Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 28)

Ліда. В такий урочистий для мене день ви захворіли. А я так чекала вашого виступу. Ви ж перший доручили мені скласти проект нашого велетня санаторію.

Берест. Що ж, Лідо, твій проект пройшов добре, а говорити мені було важко. Я й так не знаю, як висидів до кінця засідання.

Ліда. І де той костоправ, що примушує вас чекати і так мучитись!

Берест. Лідо!.. Не костоправ, а хірург.

Ліда. Це все одно, я їх не люблю. День у день ріжуть нещасних... Хіба це творчість?

Аркаді й. Лідо, ти їх мало знаєш.

Ліда. Учора познайомилась. Мій батько ліг учора до лікарні на аналіз. У нього щось із шлунком погано. Весь час припадки. Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчато: «так», «ні», «невідомо»... Так я пішла й не дізналась, що з батьком. Професія кладе на них печать бездушності. Правда, Аркадію?

Аркадій. Не зовсім, але майже так.

Берест. На жаль, я їх зовсім не знаю. Оце вперше приїхав до лікаря — і з чим? З якимсь поганим чиряком, навіть незручно якось...

Аркадій. Самий здібний у нас Платон Кречет; з робітників вийшов, але анархіст, жодної громадської роботи не проводить, експериментує і каже, що це і є його громадська робота.

Берест. Які експерименти?

Аркадій. Шукає нових методів в операції.

Берест. Що ж саме?

Аркадій. Точно я й сам не знаю.

Берест. Керуєш лікарнею і не знаєш...

Аркадій. А ви гадаєте, він знає, чого шукає?.. Йому і його асистентам ще вчитись треба, а вони, як ті алхіміки, намагаються здолати смерть, витають в емпіреях, а коли я дав Платону на консультацію проект Ліди, намагався втягнути його в наші реальні земні справи...

Дзвоник у передпокої.

(Підійшов до дверей.) Платон Іванович Кречет..;

Входить Кречет.

Здоров, друже. Пробач, що пізно — прийшли за порятунком. У тебе сьогодні незвичайний гість — Павло Семенович Берест, хазяїн нашого міста.

Платон. Дуже приємно, Кречет.

Аркадій. А це, Платоне, Ліда, моя наречена.

Платон. Дуже приємно. Я вас, здається, десь зустрічав.

Ліда. Ви, мабуть, помиляєтесь. Я вас вперше бачу.

Платон. Не думаю. Ви належите до категорії тих жінок, яких, побачивши раз, не впізнати не можна.

Ліда (зніяковіла). Дякую, хоч і не знаю, чи прийняти це за комплімент...

Платон. А ви прийміть просто як приємний факт. Хто ж з вас хворий?.. (До Береста.) Мабуть, ви, коли приїхали до мене в такий пізній час. Я сьогодні до вас двічі добивався, але ваші секретарі мені відповідали, що голова виконкому не збирається хворіти і взагалі не має часу.

Берест. Жаль, не знав. Воно б, звичайно, краще мені вас прийняти, ніж вам мене.

Платон. Прошу до кабінету.

Платой і Берест пішли.

Ліда. Дивна людина! Сказав мені чудний комплімент, товаришу Бересту пустив шпильку, потягнув його до кабінету і навіть не запросив нас сісти.

Аркаді й. Не звертай уваги, такі вони всі—.хірурги.

Ліда. І в їхній владі зараз батько... Аркадію, в одинадцять років я лишилась без матері. Батько виховав мене, він був мені за матір...

Арка дій. Заспокойся.

Ліда. Пробач... сьогодні стільки хвилювання... Батько... затвердження проекту...

Аркадій. Заспокойся, Лідо. Про батька я сам поклопочусь. Що ж до проекту... завтра в нашій газеті буде твій портрет і велика стаття. Ти блискуче, з почуттям великої гідності відповідала опонентам. Ти маєш право на гордість, бо ти — справжній талант.

Ліда. Що ж Кречет сказав про мій проект?

Аркадій. Сказав, що дівчисько, видно, талановите, і навіть спитав, яка в тебе зовнішність:

Ліда. Ну?! Що ж ти?..

Аркадій. Я йому відповів: вона дуже і дуже... негарна. (Цілує її.)

Входить Кречет. Він у білому халаті, підходить до скляної шафи, перебирає хірургічні інструменти.

Платоне!

Плато н. Слухаю.

Аркадій. Що будеш робити Бересту?

Платон. Звільню його від болю.

Ліда. Операція?

Платон. Невелика.

Аркадій (підійшовши до Платона). А що трапилось у лікарні?

Платон. Учора привезли хворого... Інженер, здоровий зовні дідуган...

Аркадій (перебиває). Тс-с... його прізвище Коваль?

Платон. Так. А що?

Аркадій. Лідо, пробач, у мене на одну хвилину ділова розмова.

Ліда. Прошу.

Аркадій (одводить Платона вбік). Що з ним?

Платон. Припадок почався в сім годин, мене викликали о восьмій. Я залишив гостей, провозився з ним чотири години і в дванадцять поклав на операційний стіл.

Аркадій. І... і... благополучно?

Платон. Ти хвилюєшся?

Аркадій. Це батько Ліди.

Платон. Вона його любить?

Аркадій. Фанатично!

Платон. Жаль...

Аркадій. Що?.. Смерть?...

Платон. Ще ні, але вона швидко прийде.

Аркадій. Прийде... Хто ж дав дозвіл на операцію? Сам хворий?

Платон. Хворий був непритомний. Тебе не було; дзвонив дочці — її теж не було вдома Я був змушений...