Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 210)
Театрознавець Б. Степанов зазначає, що Гайдай — Шумський приніс із собою подих бурхливого Чорного моря, вольовий характер матроса, чистого й прямого у своїй боротьбі і в своїх помилках. Матрос Гайдай, за визначенням автора,— це бунтар, запальна голова, серце, обпалене полум’ям революції. Підсумовуючи роботу актора над образом мінера Гайдая, дослідник пише: «Ю. Шумський, створивши вперше в Радянському Союзі образ Гайдая, немовби засвітив маяк, котрий послужив відправним дороговказом для багатьох акторів в роботі над роллю моряка революції»
1934 р. від імені командування Верхньокамського полку з нагоди сотої вистави твору: «Вам, працівникам Театру Революції — бійцям культурного фронту — шефам Верхньокамського полку, бійці і командири шлють бойовий червоно-армійський привіт. Ваш майстерний спектакль «Загибель ескадри», що є справжнім зразком радянського мистецтва, дивилися всі бійці і командири. Боєць наочно бачить ворога і сильніше ненавидить його. Ненависть до ворога поєднується з захопленим схилянням’ перед героїчною пам’яттю бійців, що загинули за революцію. Ваш спектакль є могутнім засобом класового виховання, він надихає бійців на самовідданий захист і любов до соціалістичної Батьківщини... Дорогі шефи! Крокуйте вперед по стопах «Загибелі ескадри». Завойовуйте нові й нові творчі вершини радянського мистецтва. Немає вищої честі, як служити нашій Вітчизні, віддавати свій талант людям нашої прекрасної країни. Крокуйте вперед!» (З архіву М. Ф. Корнійчук).
Пам’ятною була також вистава «Загибелі ескадри» у Харківському театрі «Березіль». Коли режисер Б. Тягно, якому доручили підібрати сучасну п’єсу для репертуару театру, зустрівся в Одесі з О. Корнійчуком, була готова тільки перша дія. Але вже ця частина твору справляла враження пристрасної романтичної драми, перейнятої внутрішнім пафосом. Приваблювала соковита мова, сповнена яскравих метафор, народних дотепів. «Ця п’єса безперечно сценічна, має ідейну глибину. Добра композиція, насиченість драматизмом, яскраві контрастні моменти, динамічність — усе це дає багатий матеріал для режисера, дає широкі можливості акторам виявити свій хист»,— писав Б. Тягно у «Літературній газеті» 7 жовтня
1933 р.
Завдяки натхненному виконанню М. Крушельницького (Бухта), А. Буч-ми (Гайдай), І. Мар’яненка (Стрижень), Н. Ужвій (Оксана), Д. Мілютенка (Гранатов), О. Сердюка (Кобза) і всіх учасників, які створили злагоджений ансамбль, вистава із захопленням була сприйнята глядачем, театральною громадськістю, пресою. «Загибель ескадри» у «березільців» стала етапною у творчому житті театру в період його ідейно-творчої перебудови; п’єсу неодноразово показували в Москві, Ленінграді та інших містах Радянського Союзу. Незабутній спектакль створив за п’єсою О. Корнійчука і колектив франківців. Розв’язуючи його як оптимістичну трагедію, режисер правдиво відтворив на сцені обстановку дії, без зайвих подробиць і стримано будував масові сцени, не відмовляючись і від побутових барв, правдивих життєвих деталей. Як писала газета «Пролетарська правда», Г. Юра «чутливо розставив політичні акценти п’єси і з’єднав окремі епізоди її в широке історичне полотно, яке розгортається перед глядачем з великою динамічністю, сильним драматичним наростанням, набуваючи у своїх кульмінаційних точках трагедійної моці» (цит. за кн.:
Подається за вид.:
1 Центральна рада — контрреволюційна буржуазно-націоналістична організація, що виникла на Україні в березні 1917 р. і тимчасово захопила владу в листопаді 1917 р. Перший Всеукраїнський з’їзд Рад оголосив Центральну раду поза законом. 29 квітня 1918 р. розігнана австро-німецькими окупаційними військами.
Летючий голландець — легендарний морський капітан, приречений разом із своїм кораблем вічно блукати по бурхливому морю,
ніколи не пристаючи до берега. Зустріч з Летючим голландцем віщувала бурю, загибель корабля. В основі легенди (її корені сягають часів великих географічних відкриттів XV ст.) лежить образ сміливого мореплавця, що був покараний за свою відвагу і виклик бурям. У XVII ст. легендарна фабула була перенесена на різних капітанів—голландських мореплавців (ван Страстен, ван дер Декен та ін.), при цьому протестантська мораль додала до неї нову рису: Летючий голландець засуджений (подібно до Фауста) за безвірність. Тема розроблялась у західноєвропейській літературі періоду романтизму, лягла в основу опери Р. Вагнера «Летючий голландець» (1841).
3 «Раскинулось мор© широк о...» — перший рядок популярної матроської пісні «Кочегар», створеної напередодні 1900тх років поетом* любителем Г. Д: Зубарєвим на основі пісні на слова М. Щербини.
4 «Куда, куда вы у д а л и л и с ь?..» — початок арії Ленського з II дії опери П. І. Чайковського «Євгеній Онегін» (1878).
5 «К у м - м і р о ш н и к, або Сатана в бочц і».— Автор цього популярного на Україні класичного водевілю Дмитро Дмитренко (середина XIX ст.). Відомий як провінційний актор і драматург, він був режисером і виконавцем у виставах кріпацького театру Хорвата (с. Головино поблизу Харкова), де ставилися українські п’єси І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка та ін.
6 Краснов Петро Миколайович (1869—1947) — генерал царської армії. У жовтні 1917 р. командував військами, які Тимчасовий уряд Керен-ського кинув на придушення революції в Петрограді. 1918 р. очолив контрреволюцію на Дону і при підтримці німецьких окупантів вів бойові дії проти радянських військ. Білоемігрант. У роки Великої Вітчизняної війни співробітничав з німецькими фашистами, за вироком Верховного Суду СРСР був страчений.
7 Варфоломіївська ніч — вживана у літературі назва масової різні гугенотів (французьких протестантів) католиками в ніч з 23 на 24 серпня 1572р. (день «святого» Варфоломія). Організована королевою Катериною Медічі та Гізами. В Парижі було вбито понад три тисячі гугенотів. Різня тривала до 3 жовтня в Леоні, Орлеані, Руані, Мо, Бордо та інших провінціях. Переносне значення виразу «Варфоломіївська ніч» — організоване масове вбивство.
8 ...п ідняти Андрії вськи й.— Йдеться про Андріївський- прапор, кормовий стяг дореволюційного воєнно-морського флоту, введений Петром І у 1699 р. на честь ордена Андрія Первозванного.
9 С а б л і н Юрій Володимирович (1897—1937) — радянський військовий діяч. Брав участь у Жовтневому збройному повстанні в Москві, під час громадянської війни — у боротьбі проти петлюрівців і військ генерала Денікіна та Врангеля.
10 «Выхожу один я на дорог у...» — романс на слова М. Ю. Лєрмонтова. Чимало митців XIX ст. прагнули дати цьому віршу музичну обробку. Серед них — Д. Давидов, І. Дмитрієв, М. Огарьов, Є. Ша-шина та ін.
11 Вакуленчук Григорій Микитович (1877—1905)—учасник революційного руху на Чорноморському флоті. Походив із селянської сім’ї, служив комендором на броненосці «Потьомкін», де очолив соціал-демократичну організацію. У 1904—1905 рр.— один з керівників «Матроської централки» (центрального флотського комітету Севастопольської військової організації РСДРП), за дорученням якої готував разом з П. Матюшенком* А. Петровим і Ф. Крижанівським повстання на броненосці «Потьомкін». На початку повстання був смертельно поранений. Похорон, що відбувся в Одесі
16 червня, перетворився в політичну демонстрацію робітників і матросів проти царського самодержавства.
12 Распутін Григорій Юхимович (1872—1916) — авантюрист, фаворит царя Миколи II і цариці Олександри Федорівни. В 1907 р. під
виглядом «святого старця» ввійшов до них у довіру. Разом з реакційними придворними колами, що стояли за ним, використовував свій вплив на царя в особистих цілях. Намагаючись врятувати престиж монархії, Распутіна вбила група монархістів. і .
13 ...ш опенівський валь с.— Йдеться про твір польського композитора й піаніста Фредерика Шопена (1810—1849).
14 Каледін Олексій Максимович (1861 — 1918) — генерал царської армії, який в листопаді 1917 р. очолив контрреволюційний заколот.
15 3 и м о в и й.— Йдеться про Зимовий палац у Ленінграді — пам’ятку архітектури XVIII ст., колишню резиденцію російських царів. Збудовано у 1754—1762 pp. архітектором В. Растреллі. В ніч з 25 на 26 жовтня (за н. ст. з 7 на 8 листопада) 1917 р. революційні робітники, солдати і матроси штурмом взяли палац і заарештували Тимчасовий уряд. Тепер у Зимовому палаці зосереджена частина експозиції Ермітажу.
16 ...п оставила ультиматум у Брест і...— Йдеться про грабіжницький Брестський договір Радянської Росії з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною, підписаний 9 лютого 1918 p., який забезпечив вихід країни із першої світової війни і дав час для зміцнення держави. Анульований Радянським урядом 13 листопада 1918 р.