18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 24)

18
Так в давні дні над голубим Євфратом, У краї живши світлім та багатім, Юрба хотіла, з гордощів сліпа, Аж до небес поставити стовпа, А Бог, таких сусідів не бажавши, На сто язиків їх розбив назавше. Отож було, котрий води прохав, — Йому товариш враз підносить вапну... Так Бог з людей зухвалих насміяв, I всі відтіль розбіглися поквапно. До Орлеана, на вали фортець Прилинув, мов крилатий вістовець, Переказ про блискуче подолання — І Діви почалось там вихваляння. Ви знаєте французів запальних: Честь над усе чарує й надить їх, На бій вони ідуть, немов у танці. Тож Дюнуа, усіх бастардів цвіт (Його за Марса взяв би давній світ), Ля Гір, Сентрайль, уставши рано-вранці, Рішмон з Трімуйлем покидають шанці I всі кричать на сотню голосів: «Де вороги? Подайте ворогів!» Не довго ж їм того чекати бою: Тальбот, ясним прославлений умом. У засідці, ще й не з одним полком, Чекав на них під брамою міською. Тальбот уже давненько перед тим Амуром і Георгієм святим Поклявся, що ввійде-таки до міста. В його душі була жага двоїста: Луве дружина, як відомо нам, Палким цвіла до нього почуттям, I наш герой, опріч міської брами, Завоювать хотів і серце дами. Тож тільки вийшли наші вояки — Тальбот на них послав свої полки, Але французи встояли, смільки. Поля прославленого Орлеана, Вам од потомків похвала і шана, Завзяті рицарі на довгий час Людською кров’ю угноїли вас. Ані Фарсал, ні Мальплаке, ні Зами2 Криваве поле, вкрите мертвецями, Ні жодне бойовище в давнині Страшнішої не бачили борні. Списи, дрітки і легкопері стріли Літали, розбивалися, дзвеніли; Під копитами диких скакунів Стогнали тяжко сотні вояків; Мечі палали іскрами ясними, Аж навіть сонце блідло перед ними; По мураві, блискучій від роси, Котились руки, голови, носи. Всі ангели війни з небес високих — I смерті вістівник, і Михаїл, I переможець диких перських сил3 До вчинків придивлялися жорстоких, До вікопомних подвигів і діл. Михайло терези вхопив широкі4, Уживані всякчас у небесах, I важити почав на терезах Французький запал і англійський спокій. Герої наші на вазі отій, Бідахи, вийшли легшими, ніж бритти: