Караються в тій огняній пустелі
Траян хоробрий, мудрий Марк Аврелій,
I добрий Тіт, опора людських прав,
І два Катони, вороги пороку,
І Сціпіон, що пристрасть подолав,
Що Карфаген переборов жорстоко.
На полум’ї там смажаться Платон,
Гомер божественний і Ціцерон,
I він мудрець між мудреців єдиний,
Сократ, кого замучили Афіни.
Там навіть доброчесний Арістід,
Солон правдивий — серед людства перли:
Хоч прожили життя вони як слід,
Але шкода — без сповіді умерли.
Та здивувавсь найбільше Грібурдон,
Побачивши у казані гарячім
Святих і королів, які закон
Несли Господній темним і незрячим.
Одним із перших там король Хлодвіг4.
Читальник мій дивується, я знаю,
Що він у пеклі опинитись міг,
Підданим одчинивши браму раю.
I справді дивно: тут, серед поган,
Найперший серед франків-християн!
Що ж, — легко я розвію цей туман:
Хрещення — не рятунок це для того,
Хто злочинами душу забруднив, —
А цей Хлодвіг себе гріхами вкрив,
Було жорстоке, люте серце в нього;
Ось через що — подумайте самі —
Його святий не врятував Ремі.
Серед царів могутніх та величних,
Оселених в падолі мук довічних,
Був також і великий Костянтин.
«О доле! — здивувався францисканець, —
Та як же міг сюди потрапить він,
Фундатор церкви, Господа обранець?
Богів фальшивих зруйнувавши храм,
Він з ними в пеклі опинився сам!»
А Костянтин одповідає щиро:
«Хоча поганську розметав я віру,
Хоч на руїнах давніх вівтарів
Я богу правди ладан воску рив,
Та речі ці, високі й урочисті,
Для власної робилися користі.
Церкви священні мав я за щаблі
До кесарського трону на землі.
Розкоші, втіхи, гордість, любослав’я —
Ось божества, которим слугував я,
А злото християн і їхня кров —
То шлях, яким я до фортуни йшов.
Лукавством і злобою оповитий,
Свого я тестя зважився убити.
Розпутним палом виповнений вщерть,
Залитий кров’ю, лютий та безсилий,
Я жінку й сина засудив на смерть,
Од ревнощів та од жаги сп’янілий.
Тож досить, Грібурдоне, є причин,
Щоб катувався в пеклі Костянтин».
Святий отець дивується дедалі:
У вічнім царстві муки та печалі
Куди лиш глянь — то славний казнодій,
То мудрий доктор, то прелат товстий,
Ченці з Мадрида і чернички з Рима,
Сповідачі вельмож, монархів, дам,
