Жан-Кристоф Гранже – Ліс духів (страница 97)

Але так.

Це була річка — одразу за тванню...

— Це кров?

Ґаучо стояв у човні, визираючи з-за очеретів. Жанні захотілося розцілувати його, задушити в обіймах, розпростертися біля його ніг.

— Багно, — просто відповіла вона. — Я впала.

— Де ваш друг?

— Він залишився.

— Залишився?

— Я поясню.

Ґаучо простягнув їй руку. Жанна ступила в човен. Їй здалося, що цієї миті від берега відколовся шматок. Цим шматком була вона сама. Вона знову ставала людиною.

Вона бухнулася на дно ланчі. Горічерева. Обличчям до неба. До його хмаринок із рожевої вати, що немов зійшли зі старовинних картин. Жанна заплющила очі. У ній розверзся всесвіт. Чиста насолода. Вона смакувала кожен удар серця. Кожне пульсування крові. Кожну ознаку життя...

Ґаучо, мабуть, подумав, що вона заснула. Він тихо заспівав, ніби заколисуючи її.

Заплющивши очі, Жанна пригадала свої самотні вечори в Парижі. Білий рис. Зелений чай. «Анатомію Ґрей». Бромазепам під келих білого вина.

Просто життя.

Що, зрештою, не так уже й погано.

Жан-Крістоф Ґранже — найпопулярніший французький письменник, журналіст і сценарист. Книжки Гранже перекладені більш ніж 35 мовами, вийшли мільйонними накладами та витримали кілька успішних екранізацій.

У Парижі з’явився моторошний убивця-канібал Усі спроби столичної поліції вистежити його не дають результату. Слідча суддя Жанна Коровська поклала собі за мету будь-що знайти злочинця. Її не лякає жорстокість канібала, не зупиняють підніжки колег-чоловіків, які намагаються завадити розслідуванню. Убивця знає, що Жанна йде його слідами, і тікає до Південної Америки Слідча починає небезпечну гонитву. Одна її похибка — одне людське життя. Посеред непрохідних аргентинських боліт, у нетрях лісу духів, вони опиняться віч-на-віч: тендітна жінка та безжальний, жорстокий монстр. Але всяка жорстокість має свій початок І вбивцями не народжуються, ними стають. Часом не без сторонньої допомоги.