виводить загін на чолі з оркестром.

В’юн. Ать-два, ать-два, ать-два... левой... левой.;, ать^ два, ать-два... стій!

Загін стаї*. Підійшов прапорщик.

Прапорщик. Здорові, орли!

Загін (хрипко). Здравія желаєм, вашбродь!

Прапорщик. Чому так хрипко? Чому похрипли? Знову пиячили?

В’ю н. Нікак нєт, вашбродь! Я цілий день з ними репетирував на предмет «ури».

Прапорщик. Доволі! Поки що постав загін у дворі. Перед приходом поїзда вишикуєм всіх на пероні. Музикантів попереду. Коли махну рукою — хай оркестр грає «Марсельєзу» ⁴. Коли махну вдруге — хай загін що є сили — «ура!». Зрозумів?

В’ю н. Так точно, вашбродь!

Прапорщик. А де мужики, прибули уже?

В’ ю н. Так точно. Вони коло возів. Я зараз їх приведу. А де зволите поставити?

Прапорщик. Тут, на пероні. Веди — яз ними трохи порозмовляю. Марш!

В’ ю н. Загін — струнко! Ліворуч! Кроком — руш!

Пішли.

Ать-два, ать-два, ать-два.

Вийшли.

Входять поміщиця, піп.

Поміщиця. Яка спека, яка спека,.. Так ще ніколи не було.

П і п. Терпіть, Маріє Михайлівно. Сонце — благодать божа. Від нього все проізростає. Усі злаки буйно приумио-жаються.

Поміщиця. Від цієї благодаті, батюшко, не тільки скотина казиться, а й мужики. Одним сірником спалити можуть цілий маєток, і не загасиш. Так все пересохло, що не горить, а вибухає, як порох.

Телеграфіст. Що горить, Маріє Михайлівно?

Поміщиця. На жаль, уже згоріло. Я про Івана Петровича згадала. Все згоріло!

Басов (обернувся до вікна телеграфіста). Іван Петрович сам винен. Ліберал. От і догрався. Казав я йому: «Беріть козаків на постій, організуйте самоохорону»,— він відмовився. «Незручно — свобода і козаки, треба маневрувати з мужиками», ну й доманеврувався — ледве втік живий.

П і п. Важкі часи бог послав нам.

Поміщиця. Не бог, а самі винні. Намордник із звіра зняли, а палицю в руках тримати розучились.

Входить швидко Тарас, став, подивився на панів, пройшов між ііимя

за станцію.

Бачили... Які очі в нього...

П і п. Видко, грішник.

Поміщиця. Спалив, мабуть, когось або збирається.

Басов (іде від вікна). Маршрут Олександра Федоровича не змінено. Іде через нашу станцію.

Входить телеграфіст.

Телеграфіст (тримає в руках стрічку). Щойно одержав повідомлення. (Читає.) «Підтверджую ще раз: міністр Керенський ⁵ скоро вирушає через вашу станцію на Петроград. Сподіваюсь, що ви встигли організувати зустріч і приготувати промову. Бажаю успіху. Колечкін.»

Прапорщик. Вітаю вас, панове. Через тридцять хвилин ми побачимо Олександра Федоровича.

П і п. Благослови, господи!

Басов. Де ж депутація селян з хлібом-сіллю? Де ж музиканти?

Прапорщик. Селяни зараз будуть, а музиканти і мій загін уже за станцією. Не турбуйтесь. В’юн!

Входить фельдфебель.

Прапорщик. Чого спізнився? Мужиків привів?

Фельдфебель. Так точно, вашбродь!

Прапорщик. Веди їх на перон, швидко!

Фельдфебель. Слухаю, вашбродь... (Відійшов, кричить.) Сюди давай! Давай їх сюди, на перон ведіть!

Вводять козаки зв’язаних по руках на одному мотузку трьох селян, тягнуть їх на перон.

Поміщиця. Що це?

Басов. Це така депутація?

Прапорщик. Стій, назад! В’юн, ти кого привів, собака?

В’ ю н. Ваш... ваш... вашбродь... Ви ж самі наказали ще вранці бунтівників одправить поїздом в город.

Прапорщик. Я тебе про депутатів мужиків питав, а не про них, морда... Зараз міністр приїздить, а ти кого на перон тягнеш? Бунтівників?

В’ ю и. Винуват, вашбродь...

Входить стрілочник Романчеико з прапорцем, став і дивиться.

Прапорщик. Назад, в село їх! Завтра в город відправиш. Марш!

В’ ю н. Слухаю, вашбродь!.. Ану, повертайтесь... Швидше!..

1-й селянин (старий). І ви, батюшко, міністра стрічаєте?

2-й селянин (молодий). Батюшко, коли міністра Керенського побачите, то скажіть йому від нас спасибі аа свободу. (Підняв зв'язані руки.)