Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 119)

Вітровий. Хто казан чистить сьогодні?

Мороз. Я.

Вітровий. Передай йому.

Мороз. З превеликим задоволенням.

Вітровий (до Крима). Тиждень будеш чистити.

' Крим. Єсть, чистити.

Вітровий. Я піду човен пережену, а Сергій Павлович з вами буде говорити. На всі його питання дасте відповідь.

Зоря. Добре.

Вітровий. Тільки ти, Крим, дивись, не той... Ясно? Крим. Ясно.

Батура. Що?

Вітровий. У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати... (Пішов.)

Батура сів, рибалки сіли. Батура дивиться на них, рибалки мовчать. Батура кашлянув, кашлянули рибалки.

Б а т у р а. Жарко. Як ви думаєте, дощ буде?

Зоря. Буде.

Мороз. Буде.

Крим. Буде вночі...

Зоря подивився на нього. Крим махнув рукою.

Пауза.

Зоря. Коли у вас, товаришу письменник, більше немає питань, то ми поїдемо жаки трусити.

Батура. Я хотів спитати вас, де ви служили, на яких кораблях.

Зоря. Ми служили на міноносці «Звонкому», а коли в громадянську під Новоросійськом, за наказом товариша Леніна, кораблі потопили, тоді ми пішли в піхоту битись за Радянську владу. Ми — це Мороз і я.

Батура (до Крима). А ви?

Крим. Я в торговельному флоті перебував.

Мороз. Він у грека-контрабандиста служив.

Батура. Де?

Крим. В Одесі. На шхуні «Стріла». Яка була шхуна! її вЬ\ знали. До нас колись теж приходив письменник, його прізвище, здається, Купріян... точно, Купріян.

Батура. Може, Купрін ⁷?

Крим. Може. Прийде, все розпитує нас, а потім всю ніч обов’язково вгощає. А* пили ми тоді з ним більше бордо червоне — і закушували мідіями...

Зоря. Крим.

Крим. Єсть.

Мороз. Ти краще скажи, скільки разів у турецькій тюрмі сидів.

Крим. Тричі у турецькій і в одеській двічі, але недовго. Грек зразу виручав, один тільки раз, видно, погано підмастив, і нас канонерка потопила в турецьких водах.

Мороз. Скільки років пройшло, а в ньому і зараз прокидається контрабандист.

Крим. Не чекав такого від вас. За всі роки Радянської влади я тільки раз попробував, і то дуже невдало. Посадили мене в черезвичайку, там просвітили, і з того часу веду чесне життя. Я тепер ударник.

Мороз. Спробував би ти не бути ударником у нашій бригаді... З борту скинули б.

Зоря. Робить він добре, тільки занадто часто грекову шхуну згадує.

Крим. Згадую... бо вона дуже ход мала добрий. В турецьких водах один раз за нами гнався...

Зоря (перебиває). Чекай. Скажіть, товаришу письменник, ви давно з нашим бригадиром познайомились?

Батура. В час війни.

Мороз. Так це про вас Карпо Корнійович розказували? Батура. А що розказував Карпо Корнійович?

Зоря. Що ви були хорошим командиром.

Багура. А... більше нічого не говорив?

Зоря. А що може бути більше, ніж коли солдат командира хвалить. Любить він вас, дуже любить.

Мороз. Не забуває.

Крим. Хіба можна забути бойового друга? От коли нашу, шхуну потопила турецька канонерка і опинився я в чужих водах...

Зоря. Крим! Ще слово — і ти зараз опинишся в наших водах.

Крим. Єсть.

Зоря. Якщо у вас більше запитань нема, товаришу письменник, ми підемо жаки трусити.

Батура. В час добрий.

Зоря. По човнах!

Пішли.

Батура поставив портативну машинку на пень, друкує, подивився в записну книжечку, знову друкує.

З’являється дід Гервасій. В одній руці у діда весло-правило, під рукою загорнута в вишитий рушник якась річ.

Дід підійшов до Батури, дивиться через його плече... Батура повернувся.

Гервасій. День добрий!

Батура. Добрий день.

Гервасій. Заяву стукаєте чи прошеніє?

Батура. Гірше, діду.

Гервасій. А... У міліцію строчите?

Батура. Не вгадали.

Гервасій. Борони боже, в суд?

Батура (сміється). Я книгу пишу, розумієте... Гервасій. А... А... То ви уроді той... ніби як Тарас Григорович Шевченко.

Батура. Що ви... Тарас Григорович, як Дніпро, великий і неповторний.

Гервасій. Як Дніпро... Вірно. (Співає.)

Додолу верби гне високі⁸, горами хвилю підійма...