Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 100)

Павло. Згадав я, що ти колись непогано грав на баяні

і співав.

Кіндрат. Такий гріх був. (Посміхнувся.)

П«а в л о. Принесли мені один баян, продають. Я хочу, щоб ти подивився, чи варто його купувати. (Пішов у другу кімнату, виносить баян, подає Кіндратові.)

Кіндрат оглянув, пробує.

Як?

Кіндрат. Хороший. Дуже хороший. Новий.

Павло. Варто купувати?

Кіндрат. Коли б мені трапився такий випадок, купив би зразу. Скільки просять?

П а в л о. Не в грошах справа.

Кіндрат. Повезло вам, повезло. Такий баян трапився. Як звучить! (Грає.)

Павло. Радий, що тобі подобається.

Кіндрат. Може, не сторгуєтесь, так...

Павло. Ти б узяв?

Кіндрат. І оком не моргнув би.

Павло. Так бери.

Кіндрат., Як?

Павло. Для тебе купив. Премія тобі за цей місяць. Добре рубав вугілля. Дай руку.

Кіндрат. Павле Софроновичу, я...

Павло (перебиває). Грай, говорити нічого не треба. Вивіз ти нас, вивіз.

Кіндрат. Це ж не я, а Макар Іванович — бригадир наш — так діло організував.

Павло. Макару Івановичу я виніс подяку в наказі.

Кіндрат. Спасибі. Спасибі. Хочу тобі, Павле Софроно* вичу, відкрити одну свою мрію.

Павло. Яку?

Кіндрат. Думаю виконати свій п’ятирічний план за півтора року. Макар Іванович обіцяв так організувати роботу в нашій бригаді, щоб моя мрія збулась.

Павло. Хочеш рекорд дати?

Кіндрат. План хочу дати. Завтра на партійних зборах дам слово комуніста.

Павло. Що ж. Давай руку. Це добре діло.

Кіндрат. Не підведу, Павле Софроновичу.

Павло. Вірю. (Пауза.) Дивлюсь на тебе, Кіндрате,

і згадую нашу молодість. Пам’ятаєш, як ми коногонами

робили? Га? В старих шахтах, без машин, шахтарі обушком довбають... Га? Які були шахтарі! Богатирі! Ваську Громова

і його друга Зубцова пам’ятаєш?

Кіндрат. Таких не забудеш.

Павло. Гуляють день, гуляють два, а потім як рвонуть, тільки возити встигай.

Кіндрат. І коник же у вас був — Орлик...

Павло. Орлик, Орлик!

Кіндрат. Літали ж ви на ньому!

Павло. Скажено їздив. Це правда. Дні молодості. Не забув, Кіндрате? (Починає співати.)

Кіндрат тихо грає і теж співає. Павло замовк, слухає, як Кіндрат грає і співає

пісню про коногона.

Кіндрат (співає).

Вот лошадь мчится по продольной ⁴,

По темной, узкой и сырой.

А коногона молодого Предупреждает тормозной:

— Ах тише, тише, ради бога!

Здесь ведь и так большой уклон.

На повороте путь разрушен,

С толчка забурится вагон.

И вдруг вагончик забурился,

Беднягу к парам он прижал.

И к коногону молодому Друзей на помощь кто-то звал.

Прощай навеки, коренная,

Мне не увидеться с тобой,

Прощай, Маруся ламповая,

И ты, товарищ стволовой.

Коли закінчив пісню Кіндрат — велика пауза.

Що з тобою, Павле?

Павло. Серце трохи... Нерви розходились... Кіндрат. Берегтись треба.

Павло. Пройде. (Дістав з ящика пляшку, закуску, наливає Кіндратові в стопку.) Бери, Кіндрате. За нашу молодість!

Кіндрат. А ти?

П а в л о. Не можна мені. Серце. Але випадок такий, що... мабуть, трохи... (Бере склянку, наливає.) Будь здоров, друже!

Випили, закусують.

Ти знаєш, легше стало, легше. Давай повторимо. (Наливає.)

Кіндрат. Твоє здоров’я.