Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 187)

Чорногуз. Здається, нікого нема. Припини!

Чиж. Єсть, припинити!

Чорногуз (сідає). І добре, що нікого немає, відпочинемо. (Дістає цигарку, закурює.) Находились ми сьогодні... Мабуть, кину я цю роботу.

Ч и ж. Чого?

Чорногуз. Пишуть, пишуть, а ти носи, носи... А що пишуть? Таку юрунду!

Чиж. А ви не читайте листи.

Чорногуз. Я тільки телеграми читаю, а листи вибо-рочно і то, коли вони розклеєні.

Чиж. Дядьку!

Чорногуз. Що, Чиж?

Чиж. Я вас дуже люблю.

Чорногуз. І я тебе люблю.

Чиж. Тоді дайте закурить.

Чорногуз. Скидай штани.

Чиж. О, ви знову...

Чорногуз. Це ж погань!

Чиж. А нащо ви смалите одну за одною? Чорногуз. Душа неспокійна.

Чиж. А хіба душа є?

Чорногуз. Є. Але не в кожного.

Чиж. А вчителька казала нам...

Чорногуз. Знаю, що казала, та не доказала. Душа — це совість, зрозумів? Совість!

Чиж. Зрозумів. І в мене душа неспокійна... Чорногуз. Хіба?

Чиж. Дайте раз потягну.

Чорногуз. Можна. (Підняв палицю.) Виставляй. Забув, як за Одесу мати давала?

Чиж. Одеса... От місто! Там не такий народ, як у нас. Чорногуз. А який?

Чиж. Там усі одесити! Всі живуть шикарно! (Співає.) Эх, Одесса, жемчужина у моря ⁸,

Эх, Одесса, ты знала много горя,

Эх, Одесса, чудесный в мире край...

Чорногуз. Аж до Одеси забився. Урвитель!

Чиж. У порту мене застукали.

Чорногуз. Пройдисвіт. Мати твоя казала, щоб я держав тебе в чорному тілі.

Чиж. А я і так чорний.

Чорногуз (подивився на Чижа). Малость є. Підемо у баню сьогодні, я тебе віником відшмагаю. Я тебе образую, більше тікати не будеш.

Чиж. Ой, утечу!

Чорногуз. Куди?

Чиж (встав, підняв руку, крикнув). Патріа о мусрте Ч

Чорногуз. Що?

Чиж. Батьківщина або смерть! Дядьку, скажіте, і\ добровольців скоро у В’єтнам будуть набирати ¹⁰?

Чорногуз. Не чуть.

Чиж. А мені все сниться, що я у В’єтнамі. То з кулемета*, то гранатою б’ю імперіалістів. От би мені туди!..

Чорногуз. Так тебе там і приймуть.

Чиж. Приймуть, бо я син СРСР, який є найкращим другом усіх, хто бореться за волю, вірним другом пригноблених! (Встав і заспівав.)

Ми діти Країни Рад,

Ми діти Країни Рад...

Далі ще не придумав.

Чорногуз. І не треба. Раз діти Країни Рад, все і так ясно.

Чиж. Дядьку Чорногуз, давайте махнемо туди вдвох?!

Чорногуз. Ех, Чиж, Чиж... Года не ті, а махнули б... Нам не звикать. Я одмахав аж до Берліна. Жаль, що спинились...

Чиж. Дуже жаль.

Чорногуз. Політика...

Чиж. Політика...

Входить Василина.

Чорногуз. Ану, діставай телеграми. День добрий, Василино Петрівно!

Василина. День добрий, Терентію Яковичу, здоров, Чиж!

Чиж. День добрий, тьотю. А у вашому садку найкращі яблука! От де ми не ходимо, а таких не бачили, правда, дядьку?

Чорногуз (сміється). Правда.

Василина. Піди нарви собі і нам.

Чиж. Єсть! (Побіг.)

Василина. Сідайте. Та сідайте.

Чорногуз. Не положено. Спочатку ви сідайте.

Василина сіла, сів і Чорногуз.

Пауза.

Василина. Скоро ваш день народження. Я вам подушечку вишиваю. Озеро, на березі альтанка, а на воді... відгадайте що?

Чорногуз. Мать, лебеді.

Василина. І як ви зразу відгадали?

Чорногуз. Ви ж мені, спасибі, подарували таку торік.