Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 189)

Ярина. Тату, заприсягаюсь, не на весілля я їх запрошувала. Щоб мені ніколи не бачити ні сонця, ні Альоші! Тату, я... я... написала їм, що ти дуже хворий... Я хотіла, щоб ти швидше видужав, сам професор казав, що тільки друзі можуть тебе вивести з такого стану, і я... я... Боже мій, що ж тепер буде? Ти видужав, а вони їдуть до хворого... Що тепер буде? (Плаче.)

Касян. Не плач, не плач.

Ярина. Я люблю тебе, тату, так. (Упала на коліна, схопила руку батька, цілує.)

Касян. Ярино! (Вириває руку.) Встань! Встань, кажу! Ярина. Тату, захворій знову!

Касян. Що?

Ярина. Хоч на день, коли приїдуть.

Касян. Від такої навали гостей я хворітиму з тиждень, і то не видихаю. Один мій друг Колотуха, мабуть, бочку вина везе, а шахтарі Максим та Семен, бойові дружки... Хіба ж можна таку гвардію разом скликати? Та це ж смерть без слави.

Ярина. Тату... Захворій...

Касян.- Щоб-тебе не позорити, на півдня згоден. Ярина. Залишимо їх на моє весілля. Так весело буде! Касян. Весело... Дуже весело... (Сідає.) Іди принеси мені аркуш паперу і олівець. Я прикину^ що треба. Забери телеграми.

Ярина. Ти більше не сердишся на мене?

Касян, Іди.

Ярина. Спасибі, тату. (Виходить.)

Касян (тихо). Буде весело... Ярино, Ярино...

З другого двору іде С т е п а н Васильович.

Степан (ще здаля, голосно). День добрий, сусідо до^ рдґий!

Касян встає, мовчки привітався.

Степан. Як ваше дороге здоров’ячко?

Касян хотів іідповісти, але згадав умову з Яриною, махнув рукою.

Розумію... Я говорив з нашими ескулапами, усі в один голос кажуть — вам потрібен контакт з людьми. Контакт!

Касян свиснув..

Вибачайте, як розуміти?

Касян два рази свиснув, посміхнувся.

Це чудесно! Ви починаєте жартувати, чудесно. Дозвольте вам розповісти один анекдот.

Входить Ярина.

Ярина. День добрий, Степане Васильовичу! (Подає батькові олівець і блокнот.)

Степан. День добрий, Ярино Касянівно. Дозвольте ще раз сердечно подякувати за запрошення на весілля. Мій ангел уже мало не розгромив ательє, щось їй не догодили. Хоче в новому платті бути у вас.

Ярина. А яке плаття шиє Ангеліна Миколаївна? Степан. Вибрала фасон з французького журналу мод, правда, він позаторішній, але у нас це останній крик моди. (Сміється.)

Ярина. Буває. (Сміється.) Вибачте, що перебила вашу розмову. Бувайте здорові. (Виходить.)

Степан. Послухайте, чудесний анекдот.

Касян махнув рукою. .

Запевняю вас, ви його не чули. Вчора мені розказали. Я так сміявся... (Сміється.) Так сміявся!.. Армянське радіо питають: «Скажіть, чому, чому (сміється) бог створив землю круглою?» Відповідаємо (душиться від сміху): «Бог ство-рйй зёМлю круглою...» (Сміється, витирає сльози.) Уявляєте? «Бог створив землю круглою, щоб... щоб...» (Пауза, Знову вибух сміху.) Забув, забув кінець, але ж .така смішна відповідь. (Сіється.)

Касян починає Сміятися, сміються вдвох. Касян тисне руку Степану.

Я кінець згадаю. А тепер дозвольте викласти мету мого візиту. Дорогий Касяне Петровичу! Повірте мені, мабуть, ніхто не схвильований, як я. Ваша хвороба мене приголомшила. Ви знаєте, я вас люблю, людину великого, чесного, гарячого серця. Я щасливий, що перший написав про ваш істинно народний талант, ваша доля — це і моя... так, так, це правда. Я закінчую монографію про вашу творчість. Домовився з видавництвом, дадуть тридцять кольорових фотбі На мою монографію всі чекають і в першу чергу — професійні художники. Адже без глибокого вивчення рідної народної творчості професійний художник завжди буде з одним крилом, який би у нього не був талант. З одним крилом! Я завжди про це кажу студентам. Отже, я підійшов до мети мого візиту: ви ще торік обіцяли зустрітись з студентами. Така зустріч допоможе вам вийти з такого, пробачте, неприємного стану. Ви відчуєте їхню любов, велику повагу, а це вам так потрібно. Я глибоко розумію ваше хвилювання. Ваші останні роботи не пройшли на виставці, але я вважаю, що це помилка жюрі. Велика! Я особисто розумію ваш благородний задум. Ви показали тих, хто заважає нам іти в комунізм. Це чудесно! Це так потрібно, але молодь, молодь може не зрозуміти. Подивиться на таку яскраву галерею негативних персонажів і може зробити небажаний висновок.

Касян свиснув.

Між нами, мій син, коли повернувся з вашої виставки, то сміючись, сказав: «Касян Петрович і тебе, тату, увіковічив, і так залізно!» Касяне Петровичу, молодь тепер така жорстока... «Залізно», яке вульгарне слово!

Касян хитає головою.

А от болільників мало у вас. По цьому варварству треба було б ударити на повну силу і показати не тільки мужчин, а й жінок. (Подивився на свою садибу.) Це велике нещастя! Воно розхитує сім’ю. У вас вийшла дуже вдала галерея негативних персонажів, але ви, даруйте, промашку зробили. І це не лише моя думка, ви не урівноважили, розумієте?

Касян хитає головою.

Не урівноважили, на кожних три негативних персонажі зробили б ну хоч би два позитивних. Проти трьох бюрократів поставили б двох передовиків. От такого (показує) трак-гориста, чи красиву доярку, або інтелігента, який весь у роздумах..; інтелект!

Касян. Який я дурень. (Потиснув руку Степану,) Н« розумів, що в мистецтві найголовніше арифметика...

Степан (перебиває). Не арифметика, а точно уріоно-важити — це велика справа!

Касян. Я й кажу... Неодмінно виступлю перед студентами і навіть розкажу їм про вашу пораду. Спасибі! Спасибі, сусідо дорогий!

Степан. Я щасливий, що моя місія увінчана успіхом. Дозвольте подякувати і обняти. (Обнімає, крикнув.) Ев-ріка! Згадав! Відповідаємо: «Бог створив “землю круглою, ііХбб по кутках не цілувались». (З сміхом пішов.)

Касян (дивиться йому вслід і, коли зник Степан, говорить тихо, в роздумі). Чому земля кругла... Чому на ній ще стільки круглих... (Свиснув і махнув рукою.)

Швидко входить Олексій. Спинився перед Касяном, дивиться йому

у вічі.

(Сідає, запрошує сісти і Олексія.)

Олексій (схвильовано). Касяне Петровичу, я прийшов поговорити з вами одверто, чесно, про те, що мене дуже хвилює. Я не знаю, що трапилось,. але мати моя зовсім змінилась після того, як дізналась, що я і Ярина вирішили одружитись. Не буду вам розказувати про все, але сьогодні, коли ми складали список гостей, вона заплакала.

Касян встав.

(Теж вставь) І як я не просив її — нічого не сказала. Я знаю, вона любить Ярину... Хто стоїть на нашій дорозі? Скажіть!

Велика пауза.

Ви винні в усьому. Ви. Ви проти нашого весілля, але знайте — воно буде! Я хочу знати правду, чому ви проти? Я вимагаю від вас чесну відповідь: чому?! Мовчите! Так знайте...

К а с я н. Чекай! Даю тобі слово честі, я радйй, що саме ти, Альошо, будеш з Яриною... Бажаю вам щастя, великого, на все життя, і прошу тебе — не питай маму, чого вона заплакала. Іди.

Олексій. Так чому...

Касян. Мовчи. Іди, Альошо.

Олексій іде.

(Дивиться йому вслід. Крикнув.) Олексію!

Олексій спинився.

(Повільно йде до нього, підійшов, дивляться один одному в очі.) Альошо... (Міцно обняв його і поцілував. Потім ударив рукою по плечу і відійшов.)

Олексій виходить. Чути здаля пісню, співає чоловічий хор.

(Підходить до столика, сів, слухає пісню, потім тихо сам заспівав.,.)

Ранок. На подвір’ї Степана Васильовича. Ангеліна в новому платті сидить за столиком — дивиться в дзеркало, поправляє зачіску, потім взяла з столу красивий букетик штучних квітів і приколює на грудях, дивиться в дзеркало, повернулась до Степана, який сидить з гітарою і наспівує. Він у світло-сірому костюмі, білій сорочці, на шиї метелик, у кишені піджака біла хусточка.

Ангеліна (захрипло). Як?

Степан продовжує наспівувати, хитає головою, що добре.

(Приколола букетик трошки нижче, дивиться в дзеркало, потім до Степана.) Як?