Адам Нэвилл – Останні дні (страница 85)

На першому поверсі вимкнув нічний режим на камері й, не поспішаючи, ходив із кімнати в кімнату. Тепер він міг уповні скористатися такою можливістю, доки його не покличуть далекі сирени.

Коли акумулятори сіли, Кайл вий­шов крізь отвір у склі та всівся на сонці на патіо. Підпалив сигарету й допив остан­ню пляшку води. Голова пульсувала, очі пекли. Волосся злиплося від висохлого поту. Він ледь не виблював.

Сирен не було.

Нічого не було.

Ніхто не приїхав.

Кайл попростував під’їзною доріжкою й переліз через браму з павичем. Зачекав на вулиці. Але досі нічого не було, і ніхто не вий­шов до нього з кайданками. Він чув цикад і цвіркунів, але жодних сирен, навіть жодного двигуна авто. У блакитних небесах тягнулися сліди від трьох літаків. Кайл вирішив, що краще подзвонити щодо малого в пентгаузі: тому невдовзі знадобиться допомога, можливо, до кінця життя. Кайл вивудив телефон із наплічника.

І йому спала на думку інша ідея. Така раптова, що він охнув.

Він усміхнувся, мовби вперше в житті. Якщо ніхто не почув тут пострілів та криків, що долинали з великої ізольованої будівлі, можливо, його ніхто не арештує. Кайл глянув на ворота. Там не було сигналізації, щоб її зачепити. Не було відеоспостереження. Парамедики приїдуть, якщо він викличе їх для дитини, але якщо він зателефонує з безпечної відстані, анонімно, медики одразу повідомлять поліцію по радіо, щойно прибудуть сюди, а от Кайлові не доведеться затримуватися й пояснювати, що за неможливий бруд прилипає їм до взуття.

Він глибоко затягнувся сигаретою — дим виплив з його рота й проплив перед очима. Кайл простежив за думкою. Можливо, ніхто його навіть не пов’яже з цією бійнею. Від Макса мало що лишилося для аналізу, а його ДНК та записів від стоматолога однаково в Штатах не знайдуть. Та й Макс мусив стерти чи майстерно приховати все, що могло привести до нього після вбивства Чета. Хто міг пов’язати Кайла з Джедом? Конвей і Свіні не знали, що Чет Реґал був чистим хлопчиком. А хто ще лишився з робочими знаннями про зйомки? Ден, Фінґер Макс... отже, тільки його товариші в Англії...

Кайл гарячково набрав остан­ній номер у списку викликів. І коли з іншого боку озвався сонний голос, сказав:

— Фінґер Маусе! Дякувати Богу, бляха! Скажи мені, що ти не завантажив фільм. Заради Бога! Скажи, що ти його не завантажив!

 

Подяки

Коли я шукав автентичність під час створення власного апокаліптичного культу, то мене дуже надихнули, а також надали захопливу енциклопедичну освіту такі книжки: «The Pursuit of the Millennium» Нормана Кона, «Raven: The Untold Story of the Rev. Jim Jones and His People» Тіма Райтермана за участі Джона Джейкобза, «Charles Manson: Coming Down Fast» Саймона Веллза, «Under the Banner of Heaven» Джона Кракауера та «Koba the Dread» Мартіна Аміса. Особливої відзнаки потребують дві: «Love Sex Fear Death: The Inside Story of the Process Church of the Final Judgement» Тімоті Вайллі (за редакції Адама Парфрі) та шедевр трукрайму, «Helter Skelter» Вінсента Бульйосі та Курта Джентрі, бо читання саме цих двох захоп­ливих робіт уперше мене запалило.

Іншим завданням було вивчення основ партизанського документального кіновиробництва; воно пожвавилося та прояснилося завдяки «The Guerilla Film Makers Pocketbook» Кріса Джонза, Ендрю Зіннеса та Женев’єв Джолліфф, «Digital Film-Making» Майка Фіґґіза й розкішного безплатного онлайн-ресурсу «Guide Book for Guerrilla Filmmakers» від Джеймса Арнетта на www.jamesarnett.com.

Сайт www.desertmuseumdigitallibrary.org став чудовим ресурсом, завдяки якому я уявив пустелю Сонора в Аризоні. І хочу зняти капелюха перед горорними фільмами, які зробили ідею записаних свідчень напівбачених кінематографістами жахіть такими приголом­шливими: «Репортаж», «Відьма з Блер» і «Паранормальне явище».

Дуже дякую моєму агентові Джону Джерролду та редакторці Джулі Крісп за консультації й безпосередній підхід, а також ще раз дякую читачам: Енн Перрі, Клайву Невіллу, Джеймсу Мерріотту та Г’ю Сіммонзу. Велика подяка Хлої Гілі за рекламу та Кетрін Річардз із редакції Pan Macmillan.

Членство в моєму храмі вдячності належить багатьом письменникам, книжковим оглядачам і блогерам, які доб­ре висловилися про таку істоту з літературної тіні, як я: Еріку Брауну в Guardian, Елісон Флад у Sunday Times, Девіду Муді, Джонатану Меберрі, Джозефу Д’Лейсі, Марку Чарану Ньютону, Тіму Леббону, Стівену Фолку, Марку Моррісу, Браяну Шверзу, Пітеру Теннанту, Black Static, SFX, Тедді Джеймісону в Sunday Herald, News of the World, Graeme’s Fantasy Review, Джареду в Pornokitsch, Fantasy Book Review, Spooky Reads, LEC Book Reviews, Black Abyss, Speculative Scotsman, Ginger Nuts of Horror, Read Horror, Iwillread blog, Hagelrat та Kamvision, а також багатьом іншим.

Нарешті, моя пошана читачам, які дали мені шанс чи залишилися зі мною.

Адам Невілл

 

 

Літературно-художнє видання

АДАМ НЕВІЛЛ

ОСТАННІ ДНІ

Роман

 

Переклад з англійської Нати Гриценко

Головний редактор Богдан Будний

Літературний редактор Ірина Червінська

Обкладинка Катерини Лучко

Художнє редагування Ростислава Крамара

Технічний редактор Неля Домарецька

Комп’ютерна верстка Ірини Демків

 

ТОВ «Видавництво Богдан»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК №4221 від 07.12.2011 р.

 

Видавництво Богдан, просп. С. Бандери, 34а, м. Тернопіль, Україна, 46002.

Видавництво Богдан, a/c 529, м. Тернопіль, Україна, 46008.

 

У випадку побажань та претензій звертатися:

т/ф (0352) 520 607 office@bohdan-books.com

 

Інтернет-магазин «Видавництво Богдан»:

www.bohdan-books.com mail@bohdan-books.com

т. (0352) 519 797, (067) 350 1870, (066) 727 1762

 

Гуртові продажі: т/ф (0352) 430 046, (050) 338 4520

м. Київ, просп. Л. Каденюка, 27: т/ф (044) 296 8956; (095) 808 3279,

nk-bogdan@ukr.net

 

Notes

[

←1

]

Джим Джонс — лідер культу «Храм народів», члени якого здійснили 1978 року найбільше в історії колективне самогубство; Чарльз Менсон — ватажок групи «Сім’я», пов’язаної з гучними вбивствами 1969 року; Майкл Маєрс і Джейсон Вургіс — персонажі-маніяки з культових слешерів «Гелловін» і «П’ятниця 13-те» відповідно. (Тут і далі прим. пер.)

[

←2

]

Британський різновид виправних закладів для неповнолітніх правопорушників.

[