Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 16)

Бухта (підійшов до мічмана, витягнувся). Дозвольте доложить — цигарки кидають на палубу, ніхто драїть не хоче. Команди не слухають.

Кобза. Чудак старий! Ти ще хочеш жити? Так краще мовчи.

Мічман. Ідіть, боцмане, у вас в голові не все в порядку. Кому потрібна ваша надраєна палуба! Зараз чим більше бруду, тим краще. Ідіть!

Бухта. Єсть! (Пішов.)

Мічман. Старий ідіот! (Підняв бінокль, дивиться в море.) Скоро буде Дообський маяк. За дві години Новоросійськ. Останній порт. А далі? Нікуди йти. Що ж думають моряки?

Кобза. Двадцять годин сидять в радіорубці Гайдай і Оксана. Вони викликають Москву і викликати ніяк не можуть. Ми одрізані. Що робити далі, ніхто не знає. Вугілля на флагмані вистачить на два дні. Хтось пустив чутку, що, як тільки закінчиться вугілля, прибудуть німецькі підводні човни, транспорти, нас заберуть голими руками і моряків розстріляють усіх... Кубрики гудуть, підіть послухайте...

Мічман. Ти, Кобзо, справжній політик. Будеш моїм першим лейтенантом.

Кобза. Дякую, пане віце-адмірале.

Мічман пішов.

(Дивиться йому вслід.) Сволоч!.. Адміралом хочеш стати! Коли б тільки до Севастополя повернутись, ти ще будеш боцманом у мене... Морда!! (Подививсь убік і швидко щез.)

Входять Гайдай і Оксана.

Г айдай. Вітер дужчає. Мабуть, на шторм.

Оксана. Буде шторм. (Дивиться вгору.) Що передає сигнальник?

Гайдай (читає, сигнал). Міноносцю «Стремительному» стати на правий фланг... Малий хід... «Керчь»... Малий хід... «Пылкий»... Малий хід... Що таке? Нащо він міноносці відводить від флагмана?

Оксана. Хто зараз веде ескадри?

Г айдай. Сам адмірал.

Оксана. А коло нього хто від комітету?

Г айдай. Стрижень.

Оксана. Піди відпочинь, а потім — до адмірала на бойову рубку. Незабаром Новоросійськ. Тут за ним треба пильно стежити. Іди, Гайдаю. Ти стомлений, гориш увесь. (Пауза.) Може, захворів? Чого ж мовчиш?.. Ну, веселіше, Гайдаю... Берег швидко, гори, ліси, полетимо на конях... У першу розвідку, так? Іди... Іди у каземат... (Застібає йому бушлат.) Іди відпочинь!

Г айдай. Берег. На конях. Відпочити... Жодного слова з центру. Москва мовчить... Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів. Нас спитають: що далі? Ми ж комітет. Яку відповідь дамо?.. Цієї ночі у кубриках ніхто не спав. Провокацію за провокацією пускають самостійники... Вночі я розстріляв трьох провокаторів у трюмі, але що з того? Це були руки гада. А голову знайти не можу...

Оксана. Сам розстріляв?.. Чому ж не сказав мені?

Гайдай. Не хотів відривати тебе від апарата. Радистові я не вірю. Тільки тобі і Стрижневі вірю, а більш нікому. Одні — боягузи, шкурники. Пусти на берег — і розбіжаться, як миші, додому,'на піч, до баби. А інші — просто контра... Усіх поставити в ряд отут і шпарить, шпарить з кулемета, аж поки чистим стане борт.

Оксана. А потім залишитись самому на мертвому кораблі і за горло почепити себе на грот-мачті замість вимпела. Так... Пам’ятай, Гайдаю, той перестає бути більшовиком, хто починає боятися маси, хто не вірить їй...

Г а й д а й. Ти думаєш, що я розгубився? Поки моя рука може стискати маузер, я вірю в нашу перемогу. Вже сьогодні офіцери не вийшли на прапор. А що буде завтра, коли не буде відповіді з центру? Коли германське військо оточить Новоросійськ, а з моря підійдуть підводйі човни, гідроплани? Я не знаю, чи притягнуть до мене моряки жовто-блакитних провокаторів. Я не знаю, чи повірить маса в нашу перемогу.

За сценою чути голос боцмана Бухти: «Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть». Виходить старий боцман з шваброю; міцно тре палубу і сам собі тихо подає команду.

Бухта. Обратно скатіть і пролопатіть, помєщеніє мить милом, залєзо, мєдяшки драїть.

Г а й д а й. Боцмане Бухто!

Бухта. Єсть, комітетчик*

Г айдай. Що це за аврал такий?

Бухта. Коли ніхто не хоче, я сам аврал роблю. От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім.

Оксана (розсміялась). Дайте, боцмане, я допоможу вам, а ви відпочиньте. (Взяла в нього швабру.)

Бухта. Так, так. Обратно протерти і пролопатіть. Добре чистиш... (До Гайдая.) Сознательная женщина.

Гайдай. Ти, старий, до нас у комітет вступай. Ти ж «Потемкина» бачив?

Бухта. «Потемкина», конєшно, бачив. І коли проходив він через ескадру, приказ дали стріляти. Тоді я не вистрілив. Там кореш мій Вакулинчук погиб за правду. Його тіло поклали в Одеському порту, і лежав він цілу ніч при полном стєченії народу... Остальних героїв кривавії вампіри розстріляли.

Гайдай. Чому ж ви не допомогли героям, чому не з’єдналися з ними?

Бухта. У нас серце обливалось кров’ю, но тогда, конєшно, у 1905 году, понімаєш, ми тогда не ввойшли в силу возможності.

Г айдай. Ну, а ми, старий, тепер ввойшли в силу возможності. Вступай в комітет.

Бухта. Не можу. От коли комітет дасть наказ усім палубу драїть, у карцер садовити тих, хто курить, де хоче, тоді я вступлю.

Оксана. Дамо, дамо, боцмане, і такий наказ. Спочатку людей подраїмо, а потім візьмемось за палубу.

Бухта (бере швабру). Воно, конєшно, тепер політика складна, я почекаю. Я старий. (Починає терти палубу і знову подає собі команду.) Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть, обратно протерти і пролопатіть.

Чути гітару і мандоліну. Голос: «Правий борт!» Голос: «Єсть правий борт!» Гітару чутніше.

Оксана. Хто це?

Бухта (дивиться). Чорти із пекла вилізли.

Гайдай (посміхнувся). Кочегари. Знаменита пара на всю ескадру. Фрегат і Паллада.

Гітара дужче, чути голос юнги: «Лівий борт!»

Сюди давай!

Чути відповідь: «Єсть!» Музика сильніше. На сцену виходять кремезний кочегар Фрегат, юнга. Фрегат грає на мандоліні. Збоку малий кочегар Паллада грає на гітарі.

Юнга. Лівий борт!

Палл ада. Малий хід! Стоп! (До Оксани.) Дозвольте вітати у вашій прекрасній фігурі, дорогий товаришу, всіх революційних женщин.

Фрегат. Стоп, Палладо!

Паллада. Єсть!

Фрегат. Фігура, Палладо, конєшно, прекрасная, але до повної перемоги революції вона ні при чому. Виправляй хід.

Паллада (до Оксани). Дозвольте просить у вас пардону від неотразимих кавалерів усіх портів нашої планети і вірних кочегарів революції.

Фрегат (простяг руку Оксані). Фрегат!

Паллада (підійшов). Паллада!

Оксана. Я з радістю приймаю ваш привіт, товариші, і передам його всім трудящим женщинам від вірних кочегарів революції.

Фрегат і Паллада. І...

Оксана. І неотразимих кавалерів.

Паллада. Фрегате, туш!

Фрегат. Єсть туш!

Грають.

Гай дай. Здорово, братва! Давай на повний хід, щоб жарко стало на нашій планеті.

Паллада. Єсть, Гайдаю. (До Бухти.) Потримай, боцмане. (Дає гітару.) Фрегате! Фрегате дорогий! Дай музику на полном волнєнії душі кочегара.

Фрегат. Єсть! На полном волнєнії.

Оркестр грає морський танець. Пішов у танець Паллада.