Ян Флеминг – Кульова блискавка (страница 43)

— Які наші дії після виходу з човна, сер?

— Намагайтесь якомога менше шуміти. Відразу опускайтеся на десять футів і займайте місце у строю. На нашому боці — легкий бриз, але турбулентності на поверхні не уникнути. Одразу пірнайте поглибше.

— Як щодо сигналів під водою, сер? У разі якщо маска вийде з ладу, наприклад.

— Великий палець униз у разі будь-якої небезпеки, витягнута вперед рука — «велика риба». Великий палець догори — «я зрозумів» чи «поспішаю на допомогу». Поки що достатньо. — Бонд посміхнувся. — Ноги вище голови — значить, вам каюк.

Матроси дружно розсміялися.

Озвався гучномовець.

— Команду плавців викликають до аварійного люка. Повторюю, команду плавців викликають до аварійного люка. Зі спорядженням. Командере Бонд, на вас чекають у штурманській рубці.

Виття двигунів перетворилося на стогін, а потім настала тиша. З м’яким поштовхом «Манта» лягла на дно.

ПІДВОДНА БАТАЛІЯ

Бонда вистрелило через аварійний люк стисненим повітрям. Над головою розстелялася рівнина моря, що знизу мала вигляд блискучої мінливої пластини зі сріблявих бульбочок, які перемішували невеличкі хвилі. Добре, що вгорі гуляв легкий вітерець. Величезний пухир повітря промчав повз і вибухнув на сріблявій стелі подібно до невеличкої бомби. Різко заклало вуха, і, щоб позбутися декомпресії, Бонд запрацював ластами, допоки не зависнув на глибині десяти футів.

Унизу чорнів продовгуватий корпус «Манти», який звідси виглядав зловісно й небезпечно. Всередині палало яскраве світло, і сотня членів команди займалася своїми справами. Він чомусь укрився мурашками. Раптом з аварійного люка вибухнуло, немов підводний човен вів підводну стрільбу, і в хмарці срібних бульбашок у його бік помчала чорна торпеда — Лейтер. Бонд поквапився забратися з дороги і поплив на поверхню. Обережно виставив голову і роздивився, колихаючись на хвилях. «Диско», все ще без жодного вогника на борту, чорніла приблизно за милю ліворуч. На палубах — жодної постаті. За милю на північ вимальовувався чорний силует Ґранд-Багами, облямований білим піском та піною хвиль, що облизували берег. Можна було роздивитись уламки та цілі шапки білих коралів у прибережних водах. Над островом, вище від спрямованих у небо ракетних пускових башт, які з відстані виглядали чорними скелетами, підморгували червоними очима проблискові авіаційні вогні. Зорієнтувавшись, Джеймс безшумно пірнув, а на глибині десяти футів, вирівнявши тіло в бажаному напрямку на кшталт стрілки компаса, зупинився, трохи перебираючи ластами та чекаючи, коли збереться уся група.

Десять хвилин тому командер Педерсен, досі непорушний та спокійний, як скеля, зустрів Бонда бурхливо:

— Чорт забирай, усе вийшло, як ви казали! Вони стали на якір десять хвилин тому, й відтоді наш сонар реєструє дивні звуки, підводні шуми — саме такі, про які ви попереджали, немов хтось порається в підводному відсіку. Більше нічого не відбувається, але й цього достатньо. Думаю, вам з хлопцями пора висуватися. Коли вийдете, я підніму антену й відправлю оперативне зведення в Морський департамент та попереджу ракетну базу бути готовою до негайної евакуації у разі, якщо піде щось не так. Тоді піднімуся футів до двадцяти, заряджу дві торпеди, і будемо спостерігати за яхтою через перископ. Я наказав старшині при можливості уникати зіткнення і видав йому другу сигнальну ракету — в разі, якщо наші справи стануть кепськими. Будемо сподіватися на краще, але я хочу звести ризики до мінімуму. Якщо побачу другу сигнальну ракету, підемо на зближення. Вдарю по «Диско» разок-другий торпедами та візьму на абордаж. А тоді дам їм прочухана, допоки не виловимо ту бомбу і не доправимо в безпечне місце, — капітан засмучено похитав головою і скуйовдив коротенький чорний йоржик. — Ну і ситуація, командере. Будемо діяти згідно з обстановкою. — Він простягнув руку. — Що ж, пора рухатись. Удачі. Сподіваюся, мої хлопці не зганьблять честі корабля.

Хтось торкнувся плеча Бонда — Лейтер. Посміхаючись під маскою, він підняв великий палець. Бонд оглянувся — плавці вишукувалися нерівним клином, повільно перебираючи ластами та руками, щоб залишатися на місці. Бонд кивнув і рушив уперед у неспішному темпі; одна рука притиснута до боку, інша — зі списом — до грудей. Позаду загін розвернувся і поплив слідом, нагадуючи гігантського ската на полюванні. В ґумовому костюмі було душно та волого, а рецирку-льований кисень у загубнику тхнув ґумою, проте Джеймс не звертав уваги на незручності, сконцентрувавшись на рівномірному русі й намагаючись витримувати заданий напрямок на виступаючий кораловий кущ, котрий намітив як перший орієнтир.

Далеко внизу, куди не проникало місячне сяйво, білів пісок та зрідка траплялися темні острівці морської трави. Нічне море навкруги видавалось одним суцільним бляклим чертогом, з-за віддаленого тьмяного покрову якого Бонд — усупереч здоровому глузду і раціональності — будь-якого моменту очікував появи чорного торпедоподібного тіла великої рибини. Його органи відчуття загострилися до краю, але все було спокійно, ніщо не рухалося, ніхто не ринув у їхній бік; поступово галявини морської трави ставали чіткішими, на піщаному дні можна було розгледіти брижі в міру того, як дно піднімалось із п’ятдесяти до сорока, а невдовзі до тридцяти футів.

Аби впевнитися, що усе нормально, Бонд швидко оглянувся через плече — місячне світло виблискувало на овальних стеклах масок та лезах списів. Хоч би напасти несподівано! Який неприємний сюрприз вони «подарували» б супротивнику, якби вистрибнули з-за рифу! Від цієї думки серце радісно закалатало, але піднесення відразу змінилося гнітючим страхом за дівчину. А якщо її потягнули зі собою і їм судиться зустрітися в поєдинку? Чи зможе він підняти проти неї зброю? Маячня! Вона залишилася на борту, в безпеці. Вони побачаться скоро, тільки-но закінчиться операція.

Попереду завиднілася невисока коралова брила, Бонд сконцентрувався. Далі — інші рифи, усіяні морськими їжаками, між ними снували зграйки блискучих рибок, купка морських віял колихалася в такт припливам та відпливам, наче волосся потопельниці. Збавивши хід, Бонд відчув, як ззаду хтось тицьнувся — Лейтер чи Фаллон. Вільною рукою він дав сигнал сповільнитись і неспішно рушив уперед, задерши голову, шукаючи, де засрібляться хвилі довкола верхівки вибраного орієнтира. Ось він, трохи ліворуч. Він збився з курсу на двадцять футів. Наблизившись, віддав команду стояти, а сам піднявся по рифу й обережно висунув голову. Яхта була на своєму місці, чіткіше вимальовуючись у світлі повного місяця. На палубі — жодних ознак життя. Джеймс обвів поглядом море до самого берега — нічого, крім колихання хвильок на сріблявій місячній доріжці. Подивився в інший бік — лише баранці на мілинах, а за шістсот ярдів далі — чиста берегова лінія. Бонд пошукав очима незвичайну бурхливість, якісь тіні, будь-який рух — і дещо помітив. За сто ярдів, на краю лагуни зі спокійною водою, посеред коралових верхівок виринула, блиснувши маскою, бліда голова, озирнулася навкруги і незагайно занурилася.

У Бонда перехопило дихання, серце закалатало під ґумовим костюмом. Відчувши, що задихається, він вирвав з рота загубник, хапаючи свіже повітря. Запам’ятавши напрямок, встромив у рот дихальну трубку й пішов униз.

Загін, виблискуючи масками, чекав на сигнал. Джеймс кілька разів підняв великий палець і у відповідь побачив у масках усмішки. Він перехопив спис зручніше для атаки й поплив уперед над низькими кораловими порогами.

Тепер усе вирішували швидкість та обережне лавірування між коралами. Риби кинулися врозсип, сполохані зграєю дванадцяти чорних торпед, які рвалися вперед. Через п’ятдесят ярдів Бонд скомандував уповільнитися та розійтися віялом, створивши бойовий порядок, а сам обережно сунув уперед, до різі в очах вдивляючись у сірий туман. Є! Блиснуло одне біле тіло, потім друге, за ним — третє. Джеймс махнув рукою, даючи сигнал до атаки, а сам, виставивши спис, кинувся першим.

Загін Бонда зайшов із флангу, й це було помилкою. Джеймс зрозумів це відразу, тільки-но побачив, що команда СПЕКТРа продовжує рухатись уперед із вражаючою швидкістю. Бонд запізно розгледів моторчики на спинах у ворога — люди Ларго були споряджені пневматичними прискорювачами із невеличкими пропелерами, громіздкі циліндри яких розмістилися поміж двох балонів акваланга. У поєднанні з ластами такий засіб пересування подвоював швидкість плавця на прямій дистанції, але тут, посеред коралових скель, та ще з маневруючими санчатами, які тягнув електричний скутер, команда СПЕКТРа рухалася швидше групи Бонда приблизно на вузол. Супротивники наближалися до точки зіткнення, пропустивши яку, ворога вже не наздогнати. Як же їх багато! Бонд облишив рахувати після дванадцяти. Більшість озброєна пневматичними рушницями з додатковими стрілами в сагайдаку на стегні. Шанси були явно не на їхньому боці. Якби ще наблизитися на відстань удару списа, поки хтось не зчинить тривогу!

Тридцять ярдів, двадцять. Бонд озирнувся — шестеро чоловіків пливли на відстані руки, інші витягнулись у нерівну лінію. Люди Ларго рухалися спокійно, не оглядаючись. Ніхто не помітив чорних тіней, які наближалися до них через корали. Але того моменту, коли Бонд порівнявся з останнім підводником із групи Ларго, місяць відкинув тінь на ділянку піску, й один, потім другий — озирнулися через плече. Джеймс відштовхнувся ногою від коралового рифу і стрімголов кинув тіло вперед. Чоловік не встиг захиститися — коли спис Бонда увіткнувся тому в бік, його відкинуло на сусіда. Джеймс шугнув слідом, незграбно витягнув спис — чоловік випустив рушницю, зігнувся навпіл, тримаючись за бік. Бонд метнувся в гущу тіл, ударив списом, але плавці заметушились і кинулись урозсип, надавши обертів прискорювачам. Ще один проплив стороною, прикриваючи обличчя — раптовий удар списом розбив маску. Той замолотив ногами, поспішаючи на поверхню, і ногою влучив Бонду в голову. Стріла проштрикнула ґумовий костюм Джеймса на животі: відразу стало мокро — чи то від крові, чи від води. Йому пощастило ухилитися від іншої стріли, але у голову влупив приклад рушниці — добре, що удар пом’якшила вода. Це дещо приголомшило Бонда, і він був змушений схопитися за корал, щоб хоч трохи оговтатися. Цієї миті лава чорних тіл накотилась із-позаду, і довкола закипіли двобої, забарвлюючи воду чорними плямами крові.