Йон Колфер – Артеміс Фаул. Парадокс часу (страница 14)

— Ти можеш поїхати, — сказала йому Вінйайа. — Але тільки в тому разі, якщо візьмеш групу охоронців, які весь час триматимуть тебе за руку.

Як виявив Номер Один, коли спробував погово­рити з командиром охорони, не варто було розуміти буквально вислів «тримати за руку».

— Але командир Вінйайа сказала, що... — нама­гався заперечити він.

— Поклади сюди руку, бісеня, — наказав капі­тан. — Надягни мій годинник, я за тобою наглядати­му через нього.

Таким чином, Номер Один з’явився в маєтку Фа­улів, як здавалося, сам. Але насправді він був оточе­ний дюжиною охоронців з ельфів. На півдорозі до будинку Номер Один змінив свою зовнішність за допомогою заклинання перевтілення. Будь-яка лю­дина, що тепер подивилася б на дорогу, побачила б там маленького хлопчика в квітчастій легкій сукні, що прямує до головного входу в маєток. Цей зовніш­ній образ Номер Один побачив у людському фільмі минулого століття, і ця зовнішність здалася йому до­сить безневинною.

Міс Бук з’явилася в дверному отворі якраз тоді, коли Номер Один підійшов до входу. Його вид зму­сив медсестру зупинитися і забути, куди вона пряму­вала. Вона зняла окуляри, не вірячи своїм очам.

— Привіт, маленький хлопчику, — сказала вона, мило посміхаючись, хоча, ймовірно, не була б такою привітною, якби їй було відомо про дванадцять плазмових гармат, поцілених у її голову.

— Привіт, — привітався Номер Один. — Я люблю всіх, отже не почувайте себе в небезпеці.

Посмішка міс Бук була холодною.

— У небезпеці? Звичайно, не буду. Ти шукаєш ко­гось? Ви граєте в переодягання?

У цей момент з’явився Артеміс і перервав їхню бесіду.

— Ах, Фердинанде. Де ти був? — вимовив він, швидко провівши Номера Один повз медсестру. — Це Фердинанд, син садівника, — пояснив він. — Не­посидючий хлопчик. Я попрошу його батька, щоб він забрав його.

— Хороша ідея, — вимовила міс Бук із сумні­вом. — Я знаю, що кімната твоєї матері зачинена, але все одно подивися, щоб він не пішов нагору.

— Звичайно ні, я відправлю його до задньої час­тини будинку.

— Добре, — сказала медсестра. — Мені необхідно трохи подихати свіжим повітрям, а потім я зайду пе­ревірити, як ваша мати.

— Не кваптеся, — сказав Артеміс. — Я сам зніму показники.

«Усе йде за планом», — подумав він.

Як тільки міс Бук зникла за рогом, Артеміс повів Номера Один сходами нагору.

— Ми йдемо нагору? — м’яко заперечив Номер Один. — Не роби цього, адже та леді сказала, щоб ти мене туди не вів.

Артеміс зітхнув.

— Як довго ти мене знаєш, Номере Один?

Номер Один лукаво посміхнувся.

— Ах, я розумію. Артеміс Фаул ніколи не робить те, що йому говорять зробити.

Холлі зустріла Номера Один на сходовому май­данчику, але відмовилася обніматися з ним, доки він перебував під дією заклинання перевтілення.

— Мені не подобається торкатися його, — сказала вона. — Здається, що обіймаєш вологу губку.

Номер Один надувся.

— А мені подобається бути Фердинандом. Люди посміхаються мені.

Артеміс завірив його, що ніяке спостереження не ведеться. Тоді демон почекав, поки за ним зачинять двері, а потім зняв заклинання перевтілення, обли­зуючи пальці. Фердинанд лопнув і розчинився в по­тоці іскор, що розсипалися навколо тіла Номера Один, залишивши невеликого сірого демона, на яко­му не було нічого, окрім широкої усмішки.

Холлі міцно його обійняла.

— Я знала, що ти прийдеш. Ти нам дуже потрібен.

Номер Один перестав посміхатися.

— Оце так. Мати Артеміса. Їй потрібне лікування магією?

— Це останнє, що їй потрібно, — відповіла ельфійка.

Як тільки Номеру Один пояснили ситуацію, він одразу ж погодився допомогти.

— Тобі таланить, Артемісе, — сказав Номер Один, ворушачи своїми вісьмома пальцями, — Минулого тижня я робив модуль для переміщення в часі для дипломної роботи на курсах магії, які я відвідую.

— Б’юся об заклад, що клас маленький, — сухо прокоментував Артеміс.

— Тільки я, — погодився Номер Один. — І Кван, звичайно, мій викладач. Очевидно, що я Найсильні­ший чаклун, якого коли-небудь бачив Кван.

— Добре, — сказав Артеміс. — Тоді переміщення всіх нас у минуле не повинно завдати тобі клопоту.

Фоулі з’явився на п’яти різних моніторах у кімна­ті Артеміса.

— Усіх? — прокричали усі п’ять зображень. — Усіх! Ти не можеш узяти Номера Один із собою.

Артеміс не мав настрою сперечатися.

— Він потрібен мені, Фоулі. Кінець дискусії.

Фоулі подивився на нього так, що здавалося, ніби зараз він вилізе з екрана.

— Ні, це не кінець дискусії. Холлі — доросла, вона може вирішувати сама, але Номер Один поки ще дитина. Ви не можете наражати його на небезпеку в одній з ваших місій. На цього маленького демона покладено чимало надій. Майбутнє всього Народу.

— Ні в кого з нас не буде майбутнього, якщо Но­мер Один не допоможе нам у минулому.

— Будь ласка, припиніть, — сказав Номер Один. — Від усього цього в мене починає наморочитися в го­лові. У нас немає часу для суперечок.

Обличчя Артеміса почервоніло, але він замовк, на відміну від Фоулі, який продовжував кричати, хоча і приглушив звук.

— Фоулі треба спустити пару, — пояснила Хол­лі. — Інакше потім йому буде зле.

Поки вони чекали, коли Фоулі заспокоїться, Но­мер Один сказав:

— У будь-якому разі, я не зможу з тобою поїхати. Це працює не так.

— Але ти зміг винести нас із часової петлі.

— Це зробив Кван. Він майстер, але я поки тільки учень, — сказав Номер Один. — І в усякому разі, у нас

не було бажання повернутися назад у петлю. Тому якщо ви хочете повернутися сюди знову, я повинен залишитися як сигнальний знак.

— Поясни, — різко кинув Артеміс.

Номер Один широко розвів руки.

— Я буду як маяк, — заявив він. — Сяючою най­новішою зорею. Будь-яка магія, яку я випускатиму, притягуватиметься назад до мене. Я відправлю вас до минулого і ви притягнетеся до мене, як цуценята на повідку. — Номер Один спохмурнів, тому що йому не сподобалося порівняння. — Один з тих жах­ливих стягуючих повідків.

— Так, ми використовуємо такі, — сказав Арте­міс. — Скільки тобі часу знадобиться на створення заклинання?

Номер Один задумливо пожував губу.

— Стільки, скільки піде на те, щоб ви зняли із себе одяг.

— Хууркк, — вимовив Артеміс дещо здивовано.

— Д’арвіт, — вилаялася Холлі.

— Я думаю, ми всі знаємо, що означає «д’арвіт», — сказав Номер Один. — Але хууркк — це не англій­ська. Якщо ти, звичайно, не мав на увазі «харк», яке означає «слухати», або «згадувати» що-небудь із ми­нулого. Що, я вважаю, вже має сенс. Чи, можливо, ти сказав голландською, і тоді «хууркк» має переклада­тися як «сидіти навпочіпки». — Номер Один морг­нув. — Це означає сидіти навпочіпки?

Артеміс схилився до його конусоподібного вуха. — Чому ми повинні зняти одяг?

— Так, це дуже гарне питання, — приєдналася Холлі, схиляючись до іншого вуха.

— Це досить просто, — відповів Номер Один. — Я не такий досвідчений, як Кван. І навіть із Кваном під час минулого переміщення ви помінялися очи­ма, найімовірніше тому, що хтось зосередився на ви­краденні магії. Якщо під час переміщення на вас буде одяг або ви візьмете із собою зброю, вірогідність того, що ці речі стануть частиною вас, зросте. — Де­мон підняв указівний палець, — Правило № 1: під час переміщення сконцентруватися, щоб зібрати тіло цілком. Також вам доведеться думати за лемура.