Томас Харрис – Мовчання ягнят (страница 60)
Старлінг штовхнула двері. Ось вона, ця мовчазна холодна кімната, де пахне пліснявою. На стіні висів торішній календар, навічно перекинутий на квітень. Відтоді як померла Фредріка, минуло десять місяців.
Котяча їжа, висохла й почорніла, лежала в блюдечку в кутку.
Старлінг, яка собаку з’їла на прикрасах із дворових розпродажів, стала по центру кімнати й почала повільно обертатися. Фредріка дуже непогано давала раду з тим, що мала. Ось штори з квітчастого ситцю. Судячи з облямованих країв, вона перешила кілька наволочок, щоб зробити ті штори.
Ось дошка для оголошень, до неї на кнопку почеплено стрічку, яку носять через плече. «ОРКЕСТР СТАРШИХ КЛАСІВ БЕЛЬВЕДЕРА» – надруковано на стрічці фарбою з блискітками. На стіні висить плакат зі співачкою Мадонною та ще один, із Деборою Гаррі та «Блонді»[196]. На поличці над столом Старлінг помітила рулон яскравих клейких шпалер, якими Фредріка оздобила стіни своєї кімнати. Шпалери поклеєні так собі, але не краще, ніж за її власної першої спроби, вирішила Старлінг.
У будь-якій іншій оселі кімната Фредріки мала б життєрадісний вигляд. У цьому похмурому будинку дизайн здавався кричущим, у ньому чулося відлуння відчаю.
Фредріка не виставляла в кімнаті своїх світлин.
Старлінг знайшла одну в шкільному альбомі, що лежав у невеликій книжковій шафі. Клуб ґлі[197], гурток хатнього господарювання, «Шиймо-пошиваймо», оркестр, клуб «4-Н»[198]… може, для свого проекту «4-Н» Фредріка обрала голубів?
У випускному альбомі Фредріки стояло кілька підписів: «Чудовій подружці», «Чудовому дівчиську», «Моїй товаришці по хімії» та «Пам’ятаєш розпродаж домашнього печива?!!»
Чи водила сюди Фредріка своїх друзів? Чи був у неї хоч один справжній друг, якого вона могла провести цими сходами під дірявим дахом? Біля дверей стояла парасоля.
Поглянь на цю світлину Фредріки, ось вона, у першому ряді оркестру. Фредріка була широкою й товстою, але форма сиділа на ній краще, ніж на інших. Вона велика, з гарною шкірою. Неправильні риси складались у приємне обличчя, але її не можна було назвати миловидною за загальноприйнятими стандартами.
Кімберлі Емберґ також не була, як-то кажуть, кралею – принаймні на смак бездумної публіки старших класів, – та й пара інших дівчат також.
Проте Кетрін Мартін була привабливою для всіх – велика, гарна молода жінка, яка почне боротися з ожирінням тільки після тридцяти.
Не забувай, що він не дивиться на жінок із точки зору чоловіка. Загальноприйняті стандарти не враховуються. Вони просто мають бути гладенькими й місткими.
Старлінг загадалася, чи він мислить про жінок як про «шкіри», так само як деякі кретини, не розбираючи, кличуть їх пиздою.
Вона усвідомила свою руку, що водить пальцями по написах під шкільними фотографіями, усвідомила все своє тіло, простір, яке воно займає, свою фігуру та обличчя, враження, яке вони справляють, силу, яка в них міститься, усвідомила свої груди над альбомом, плаский живіт, до якого притуляла альбом, ноги, що були під альбомом. Чи зможе вона прикласти в цій справі власний досвід?
Старлінг оглянула себе на повний зріст у дзеркалі, яке стояло під дальшою стіною, і пораділа, що відрізняється від Фредріки. Але вона розуміла, що та різниця – лише матриця в її свідомості. То що ця матриця завадить їй побачити?
Якою хотіла здаватися Фредріка? Чого вона жадала, де вона цього шукала? Що вона намагалася зробити з собою?
Ось кілька дієтичних програм: дієта на фруктових соках, рисова дієта й маячний план, згідно з яким треба відмовитись від їжі та питва заразом.
Організовані дієтичні гуртки – може, Баффало Білл стежив за ними, шукаючи великих дівчат? Таке важко перевірити. Старлінг пам’ятала з матеріалів справи, що дві жертви ходили до дієтичних гуртків і що списки членів уже порівнювали. Агент із Канзас-Сіті, традиційної ФБРівської філії «товстунів», а також кілька поліцейських із зайвою вагою взялися працювати під прикриттям у «Стрункореллі»[199] та Дієтичному центрі, приєдналися до «Вагової варти» та інших дієтичних закладів у містах, де жили жертви. Вона не знала, чи була записана Кетрін Мартін у якийсь дієтичний гурток. Для Фредріки такі організації могли бути недоступними через гроші.
Фредріка мала кілька випусків «Великої гарної дівчини», журналу для опасистих жінок. Там їй радили «побувати в Нью-Йорку, де ви зустрінете приїжджих із тих країн, де ваші розміри вважаються цінністю». Звісно. І навпаки, «ви могли б поїхати до Німеччини, де з першого ж дня не почуватиметесь самотньою». Ще б пак. Ось що треба робити, коли пальці вилазять за край туфель. Господи Ісусе! Усе, що Фредріці було потрібне, то це зустріти Баффало Білла, який вважав її розміри «цінним набутком».
Як Фредріка давала собі раду? У неї була косметика, багато засобів для шкіри. Молодець,
У коробці з-під сигар «Біла сова» вона тримала дешеву біжутерію. Ось кругла позолочена брошка, яка, найімовірніше, належала її покійній матері. Вона спробувала обрізати пальці на рукавичках із машинного мережива, щоб бути схожою на Мадонну, але вони порвалися на її руках.
У неї була музика, одноходовий програвач «Decca» п’ятдесятих років зі складаним ножиком, прив’язаним гумовою стрічкою до тонарма[200] як тягарець. Платівки з дворових розпродажів. Романтичні мелодії від Замфіра, Маестро Флейти Пана[201].
Старлінг смикнула за ланцюжок від лампочки в шафі й здивувалася, побачивши гардероб Фредріки. У неї був гарний одяг, небагато, але достатньо для школи, для роботи в офісі та навіть у магазині модного вбрання. Нашвидкуруч оглянувши речі, Старлінг зрозуміла причину. Фредріка сама собі шила, шила геть усе, шви були оброблені оверлоком, оздоба ретельно підігнана. На поличці вглибині шафи лежав стос викройок. Більшість із них були з «Simplicity»[202], але декілька – з «Vogue», і здавалися нелегкими.
Мабуть, вона вдягла на співбесіду своє найкраще вбрання. Що на ній було? Старлінг погортала справу. Ось: востаннє її бачили в зеленому одязі. Та годі вам, офіцере, що то, в біса, значить «зелений одяг»?
У бюджетному гардеробі Фредріки знайшлась ахіллесова п’ята – там бракувало взуття, а її вага була нещадною до пар, що стояли в шафі. Лофери, напнуті на дротяні овали. У сандалі вона підкладала поглиначі запаху. На кросівках розтяглись дірочки зі шнурівками.
Може, Фредріка трохи займалася спортом, бо мала кілька тренувальних костюмів великого розміру.
Усі вони були марки «Джуно»[203].
У Кетрін Мартін також були кризові штанці від «Джуно».
Старлінг позадкувала з шафи. Вона сіла в ногах ліжка, склала руки й уп’ялась очима в освітлену шафу.
«Джуно» була поширеною маркою, що продавалася в багатьох магазинах з одягом розміру «плюс» – і звідси питання переходило до одягу. У будь-якому місті, незалежно від кількості населення, був хоч один магазин одягу для товстунів.
Чи стежив Баффало Білл за цими крамницями, чи обирав там покупців і стежив за ними?
Чи з’являвся він у тих крамницях у жіночому вбранні, щоб роздивитися на місці? У великих містах кожен магазин для товстунів має серед клієнтів трансвеститів і дреґ-квінів[204].
Ідея про те, що Баффало Білл міг перевдягатися в жіночі сукні, з’явилась у справі зовсім нещодавно, відтоді як доктор Лектер виклав Старлінг свою теорію. То як щодо одягу?
Напевне, всі жертви вдягалися в магазинах для товстунів – Кетрін Мартін носила дванадцятий[205], але інші не могли собі цього дозволити, і Кетрін заходила в крамниці «плюс» тільки по великі спортивні штани «Джуно».
Кетрін Мартін могла носити дванадцятий. Вона була найменшою з жертв. Фредріка, перша жертва, була найбільшою. Яким чином Баффало Білл примудрився зменшити розмір, судячи з вибору Кетрін Мартін? Кетрін була пишногрудою, проте не дуже великою в обширі. Може, він сам схуд? Чи не приєднався він останнім часом до дієтичного гуртка? Кімберлі Емберґ була десь посередині, великою, але з чітко окресленою талією…
Старлінг навмисне уникала думок про Кімберлі Емберґ, але тепер на неї навалилися спогади. Старлінг побачила Кімберлі на анатомічному столі в Поттері. Баффало Біллу діла не було до її ніг, епільованих воском, до її нігтів, ретельно вкритих блискітками: він поглянув на пласкі груди Кімберлі, не вдовольнився ними, взяв свій револьвер і прострелив у ній морську зірку.
Двері до кімнати прочинилися на кілька дюймів. Старлінг відчула порух у своєму серці, перш ніж зрозуміла, хто то зайшов. Кішка, велика черепахова кішка з одним золотистим оком, а другим синім. Вона стрибнула на ліжко й потерлася об Старлінг. Вона шукала Фредріку.
Самотність. Великі самотні дівчата, які намагаються хоч когось вдовольнити.
Поліція ще на початку виключила клуби одиноких сердець. Може, Баффало Білл знаходив інший спосіб скористатися самотністю? Ніщо не може зробити нас більш вразливими, ніж самотність, хіба що жадоба.
Можливо, самотність дозволила Баффало Біллу добратися до Фредріки, але не до Кетрін. Кетрін не була самотньою.
Кімберлі була самотньою.