Александр Корнейчук – Драматичні твори (страница 12)

Свист, сміх.

З-за колони з’явились комісар, Гайдай, Оксана, юнга, матрос з гармонією, червоногвардійці, озброєні бомбами, гвинтівками, маузерами. Комісар поранений, його підтримують

Гайдай і Оксана

Комісар. Стій!

Сміх урвався, всі повернулись і застигли.

Представник «Керчи». Комісар... Комісар...

Комісар одвів руками Гайдая і Оксану, хитаючись, вийшов наперед, помалу обвів усіх очима, намагаючись збагнути, що сталось.

Комісар. Фронт знявся. На кораблі... А в морі ти (до Нагара) даси мені відповідь... Чому не вислано підмоги, чому мовчали гармати лінкорів, коли нас трощили на фронті...

Нагар. Делегатські збори ухвалили більшістю залишитись у бухті, підняти прапор Центральної ради і вступити в переговори з німецьким командуванням.

Комісар. Що?.. Ви так ухвалили?... (Пауза.) Хто ж ухвалив?..

Нагар. Вони, делегати...

Комісар. Я бачу боцманів, а що ж робили ви?..

Представник «Стремительного». Ми були проти, комісаре. Ми підемо самі у море...

Нагар. Ми не затримуємо вас. Ми нікого не затримуємо. Засідання делегатів ескадри продовжую.

Комісар. Засідання делегатів закриваю. Розійдись!

Нагар. Нас вибрали від кораблів, і ніхто нас не розжене.

Г айдай (вихопив маузер). Одчалівай! (Випалив у повітря.) Гади!

Червоногвардійці (наставили зброю). Давай! Давай швидше!

Г айдай. Хто жити хоче — повний хід! (Повернувся, говорить до комісара.) Чисто, товаришу комісаре...

Комісар захитався, його підтримали.

Комісар (важко). Зараз же на кораблі...

Оксана. Мовчи, Артеме, знову кров пішла... Ні слова, чуєш?..

Комісар. Посадіть мене.

Подали крісло.

Ближче станьте... Важко, товариші... «Керчь», «Стремительный», «Пылкий»!

Представники. Єсть «Керчь», «Стремительный», «Пылкий».

Комісар. Навести мінні апарати на тих, хто підійме жовто-блакитний прапор. І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті. (Пауза.) Але не стріляйте, поки не прибуду я на флагман.

Представники. Єсть, комісаре! Есмінці «Керчь», «Стремительный» і «Пылкий» готові стати до бою.

Комісар. Стрижень!

Стрижень. Єсть, комісаре.

Комісар. Зараз на лінкор «Воля». В машинний відділ, до кочегарів. Підняти пари — наказ мій дай. Кораблі мусять вийти в море всі... Хто буде на. палубі проти — стріляйте, за борт. (Закрив очі від болю.)

Стрижень. Єсть, товаришу комісаре. (Пішов, спинився біля колони, помалу повернувся і підійшов до комісара.)

Комісар. Що, Стрижень?..

Стрижень. Артеме Максимовичу... Така ситуація...

Комісар (простяг руку). Прощай, Ваню... Іди... Скажи кочегарам усе...

Стрижень. Єсть. Усе скажу. (Пішов, тихо до Оксани.) Там кінь, обережно на флагман.

Оксана (схвильовано). Іди...

Комісар. Що ж адмірал, офіцери, з ким зараз вони?..

Г ай дай. Коли адмірал піде проти вас, я сам поставлю його під бойову рубку і розстріляю.

Оксана. Розстрілять і він може (показує на хлопчикаце легко. А хто ж тоді виведе ескадру в море? Хто знає карту мінного поля? Хто проведе крізь мінні проходи? Хто розгорне ескадру в морі так, щоб не загинути від власних мін або підводних човнів німецьких? Ти над цим подумав?

Комісар. Я зараз піду на флагман, до адмірала. (Хоче встати, але не може.) Важко, товариші... Дві хвилини відпочинку... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... Дві хвилини відпочинку... Тільки дві хвилини...

Юнга. Відпочиньте, дядю Артеме, а потім ми підемо на кораблі, у море. Я буду моряком, одягну безкозирку, кльош, тут маузер і контру буду я стрілять...

Комісар. На кораблі, синку. Зараз же на кораблі... Відступаємо. Севастополь... розбиті... останній порт... Радіорубку викликають... Зв’язатись з Москвою... Тримайте штаб... шторм... шторм... Ідуть... кільватер... міноносці...

Оксана. Артеме!..

Гайдай. Тс...

Комісар. Скажіть... кораблям... самостійники... контр... контр...

Гайдай (тихо). Єсть, комісаре...

Оксана. Треба нести на флагман.

Г айдай. Горить же весь. (Одвернувся.)

Комісар. Товариші... Мені вже легше... Чого так дивитесь?.. Ми ще повернемось сюди... Ну... веселіше... (До матроса з гармонією.) Заграй, браток, про ко^-чегара...

Але у відповідь ніхто не ворухнувся.

Ну... швидше... швидше...

Гайдай. Заграй, браток, про кочегара... старому кочегару.

Матрос зняв гармонію. Тихо співає.

Раскинулось море широко ³,

И волны бушуют вдали.

Товарищ, мы едем далеко,

Подальше от этой земли.

— Товарищ, не в силах я вахту держать,— Сказал кочегар кочегару,—

Огни в моих топках совсем не горят,

В котлах моих нет больше пару.

Комісар. Наказ... зв’язатись... Москвою... Штаб...

Г айдай.

Напрасно старушка ждет сына домой.

Ей скажут, она зарыдает.