Ярослав Гжендович – Носій долі (страница 68)
Канарка знаходить Фйолсфінна в теплиці. Під кришталевим дахом тягнуться ряди якихось розсад, король сидить за базальтовим столом і незадоволено розглядає маленьку фіолетову бульбу, яку тримає дерев'яними щипцями. За звичайних умов мене б зацікавило, що він робить, але не сьогодні. Він знову почав запускати сиву бороду, яка перетворює його на якогось сюрреалістичного короля Ліра.
— Фрейхофф в Амітраї, — кажу, не церемонячись. — Захопила владу в найбільшій імперії на континенті й проводить там соціальні експерименти глобального масштабу. Проти нас ще й щось на кшталт Монгольської чи Китайської імперії, що перевертає світ догори дриґом, не лише Ван Дікен. Я локалізував також Пасіонарно Калло. Вона відносно недалеко, в горах південніше Пустки Тривоги, тільки збожеволіла. Впала в якусь магічну кататонію й контролює всю долину. Розстановка сил трохи змінюється, професоре Фйолсфінне, і що б ти не казав, проблеми у нас спільні.
— Амітрай дуже далеко, — відповідає він трохи невпевнено. — Вони сюди не дійдуть.
— Твої колеги не переймаються такими дурницями, як те, наскільки це можливо чи раціонально. Вони боги, чи не так? Проблема не в тому, що вони зроблять, а в тому, що намагатимуться. А як тобі здається, що саме? В цій ситуації конфронтація між цими двома — неминуча. Дві інші сили: Калло, яка перетворилася на депресивну богиню в комі, а також ми в цьому твоєму базальтовому Діснейленді, стали частиною гри. Чимось, що ті двоє намагатимуться поглинути. Йдеться про запаси пісень богів. Те, у порівнянні з чим збагачений уран має не більшу цінність, ніж фруктові желейки.
— Секундочку... Звідки ти все це...
— Я — професіонал. І в мене є свої методи. Я знаю значно більше, ніж тобі здається. Зокрема те, що шпигуни цих двох уже в тебе в місті. Схоже, вони стирчать переважно в Кавернах, але це лише так здається. Це не ті люди, які лякаються драконів над брамою чи пісень богів. Вони вже підбурюють твоїх мутантів, і якщо все піде гладко, тут буде бунт. Що ти зробиш? Пошлеш військо вгомонити Каверни? Напередодні війни? Концепція пасивного сидіння в фортеці здається мені зараз абсолютно сумнівною.
— Мутанти знайшли в мене прихисток. Їх ніхто не поневолює й не вбиває. Ніде у світі в них немає стільки свободи. Я намагаюся винайти ліки, що запустять зворотний процес. Чому вони мали б...
— Годі цих ігор, професоре. Я розкусив твій архетип. Я кажу не про тих бідось, які потрапили сюди випадково, а про жертв твоїх же експериментів. Поганенький із тебе стратег, і я зараз не про твої шахові здібності, бо ти навмисне програєш, щоб я ставився до тебе несерйозно. А в мене немає такого наміру. І з мене ніякий політик. Мене неможливо втягнути в жодні інтриги, бо я бойовий пристрій. Простий як двері. Скажімо, ти хочеш мене контролювати. Шантажем, силою, можеш спробувати взяти в заручники моїх людей, тільки навіщо? Запевняю, що це може не вдатися, але дуже дорого коштуватиме. Бо тут ми ступаємо на мою територію. В понуру сферу оперативної роботи. В тебе могутні вороги, вони водночас є й моїми ворогами, тож припини викручуватись. Я тут, щоб навести лад у всьому цьому гармидері. Цей світ я маю покинути максимально наближеним до того, яким він був до вашого прибуття. Я пропоную тобі союз.
— Усе чудово, але боюся, ти тут нічого не вдієш. Нападеш на Амітрай?
— Я маю прибрати їх із цього світу. Дослівно. Або посадити на пором і вислати на Землю, або ліквідувати. Вбити. Закопати на болотах. Я прилетів не для того, щоб вести війни чи гратися в політику. Тому мені потрібні твої асасини, бо ти поняття не маєш, що з ними робити.
— Тобто?
— Твоя казка. Твій юнгівський архетип. Це зовсім не «Серце пітьми», а Гарун ар-Рашид. «Старий із гір». Що ти так дивишся? Це ж очевидно. Замок, а в ньому — мудрець, в якого невеличка армія, зате є фанатично віддані йому люди. Потенційні асасини. Такі, що ліквідують полководця й відвернуть битву замість того, щоб іти у бій. Люди, яким їхній учитель показав зримий рай, до якого вони прагнуть. Знайомо? Ар-Рашид використовував гашиш і декорації, а в тебе є пісні богів і Крижаний сад, що ще краще. Мені це не подобається, але я розумію. Принаймні з технічного боку ідея непогана. У тебе крутилося на язиці: «Що мені з такого союзу?», тож дозволь тобі пояснити. Ти — науковець. Ксеноетнолог. І ще — компаративіст, якщо мене не підводить пам'ять; от звідки ці лідерські замашки. Але я — оперативний агент. Ти не зможеш використати цих своїх асасинів, бо ти уявлення не маєш про практику в полях. Навіть не знаєш, чому їх вчити. Самих мутацій, що підвищують потенційні можливості, недостатньо. Невелике діло — викувати меча. Щоб із нього була якась користь, потрібне ще й мистецтво орудування мечем, і саме це я тобі пропоную. Фехтування. Практику розвідки, саботажу, таємного вбивства. Проти твоїх смертельних ворогів. Пропоную тобі також можливість евакуюватися. Їм — ні. Ти — вчений, яка тобі вигода з досліджень, які ти ніколи нікому не покажеш? Поки ми з ними розправлятимемося, ти можеш продовжувати дослідження, а коли повернешся, матимеш матеріал, якого ще світ не бачив. І будеш таким єдиним на Землі, оскільки програму закрили. Єдиний експерт із позаземної культури. Матимеш трохи дивну голову? Це додасть тобі вірогідності й популярності. Могло бути й гірше, тобі навіть пасує цей макет. Подумай про це. Будь-які твої плани з тріском проваляться, якщо ці двоє симпатяг і вдосконалювачів світу розірвуть тебе на шматки.
— Що ти пропонуєш? Що взагалі можна зробити?
— Мої джерела кажуть, що Ван Дікен вишукує долину Пасіонарії, й він уже натрапив на слід. Ми повинні її евакуювати, перш ніж він до неї дістанеться. Забрати Скорботну Пані, а якщо вдасться, то й чинник «М», і привезти сюди. І це терміново.
— Як? Зима надворі.
— Ми не плануємо війну, лише невеличку хірургічну операцію. Напруж мозок і застосуй магію. У мене вже є певні ідеї. Нам треба буде підготувати кілька речей, а втіленням займуся вже я. Тобі треба буде створити багато льодових скульптур із різними властивостями. І ще одне. Не муч Твіті, він нічого не знає.
— Кого?
— Цю магічну канарку. Вона нічого не записала. Я тримаю її у віддаленій ванній, із відкрученим краном, за щільно зачиненими дверима, а коли збираю інформацію в місті, теж не користуюся її послугами, вона літає біля мене, лише коли я шукаю тебе. До справ. Пасіонарія Калло — це зараз нічийна бомба, яка сидить у своїй долині й чекає, поки хтось її привласнить. Якщо це зробить Ван Дікен, можемо починати прощатися. Це тобі зрозуміло?
— Зрозуміло. Припини на мене зриватися. Я не петляю, просто здивований. Скажи, що мені робити, я цим займуся. Здається, це ти в нас практик. Я навіть не знаю, з чого почати.
— Добре, — я сідаю з іншого боку столу й зручно спираюся, потім виймаю люльку. — Дай папір і щось, щоб писати. Пункт перший: як довго створювався крижаний дракар?
— Швидко. Кілька днів. Проблема у винайдені концепції та створенні, скажімо, закляття. Але це вже є. Я працював над ним місяцями методом спроб і помилок, але це вже готово. Можна створити такий на післязавтра. Тільки от затоки й усі ріки позамерзали. Ти застрягнеш за п'ять миль від узбережжя і що? Далі пішки? Я не створю тобі автівку. Пісня Людей не дозволить.
— Зараз. Усе по черзі, на будь-що знайдеться якийсь метод. Можна його модифікувати?
— Це триватиме довше, бо треба буде попрацювати над програмою. Модифікація не може порушити Пісні Людей, треба її ошукати, обійти запобіжники.
— Добре, повернемося до цього. Чи існує якийсь спосіб нейтралізації магії?
— Можна перехопити чинник «М»
— Це я вже й сам знаю. Я радше питаю про можливість їх екранувати. Пасіонарію треба сюди привезти, а потім якось її тут тримати. Не можна допустити, щоб вона рознесла нам фортецю чи перетворила її на психопатичний інтеграційний садочок, якщо вона злетить з котушок. Калло обсесивно боїться будь-якої форми агресії, її мучать кошмари, вона травматизована до чортиків і при цьому — могутня.
Норвежець прикушує нижню губу під своєю нерухомою, наїжаченою баштами сліпою маскою. Важко говорити з тим, у кого з міміки — лише рухи вуст і щелепи.
— Думаю, таке можна зробити. Приготувати стабільні покої, абсолютно стерильні в сенсі магії. Вона використає те, що матиме в собі, можливо, те, що намножить, але не перетворить покоїв і не здобуде більше самого чинника. Якщо буде комфортно і знайомо, то, може, вона заспокоїться. Покої ми можемо облаштувати, як хорошу земну лікарню.
— Мені потрібно щось на кшталт переносної капсули чи контейнера. Щось, у чому її можна безпечно зачинити й привезти. Із системою підтримки життя. Воно має бути зручне й асоціюватися з безпекою. Далі, мені потрібні хороші мапи. Є тут у тебе якісь мапи?
— Зараз, я намагаюся все записати, бо вже гублюся.
— Почни краще думати й нотувати швидко. На цю фазу в нас лише кілька днів. Далі, мені потрібні люди. Надійні й вірні. Морально я сповнений незмірної огиди, але покажи мені тих своїх асасинів. Особливо мені не подобається, що вони називають себе Братами Дерева. Жахлива назва. Дуже погані асоціації. Що це за дерево?