Ян Флеминг – Кульова блискавка (страница 41)

— Дуже скоро настане момент, — продовжив Десятий, цупко вдивляючись ув обличчя спільників, щоб оцінити їхню реакцію, — коли п’ятнадцять із нас, залишивши шістьох на борту, опиняться там, — він махнув рукою в бік моря, — у відкритому морі, в темряві, та ще за пів години ходу від корабля. Що завадить, товариші, — він хитро посміхнувся, — тим, хто залишиться на борту, підняти якір і кинути нас напризволяще? — Столом пробіг гомін, але Десятий підняв руку. — Звісно, я, як і ви, товариші, вважаю такий варіант безглуздим, але ми з вами усі одного поля ягоди і розуміємо, наскільки небезпечними навіть найдружнішим стосункам є великі гроші. Отже, коли п’ятнадцять із нас залишать корабель, як збільшиться частка інших, котрі завжди зможуть розказати Другому про велику битву з акулами, що ми програли?

— То що ви пропонуєте, Номер 10? — тихо запитав Ларго.

Уперше за час бесіди Десятий поглянув направо. Виразу обличчя Ларго він не бачив, тому звернувся до червоно-чорної плями.

— Я наполягаю, — мовив упевненим тоном, — на необхідності залишити на борту одного члена команди від кожної трійці — як запоруку дотримання інтересів усіх національних груп. Розумію, що це зменшить групу плавців до десяти осіб, але ті, хто вийде у море, зроблять це з більшим ентузіазмом та спокійним серцем.

— На вашу пропозицію, Номер Десять, — увічливим безбарвним голосом мовив Ларго, — у мене є коротка та проста відповідь. Червоне світло на мить зблиснуло на металевому стволі, який у його великій руці виглядав як продовження пальця, і три постріли — один за одним — пролунали настільки швидко, що злилися в один. Кулі влучили в обличчя росіянина, той скинув угору руки, долонями вперед, немов намагаючись їх упіймати, потім навалився на край столу і, ламаючи крісло на тріски, упав на підлогу.

Ларго підняв ствол пістолета, з насолодою вдихнув запах гару і поводив під носом дулом, наче воно випромінювало вишуканий аромат парфумів. У тиші, що запанувала за столом, він пильно обдивився обличчя присутніх і нарешті тихо мовив:

— Нараду закінчено. Прошу всіх повернутися до кают для остаточної перевірки обладнання. Напої та їжу зможете замовити в буфеті. Охочі також зможуть отримати алкоголь в обмежених дозах. Про покійного Номера 10 подбають члени екіпажу. Усі вільні.

Залишившись сам, Ларго підвівся, розім’яв ноги, потягнувся і хижо позіхнув. Потім підійшов до комода, відчинив шухляду, витягнув коробку зі сигарами «Корона», вибрав одну та з огидою запалив. Узяв закритий ґумовий короб із льодом і рушив до каюти Доміно Віталі.

Увійшовши, замкнув за собою двері. У каюті під стелею горів такий самий червоний сигнальний ліхтар. Під ним, на двоспальному ліжку, розтягнена, немов морська зірка, лежала дівчина, прив’язана за щиколотки й зап’ястя до чотирьох кутів металевого каркаса під матрацом. Ларго поставив короб на комод і поклав сигару на краєчок так, щоби тліючий кінчик не пошкодив лак.

Доміно спостерігала за ним, її очі в напівтемряві виблискували червоними вогниками.

— Люба моя, — сказав Ларго, — я отримував задоволення від твого тіла, величезне задоволення. У відповідь, якщо не скажеш, хто передав тобі лічильник, буду змушений завдати твоєму тілу величезного болю. За допомогою цих двох простих інструментів, — він узяв сигару і подув на кінчик так, щоб вона зажевріла, — це — для спеки, а лід — для охолодження. Якщо правильно чергувати, а я це вмію, то зміна температури відбивається на мовному апараті, тож ти, тільки-но припиниш кричати, заговориш, причому лише правду. Отже, що вибереш?

Дівчина заговорила, її голос бринів од ненависті:

— Ти вбив мого брата, а тепер збираєшся вбити і мене. Що ж, спробуй. Ти вже не жилець. Коли настане розплата, а я сподіваюся, це станеться скоро, благатиму Господа, щоб ти страждав у мільйон разів сильніше, ніж ми з братом.

Ларго хриплувато коротко реготнув та підійшов до краю ліжка.

— Добре, люба, подивимося, що можна з тобою зробити... повільно і дуже ніжно.

Ще раз схилившись, він засунув пальці за ліфовий виріз її сорочки і повільно, але потужно розірвав до самого низу. Скинувши на підлогу шмаття, оголив розкішне тіло. Стоячи, Ларго задумливо розглядав дівчину, потім зітхнув, підійшов до комода, взяв сигару та короб з льодом і, повернувшись до койки, зручніше влаштувався на її краєчку.

Він глибоко затягнувся сигарою, струсив попіл на підлогу й нахилився вперед.

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

У командному пункті «Манти» було тихо. Командер Педерсен, який стояв позаду оператора ехолота, час од часу повертав голову і давав роз’яснення Бонду з Лейтером, котрим як почесним гостям поставили розкладні стільці подалі від навіґаційних приладів, прикритих так, щоб їхні покази могли читати лише члени екіпажу. Троє офіцерів сиділи уряд, немов пілоти авіалайнера, в алюмінієвих кріслах, обтягнутих червоною шкірою, відповідаючи за кормові й носові стерна висоти та стерна повороту. Капітан підійшов до гостей і з посмішкою оголосив:

— Глибина — тридцять сажнів, найближча мілина — за милю на захід, тож попереду — чистий курс аж до Ґранд Багами. Ідемо непогано. Якщо витримаємо швидкість, дійдемо туди за чотири години, тобто за годину до світанку. Не бажаєте перекусити і трохи поспати? Далі на радарі будуть лише острови Беррі. А ось як пройдемо їх — почнемо пильнувати, чи не знявся з якоря і не рушив паралельним курсом один із тих дрібних островів. Якщо побачимо на екрані — це «Диско», й тоді негайно занурюємося. Почуєте сигнал тривоги — можете ще трохи поспати. Нічого не станеться, допоки ми не вийдемо на дистанцію атаки. Тоді доведеться ще раз усе добре зважити, — капітан рушив до сходів. — Давайте покажу, де в нас тут усе. Бережіть голову. В цій частині корабля стеля невисока.

Бонд із Лейтером пройшли за капітаном до їдальні — просторої зали, пофарбованої в пастельні рожеві й салатові кольори, і зайняли місця у голові столу подалі від інших офіцерів та матросів, які зацікавлено розглядали цивільних.

— У нас тут трохи інакше, ніж на старих бойових кораблях, — капітан махнув рукою на стіни. — Там усе фарбували сіреньким. Ви не повірите, скільки яйце-голових було задіяно у проектуванні таких човнів, як наш. Захід вимушений, бо треба підтримувати на відповідному рівні психічний стан екіпажу при зануренні на місяць чи більше. Мозкоправи стверджують, що не можна фарбувати все одним кольором, мають бути контрасти, інакше у людей розвивається депресія. Цей зал ми використовуємо як кінотеатр, для ігор та для купи усього іншого — розважаємо як можемо вільну від вахти зміну. Ви помітили, що тут нема запахів ані з кухні, ані з машинного відділення — по всьому кораблю стоять фільтри. — Підійшов офіціант з меню. — Я візьму запечену шинку по-вірджинськи з гострою підливкою, яблучний пиріг з морозивом і каву-глясе. — Педерсен, повернувшись до Бонда, пояснив: — Дивна річ — як вирушаємо в похід, прокидається дикий апетит. Самі знаєте, капітан ненавидить не море, а сушу.

Бонд замовив яйця-пашот із житнім хлібом і каву. Він радів тому, як капітан вів бесіду, бо сам апетиту не мав. Його гризла тривога, яка могла розвіятися тільки тоді, коли вони підхоплять «Диско» на екранах радарів і настане пора переходити до активних дій. А ще страшенно переживав за дівчину. Чи не забагато він їй розказав? Може вона його зрадити? А якщо її викрили? Чи жива вона взагалі? — Бонд осушив склянку крижаної води і вислухав, як на підводному човні дистилюють морську воду і роблять лід.

Урешті-решт Джеймсу набридло слухати безтурботну балаканину капітана.

— Вибачте, що перебиваю, капітане, але мені конче необхідно прояснити ситуацію. Якими будуть наші дії, якщо ми не помилилися з курсом «Диско» і наздоженемо яхту біля Ґранд Багами? Які наші подальші кроки? Звісно, я маю власні варіанти, але що ви думаєте — беремо на абордаж чи просто підриваємо здалеку?

Педерсен не міг стримати здивування.

— Залишу рішення на ваш розсуд. Морський департамент однозначно розпорядився, щоб я виконував ваші накази. Вважайте мене своїм шофером. Розкажіть, якою бачите ситуацію, а я виконаю наказ, якщо тільки він не загрожуватиме човну. Тобто, не загрожуватиме надмірно, — уточнив із посмішкою. — У разі потреби, і про це Морський департамент висловився однозначно, безпека корабля також буде віддана вам на розсуд. Як я казав нагорі в командному пункті, я отримав відповідь на наш запит з ухвалою запропонованого комплексу заходів. Цей дозвіл розв’язує вам руки. Чекаю на ваші пропозиції.

Принесли вечерю. Бонд подлубав виделкою страву і відсунув її убік. Запаливши сигарету, глянув на Лейтера.

— Не знаю, Феліксе, якої ти думки, але ситуація о четвертій ранку виглядатиме для мене таким чином. Звісно, якщо наше припущення, що «Диско» вирушило у північному напрямку до ракетної бази на Ґранд-Багамі по мілкій воді під прикриттям островів Беррі, виявиться правильним. Якщо так, то, ретельно вивчивши карти, я насмілюся припустити, що вони спробують закласти бомбу якомога ближче до цілі, а для цього їм доведеться стати на якір за милю від берега, де глибина десять сажнів, і пів милі тягнути бомбу по дну. Там, на глибині приблизно дванадцять футів, виставлять годинниковий механізм і заберуться геть. На місці Ларго я би вчинив саме так. Тоді на світанку вони замішаються серед інших кораблів у щільному морському трафіку Вест-Енда. Яхта з’явиться на радарах бази, але підозр не викличе, бо це пожвавлений морський шлях.