реклама
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 12)

18
Лаштуючись до подвигу свойого, Звичайно, з церкви почали дорогу Денис і Жанна. Там при вівтарі (Усяке б здивувалося з такого!) Упав з небес, ясніший від зорі, Вояцький найдорожчий обладунок. Архангел то Михайло надіслав З небесних арсеналів подарунок: З шоломом там Дебориним сіяв7 Той цвях, що смерть Сізарі вготував; Там камінь був, що із пращі Давида Попав у Голіафа-лиховида, Та щелепа, которою Самсон, Як мила продала його в полон, Лупив без жалю юнака і діда; Там меч Юдіти полум’ям горів, Який вона в коханця устромила — I вельми Господеві догодила, Його священний втілюючи гнів. З такої ласки Божої щаслива, Те все добро бере одважна Діва — Шолома, списа, панцира, меча, Перев’язь, рукавиці до плеча, І кістку, й цвяха, й камінця хапає, — А серце славу вже передчуває. Та як же слави без коня зажить? Хіба що в цьому ділі попросить Погонича, нещасного з любові? Аж дивиться: осідланий, готовий, У золоті, в шовковому шитві Осел ревучий став на мураві, Б’є копитами землю, нетерпливий, Як той фракійський кінь золотогривий. На спині мав він довгих двоє крил, Літав-бо й за далекий небосхил. Отак Пегас, ясному вірний Фебу, Всіх дев’ять муз возив колись по небу; Так Гіппогріф на місяць голубий Носив Астольфа — в Жанів край святий8. Коли, читачу, хочете ви знати, Що за тварина цей осел крилатий, — Про це ще буде в повісті моїй. Та знайте: шанувать його годиться, Бо в цім ослі — небесна таємниця. От героїня сіла на осла, Денис, як завжди, променя сідла, — І линуть понад берегом Луари Мерщій кінчати смертоносні чвари. Осел предивний то мов кінь біжить, То, наче птах, підноситься в блакить. А Грібурдон, якому в серці ласім Бажання знов прокинулись тимчасом, Погонича на мула обернув (Недарма-бо чаклун із нього був!) І їде ним услід хоробрій Діві, Клятьби вигукуючи нечестиві. Погонич мулів, мул віднині сам, Покірний ворожбитовим словам, Летить учвал — і ледве помічає, Що трохи іншу оболону має. Денис і Жанна поспішали в Тур, Де короля в полон забрав Амур, Їм на шляху, при самім Орлеані, Зустрілися англійці, дуже п’яні; Шукавши втіхи дикої в вині,