Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 10)
Але при всіх політично вивірених мажорних настроях, відповідних до панівних ідеологічних та естетичних канонів, реальна дійсність у вигляді багатоманітних людських типів — численних його героїв, з усіма властивими їм натуральними рисами, прикметами і реаліями справжнього, а не заси-ропленого життя, пробивалась на сцену, протягом чотирьох з лишком десятиліть орієнтувала українську та й загалом радянську драматургію на змалювання повнокровних людських характерів з їх непростими, часом трагічними долями.
Сучасність і актуальність у поєднанні з високою професійною майстерністю наближали кращі твори письменника до класичного, надбання української і всієї радянської драматургії, забезпечували його п’єсам тривале сценічне життя не тільки в нашій країні, а й за її межами. Вперше переступивши кордон в середині 30-х років, драми Корнійчука відтоді поширилися на всі континенти і відомі в Польщі і Болгарії, Канаді і Румунії, Англії і НДР, Франції і Японії, Індії та Гані, Угорщині й Чехословаччині, Фінляндії
1 Кореї, Греції і В’єтнамі, Кубі й Австрії, Алжірі та Аргентіні.
Та варто зважити й на таке: силою свого таланту, художньою переконливістю образів, реалістичними соціальними типами Корнійчук впливав на уми й почуття сучасників, вселяв віру в істинність того, що вони бачили на сцені, і при відсутності гласності й широкої демократичної поінформованості споглядання на сцені «третьої», уявної дійсності часто було для них ідеологічним харчем, формувало (чи деформувало) світогляд. Нині, у період перебудови, коли народові стала доступною уся правда «о времени и о себе», театри втратили інтерес до тих його творів, у яких він змушений був вдаватися до напівправди, до прикрашання і лакування, до підміни справді трагічних колізій життя народу неістотними побутовими чи офіціозними соціально-економічними конфліктами з досить відчутною догідливістю і забіганням наперед.
Окрему сторінку біографії Корнійчука становить його публіцистика —
2 9-236 33 теж у чомусь суперечлива, нерівнозначна, яка вже втратила роль активного суспільного чинника і не пережила свого творця. Та у його добу пристрасне слово письменника знаходило відгук у серцях людей, особливо у час важких випробувань, пережитих народом у війну, і в період багаторічної роботи в захист миру, якій він присвятив усе своє життя. Ще 1935 р. на Міжнародному конгресі захисту культури в Парижі молодий письменник налагоджував дружні зв’язки з представниками світової літератури, що об’єднувалися у боротьбі за мир. А починаючи з конгресу у Вроцлаві (1948), він активний член Бюро Всесвітньої Ради Миру та Президії (з 1958 р.) поряд з такими видатними діячами, як Фредерік Жоліо Кюрі, Джон Бернал, Ромеш Чандра. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» і Золота медаль миру ім. Жоліо Кюрі заслужено увінчала його діяльність на цій благородній ниві.
Помер О. Є. Корнійчук 14 травня 1972 р. і похований у Києві на Байковому кладовищі.
ДРАМАТИЧНI ТВОРИ
ЗАГИБЕЛЬ ЕСКАДРИ
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Артем Максимович — комісар.
Стрижень.
Г а й д а й.
Оксана.
Лейтенант Корн.
Мічман Кноріс.
Боцман Бухта.
Боцман Кобза.
П а л л а д а
.
Фрегат
Нагар.
Г еоргінов.
Балтієць.
Юнга.
Радист.
Комітетчики. Представники міноносців, моряки. Контр-адмірал Гранатов.
К о б а х а — полковник Центральної ради.
Командир флагмана. Офіцер и.
[Ф р о її т о в її к.]
ДІЯ І
КАРТИНА ПЕРША
Ніч. Десь далеко чути вибухи снарядів, гуркіт обозів. В порту стогне маяк-ревун. Буде шторм. Зала адміральського будинку. Застигли делегати кораблів, слухають гарячу промову голови, звернену до п’ятьох представників міноносців:
«Пылкий», «Строгий», «Стремительный», «Хаджи-бей», «Керчь». Вони стоять
окремою групою.
Нагар. Ви все проти. На кого чекаєте? Снаряди лягають все ближче і ближче. Вже горять перші будинки. Вулицями у паніці мчать з гір обози, розбиваються об камінь, летять у бухту. Змішалось усе — люди, зброя—у криваву кашу, що хрипить, стогне і, вмираючи, шле прокляття вам і вашому комісарові... Це він повів моряків у гори. Це він у пастку завів їх.
Виступив наперед представник міноносця «Хаджи-бей».
Представник. Стій!.. Ще одне слово про комісара — і я, безпартійний делегат міноносця «Хаджи-бей», буду маузером говорити з тобою!
Блиснули револьвери у делегатів. Делегати заступили голову, суворо дивляться на представника «Хаджи-бея».
Нагар. Ось вам, делегати бойових кораблів, революціонери Чорноморського флоту, свобода... революція, демократія. Комісар повів на смерть ваших товаришів, а він хоче тут стрілять... У кого?.. На, стріляй!
Пр едставник. Ех, братішки... сховайте маузери. Коли революція
Нагар. Спокійно, товариші. Нам треба кінчати. Ще кілька годин — і історія сама вирішить долю Чорноморського флоту. Фронт прорвано,— а далі що? Я питаю вас, делегати бойових кораблів. Відступати пізно, і нікуди йти. Є останній вихід — вислухати представника Центральної ради \ полковника Кобаху. Годину він чекає на наш дозвіл. Він хоче скласти угоду з вами, він просить вислухати його. Пам’ятайте, нас ще просять.
В залу швидко ввійшов закурений фронтовик.
Фронтовик. Пакет з фронту від комісара.
Представник «Керчи». Що на фронті?
Фронтовик. Комісар дав приказ відступать. Тиснуть, гади.
Нагар
Фронтовик. Єсть. (
Нагар. Коли зараз ми не вирішимо долю Чорноморського флоту, то завтра нас питати не будуть. Я звертаюсь до вас, делегати бойових кораблів, скажіть, дайте відповідь зараз, хто хоче слухати полковника... Лінкор «Воля»?
Пр едставник. Єсть. Лінкор «Воля» згоден.
Нагар. Лінкор «Свободная Россия»?
Пр едставник. Єсть. «Свободная Россия» згоден.
Нагар. Міноносець «Дерзкий»?
Пр едставник. Єсть. Міноносець «Дерзкий» згоден.
Нагар. Міноносець «Звонкий»?
Пр едставник. Єсть. «Звонкий» згоден.
Нагар. Міноносець «Зоркий»?
Пр едставник. Єсть. «Зоркий» згоден.
Нагар. Підводна група?
Пр едставник. Єсть, згодні.
Нагар. Міноносець «Стремительный»?