Ярослав Гжендович – Носій долі (страница 16)

— Не знаю, що тобі радити, — сказав Сніп. — Але краще, щоб ти виграв. Спробуй його втомити, він товстий, як свиня, і самовпевнений, як усі нассімці, що вважають себе нащадками своїх надаку.

— Мосу кандо, окунін, — сказав Н'Деле й усміхнувся. — Зроблю, що зможу, тільки в такій бійці нічого не відомо.

— Не треба ніякий інструмент, — пояснив Ньорвін. — Так каже закон. Ні залізо, ні табурет, ні камінь, нічого. Як хто лежати і просити перестати, то кінець биття. Якщо впасти і вже нічим не рухати, теж треба перестати. Кінець биття, як один лежати, або звучати труба.

Ставки було зроблено, і Н'Деле вийшов у коло, посипане тирсою. Здавалося, що з його суперника можна зробити двох кебірийців таких розмірів, а рештою ще й нагодувати собак. Нассімець, якого називали Чорним Урфою, виглядав так, ніби впав у лють, і кидався, як скажений пес на ланцюгу. Н'Деле став по центру і схилив голову, торкаючись рукою губ і серця.

А потім він почав щось наспівувати кебірийською. Монотонно, повторюючи ті самі фрази, і дедалі голосніше. Підніс довгі руки й почав плескати в долоні, потім тупотіти на місці дедалі сильніше, а з-під підошв його взуття піднявся пил. Чорний Урфа заревів іще раз, нахилив голову, як бик, і кинувся на нього. Н'Деле Аліґенде, однак, танцював, і на тому місці його вже не було, а нассімець схопив тільки повітря. Потім, однак, він миттєво розвернувся і підніс обмотані ременями великі кулаки. Тримав їх з боків, стоячи на зігнутих ногах, і якийсь час вони кружляли один навколо одного, а Н'Деле далі співав, плескав і танцював. Натовп зашемрів.

— Він розуміти, що треба биття? — занепокоївся Ньорвін. — Я йому щось зле перекласти?

Кулак нассімця вистрелив уперед як снаряд із катапульти, а Н'Деле вигнувся вбік, як очеретина, у ритмі своєї пісні, й удар пролетів біля його вуха. Урфа одразу замахнувся другою рукою, але кебіриєць відхилився назад. Він продовжував танцювати, тупцяючи плетеними підошвами по бруку і плескаючи в долоні, і це не нагадувало бійку.

Урфа знову заревів і вдарив чотири рази, дуже швидко. Щоразу я чув свист, коли кулаки прорізали повітря, плескання долонь Н'Деле і його спів. Кебіриєць танцював, і Урфа жодного разу не влучив. Н'Деле крутився, відхилявся в різні боки та звивався, весь час плескаючи в ритм. Нассімець рушив уперед, щоби бути якомога ближче, а потім знову вдарив. Швидко й дуже сильно, і тепер уже почав влучати. Перший удар зіслизнув по плечу Аліґенде, але другий кулак одразу влучив у бік, а потім знову в голову збоку. Гадаю, що якби це мені так дісталося, то я вже помер би, і ще до того, як торкнувся землі. Н'Деле полетів на бік, перекотився, а потім гепнувся спиною об стіл, на якому стояло багато людей, і перекинув його. Натовп вибухнув сміхом. Люди-Ведмеді плескали одне одного по спинах і ревіли, дивлячись на глядачів, які поволі вставали. В когось явно була зламана рука, що викликало ще більшу радість.

Урфа розвернувся до натовпу й підняв кулаки, а потім переможно заревів. Серед тих, хто повірив у здібності кебірийця, пролунав стогін розчарування та прокльони, люди потягнулися до гаманців. Вальгарді стояв блідий від люті, щосили стискаючи щелепи.

Н'Деле здригнувся, а потім раптово піднявся, наче дерево, що схилилося до землі. Він струснув головою, обличчям стікали струмки яскраво-червоної, як свіжий сік деревокону, крові. Сплюнувши криваву слину на гостинець, він підніс руки та знову почав плескати в долоні й притупувати ногами.

— Чи може людина без причини збожеволіти в одну мить? — запитав Бенкей.

Н'Деле знову заспівав свою пісню, Чорний Урфа здивовано обернувся, а потім опустив кулаки й знову рушив до кебірийця.

Алігенде плескав і співав.

— Кабір-людина дуже мало розумний, — оголосив Ньорвін. — Уже ж бачити, що Урфа не засинати від колискова.

Нассімець презирливо сплюнув і засміявся, потім нахилив голову, зігнув ноги, а його кулак вистрілив уперед, як таран, просто в закривавлене обличчя Н'Деле і плескаючі долоні. Кебіриєць відхилився назад — так, що аж сперся рукою об землю за спиною і перекинувся, але знову почав підстрибувати й плескати в долоні.

— Кабір-людина завжди так робити, коли його бити? — зацікавився Ньорвін.

Урфа підскочив, ударив Н'Деле в бік, зігнувши його навпіл, потім знизу в обличчя. Кебіриєць злетів у повітря, а потім гепнувся на спину, здіймаючи хмару пилу та тирси. Урфа знову підняв кулаки в тріумфальному жесті, але Н'Деле підтягнув коліна до обличчя і викинувши вперед ноги, різко підвівся.

І знову почав плескати в долоні та притупувати. І знову співав. Він був закривавлений, але не більше, ніж раніше. Тим часом здавалося, що його обличчя мало б уже нагадувати розчавлений плід.

Цього разу Урфа схопив його за плече та стегно, а потім закинув собі на спину, як мішок. Розвернувся, ревучи, як буйвол, підняв Н'Деле над головою і жбурнув ним об брук. Ми підхопилися з місць, але кебіриєць перекрутився в повітрі, як леопард, різко відштовхнувся руками від каменів і вдарив обома ногами в повітрі. Його п'ята влучила Урфі під коліно, а стопа другої ноги — в щелепу, і величезний нассімець важко впав на землю. Він почав трохи кволо підійматися, але Н'Деле вже танцював і плескав у долоні. Урфа встав, струснув головою і рушив уперед, а тоді Аліґенде раптом відскочив назад, на мить сперся на одну руку і вдарив його ногами в груди, знову зваливши на землю.

— Ає-є-єте нґуруль! Ає-є-єте умбайє-є-є! — знову заспівав Н'Деле.

Урфа вдарив, взявши потужний замах з одного боку, і промахнувся, але негайно вдарив з іншого. Н'Деле, однак, схопив його за руку, перекрутив, а потім кинувся на землю, вбиваючи нассімцю ногу під пахву і перекидаючи його через себе. Чорний Урфа перекинувся в повітрі й упав на спину.

Він підіймався важко, з одного вуха капала кров, а коли підвівся, якусь мить крутив однією рукою, наче та вискочила з плеча. Тоді вишкірив зуби й рушив уперед.

Аліґенде плескав і співав.

Цього разу нассімець не збирався бити Н'Деле кулаками, а схопив його впоперек, притискаючи руки до тулуба, і стиснув, намагаючись вичавити повітря з легень. Він підняв його як дитину, потім відкинув голову назад і вдарив кебірийця випуклим бугайським чолом в обличчя.

І знову не влучив.

Аліґенде відхилив стиснутий тулуб максимально далеко назад, і голова Урфи вдарила його лише в груди, після чого він випростав руки, які від ліктів до плечей стискав Урфа, і вдарив нассімця одночасно з обох боків тулуба. Урфа застогнав і відпустив суперника, Н'Деле м'яко приземлився на землю, схопив Урфу за потилицю, розвернувся і кинув його через своє плече.

І знову величезний нассімець важко підіймався з бруку, а Н'Деле танцював, плескаючи в долоні та вигукуючи своє: «Ає-є-єте гімба! Ає-є-єте умбайє-є-є!»

Урфа підскочив і вирішив ударити обома кулаками водночас знизу, а коли не влучив, то з обох боків. Н'Деле врізався в нього, вдаряючи грудьми об його груди, а потім підстрибнув і в повітрі вдарив нассімця коліном у підборіддя.

Ає-є-єте нґана! Ає-є-єте гімба нааль.

Обличчя Урфи виглядало жахливо, одне око заплющилося від набряку, з вуха досі текла кров. Він більше не хотів ревіти, лише спльовував на землю.

Раптом він кинувся на кебірийця, завдаючи потужних ударів із розмахом, наче рубав гілки. Аліґенде відхилився двічі, як деревце під ударами вітру, ухиляючись від великих кулаків, а потім закрутився в повітрі в стрибку і тричі вдарив нассімця, обертаючись як дзиґа. Коліном, потім п'ятою і ще раз ребром підошви в голову. Відштовхнувся від величезного чоловіка назад, перекотився, встав на ноги й почав плескати.

Ає-є-єте!

Чорний Урфа впав обличчям униз.

Н'Деле доспівав куплет до кінця, плескаючи в долоні та підстрибуючи все повільніше, потім вклонився лежачому, торкаючись уст і серця, розвернувся серед криків натовпу і рушив до нашої ятки та лавки, на якій сиділи ми, спітнілі й захриплі від крику.

Чорний Урфа, тремтячи від зусиль, відштовхнувся руками від землі, а потім став на коліна. Він сплюнув кровіще раз і, хитаючись, підвівся на ноги.

Я закричав, коли він схопив триногу з мисою, повною палаючої олії, але моє попередження загубилося десь у галасі натовпу.

Проте коли Урфа замахнувся триногою, всі замовкли, і Н'Деле зрозумів, що щось відбувається, але миса, проливаючи струмки палючої олії, вже летіла йому в голову. У нього було лише стільки часу, скільки триває удар серця.

Замало. Він мусив би мати додаткові очі на потилиці.

І так це виглядало. Він кинувся вбік, спираючись на одну руку, і миса просвистіла біля його вуха, обливаючи шию палючими краплями. Н'Деле викинув ногу вгору і вдарив Урфу в лікоть, який тріснув, як гілка.

Тринога гупнула об землю і відскочила кілька разів із брязкотом, розбризкуючи палаючу олію. Кебіриєць перекотився по камінню, а потім схопив жменю піску і розмазав по шиї.

Урфа похитнувся, змахнувши понівеченою рукою, але блискавично кинувся на Н'Деле, як розлючений буйвол. Аліґенде підстрибнув до нассімця і раптом швидко, як удар блискавки, вдарив його випрямленими долонями одночасно в обидва вуха. Урфа зупинився, ніби зіткнувшись зі стіною, випростався, пирснув кров'ю, з куточків його очей потекли дві цівки кривавих сліз, а потім розвернувся на місці й упав навзнак.