Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 15)

Я... Я...

Адмірал. Що вам треба?

Гайдай (потягнувся, взяв на честь). Ескадра чекає наказу адмірала одкрити бухту і вийти в море. Ми прийшли провести вас і штаб на флагман.

Адмірал. Ескадра в море не вийде.

Г айдай. Чому?

Адмірал. Я не маю наказу з центру. А вам відомо, що, за угодою в Бресті, ми не можемо виходити в море. Вийти в море — це значить розірвати угоду і поставити під удар німецького війська Російську республіку. Москва на це дозволу не дасть. Без наказу з центру я вийти в море не можу. На кораблі я не пущу жодного німецького солдата, але буду чекати наказу з Москви. Я відповідаю перед революцією за флот!

Велика пауза'.

Г айдай. Наказ єсть!

Адмірал. Покажіть наказ!

Г ай дай (довго шукає наказ, потім вихопив маузер). Ось він, з підписом та печаткою.

Важкою стіною стали за ним зі зброєю в руках моряки. Адмірале! Вас просить комітет більшовиків негайно вивести ескадру в море. Адмірале! Вас просить революція...

Матроси подались вперед.

В останній раз. Дайте відповідь в одну хвилину, бо буде пізно і для вас, адмірале, і для вас, панове офіцери.

Велика пауза.

Мічман (злякано). Пане адмірале... Адмірале... Адмірале...

Адмірал (до мічмана). Замовкніть! (Велика пауза. До Гайдая.) Добре... Я згоден. Офіцери штабу, на флагман!

Гайдай (витягнувся й урочисто крикнув до моряків). Струнко! Адміралу революційної Чорноморської ескадри на караул!

Моряки витягнулись, взяли зброю на честь. Адмірал подивився, помалу підвів руку, взяв під козирок, за ним офіцери, і вони важко пройшли крізь грізні шпалери моряків.

(Услід.) Лівою, лівою, лівою, пани офіцери. (До моряків.) Пішли, братва!

Завіса.

ДІЯ II

КАРТИНА ПЕРША

Ніч. Флагман у морі. Гудуть машини. Завиває вітер на тросах. З бойової рубки синіми шпагами прожекторів м’яко фехтує сигнальник. Світає. Все ясніше вирисовуються грізні деталі лінкорів. Палуба флагмана, бойова башта. Жерла дванадцятидюймових гармат. Прозорий морський ранок. Пробили склянки. З бойової рубки дав сигнал горніст: «Всі наверх». Мчать з люків моряки, шикуються біля бортиків на прапор.

1-й моряк. Нема офіцерів.

2-й моряк. Офіцери не з’явились на підйом прапора.

3-й моряк. А де ж вони?

4-й моряк. Сплять їх благородія.

5-й моряк (до Стрижня). Дозволь розбудити. Я прижену їх сюди без штанів.

Стрижень. Спокійно, товариші! Чекать офіцерів будемо п’ять хвилин. Рівняйсь! Струнко!

Моряки стоять струнко, дивляться на Гайдая і Стрижня. Велика пауза:

Голос. А може, розійтись?

Г айдай. Хто сказав — «розійтись»?

Пауза.

Стрижень. Моряки! Трапився нечуваний факт в історії Чорноморського флоту. Офіцери не вийшли на прапор.

Стрій зламався. Моряки підходять до комітетника.

Крики. Примусити їх!

— Бити гадів!

— Бити!

Стрижень. На місця! Запам’ятайте всі цей факт, а зараз комітет наказує тримати залізну дисципліну. Горніст!

Горніст дає сигнал.

Струнко! На прапор революції рівняйсь!

Помалу пішов угору червоний прапор на щоглу. Грає оркестр. Вільно! Розійдись!

Розходяться.

1-й м о р я к (до Гайдая). Кубрик мінерів пропонує завтра підтягти за горло адмірала разом з прапором угору, тоді офіцери вийдуть.

Г айдай. Ще буде час, браток. На троси всіх розвісимо сушить, як воблу.

Пішли. Залишились Стрижень і юнга.

Стрижень (у важкій задумі). Ех, коли б нам своїх командирів, браток!

Юнга. Нічого, товаришу Стрижень, наплюйте на офіцерів... Я скоро буду кочегаром, вже шурував топку, от побачите.

Стрижень. Кочегаром... (Закурює і дає цигарку юнзі.) Тобі вчитись треба, ти сам розумієш... Ех ти, герой! (Пішов.)

Юнга (курить). От чудак, вчитись треба. (Пауза.) Над нами вихри враждебные веют, а він вчитись, яка юринда... Я буду кочегаром, як дядя Артем, которий погиб. (Тихо співає.) «...Раскинулось море широко...» Ех, товариші пушки;.. Я буду кочегаром революції. (Швидко зник в люку.)

Виходять па бойову башту три моряки, один з них грає на гармонії, співає: «Выхожу один я па дорогу... ¹⁰ гу... сквозь тума...ман...»

Виходить старий боцман Бухта.

Бухта (подивився на моряків, свиснув у дудку). Слухай команду. Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть, обратно протерти піском і пролопатіть... Помєще-ніє мить милом, залєзо, медяшки драїть... (Знову свиснув.)

Йому у відповідь моряк заклав два пальці в рот і засвистів.

2-й моряк. Катісь, стара баржо...

Зареготали всі.

Бухта (знову свиснув). Слухать команду. Узять швабри, шланги. Палуба флагмана гірша за конюшню. До чого довели!.. Сухопутні фраєри ви, а не моряки.

Скочив з башти високий матрос, підійшов, награючи на гармонії, до боцмана, став, зміряв його очима.

2-й моряк. Альошо, прочитай старичку боцману доклад про революцію...

Високий матрос. Єсть, Васю... (До боцмана.) Ех, старість твою мені жалко, а то амба була б тобі в один момент. Ти що, хочеш, щоб я тобі палубу драїв? Я триста лет драїв щодня, а тепер точка... Революція тепер, старий чудак, революція, розумієш? (І заграв веселу пісню.)

Моряки навколо старого боцмана співають.

2-й моряк. Ну, старик, мовчиш? Слабо йому отвєт дать. Ех ти, несвідома старорежимна калоша! Не розумієш революції. (Кинув цигарку на палубу.) Не розумієш, що наш кубрик ухвалив підняти за місяць революцію в усіх портах, морях і океанах нашої планети, а ти — драїть...

Бухта. Дурак ти, дурак! Не понімаєш ти, що революція должна на чистих кораблях ходить по морю... Ну, слабо отвєт дать...

2-й моряк. Одчалівай, братішки, а то старик, виходить, сам докладувати про революцію може.

Високий матрос розтягнув гармонію, почав тихо пісню. Вийшли моряки. Зігнувся старий боцман Бухта, підняв цигарку. Входять мічман Кноріс і боцман Кобза.