Томас Харрис – Червоний Дракон (страница 35)

Кроуфорд знайшов Ґрема в маленькому кабінеті біля Зеллерової лабораторії, яку встиг захопити й наповнити фотографіями та особистими документами, що належали жертвам.

Кроуфорд дочекався, поки Ґрем відкладе «Правоохоронний вісник»73.

– Дай-но розкажу тобі, що ми запланували на двадцять п’яте.

Він не мусив пояснювати Ґрему, що на двадцять п’яте число припадає наступний повний місяць.

– Коли він знову скоїть…?

– Так, якщо він завдасть нам прикрості двадцять п’ятого.

– Не якщо, а коли.

– В обох випадках це сталося в суботу вночі. Бірмінгем, 28 червня, повний місяць був суботньої ночі. В Атланті 26 липня, за день до повні, але також суботньої ночі. Цього разу повний місяць припадає на понеділок, 25 серпня. Проте він полюбляє вихідні, тож ми будемо напоготові з п’ятниці.

– Напоготові? Ми вже готові?

– Атож. Ти сам знаєш, що пишуть у підручниках – про ідеальний спосіб розслідувати вбивство?

– Але на практиці я такого ніколи не бачив, – відповів Ґрем. – У реальному житті таке не спрацює.

– Ні, шансів майже нема. Але як добре було б, якби вийшло: послати туди одного хлопця. Єдиного. Аби походив по будинку. Почепити на нього «жучок», і хай весь час туди наговорює. Оглядатиме місце злочину в незайманому вигляді – стільки, скільки треба. Він сам-один… Ти сам-один.

Довга пауза.

– До чого ти ведеш?

– Починаючи з п’ятничного вечора, 22-го числа, на базі ВПС ім. Ендрюса у повній готовності стоятиме Grumman Gulfstream74. Я його позичив у міністерства внутрішніх ресурсів. У салоні вже буде базове лабораторне спорядження. Ми також у режимі готовності – я, ти, Зеллер, Джиммі Прайс, фотограф і двоє людей, що вестимуть допити. Щойно надійде дзвінок – ми вилітаємо. У будь-яку точку від Східного до Західного узбережжя дістанемося максимум за годину й п’ятнадцять хвилин.

– А як щодо місцевих? Вони ж не мусять нам сприяти. І чекати не стануть.

– Ми вже натиснули на начальників поліції та шерифські відділки. На всіх до одного. Просимо, щоб розмістили наказ на диспетчерських пунктах і робочих місцях чергових офіцерів.

Ґрем похитав головою:

– Чорта пухлого. Не будуть вони стримуватися. Та й не зможуть.

– Ось що ми просимо, а це не так уже й багато. Ми просимо, щоб коли надійшло повідомлення, то перші офіцери на місці злочину зайшли б усередину й розглянулися. Потім заходять медики – пересвідчитися, що ніхто не вижив. А тоді вони йдуть геть. Хай перекривають дороги, влаштовують допити, роблять, що їм заманеться, але місце злочину має бути убезпечене, доки до нього не дістанемося ми. Тож ми під’їжджаємо, ти заходиш усередину. На тобі висить мікрофон. Говоритимеш до нас, коли захочеш, або нічого не казатимеш, як бажання не буде. Пробудеш там стільки, скільки тобі треба. І тільки потім зайдемо ми.

– Місцеві не стануть чекати.

– Звісно, що не стануть. Пошлють туди своїх хлопців із «убивчого». Та наша вимога все одно матиме бодай якийсь результат. Не такий великий пасажиропотік, і ти потрапиш на свіжину.

Свіжина. Ґрем відкинув голову на спинку стільця й втупився поглядом у стелю.

– Звісно, – продовжував Кроуфорд, – до того вікенду ще лишається тринадцять днів.

– Ох, Джеку.

– Що «Джеку»? – перепитав Кроуфорд.

– Ти мене вбиваєш, як стій убиваєш.

– Не розумію, про що ти.

– Ще й як розумієш. Сказати, що ти зробив? Ти вирішив використати мене як приманку, бо інших варіантів у тебе нема. Тож перед тим, як дійти до суті, почав розписувати, як кепсько усе може бути наступного разу. Непоганий психологічний трюк. Якщо розігравати його з якимось довбаним ідіотом. На яку відповідь ти розраховував? Боявся, що я захарапуджусь після того випадку з Лектером?

– Ні.

– Та я б не винуватив тебе за такі думки. Ми обоє знаємо людей, з якими це сталося. Мені не до вподоби гуляти в кевларовому жилеті й сраку піджимати. Але, чорт забирай, я вже у справі. Ми не зможемо повернутися додому, поки він на свободі.

– Я ніколи в тобі не сумнівався.

Ґрем побачив, що Кроуфорд не бреше.

– То це ще не все?

Кроуфорд нічого не відповів.

– Тільки не Моллі. Нізащо.

– Господи, Вілле, навіть я про таке не попросив би.

Якусь мить Ґрем вдивлявся в його обличчя.

– Ох, заради всього святого, Джеку. Ти вирішив залучити до гри Фредді Лаундза, так? Ви з Фреддічкою вже уклали угоду.

Кроуфорд хмурився на цятку на своїй краватці. Потім підняв очі на Ґрема.

– Ти сам знаєш, що то буде найкраща наживка. Зубний ельф слідкуватиме за «Базікалом». Що нам іще лишається?

– І обов’язково вести справи саме з Лаундзом?

– Він не остання людина в «Базікалі».

– То я обіллю Зубного ельфа помиями в «Базікалі», а Лаундз хай сам потім порається. Гадаєш, це краща ідея, ніж поштові комірки? Не відповідай, я й сам знаю, що так. Ти вже обговорював це з Блумом?

– Мимохідь. Ми з тобою потім з ним зустрінемося. І з Лаундзом. І водночас пророблятимемо план із поштовими комірками.

– Як щодо засідки? Як на мене, у цьому йому треба дати найліпший шанс. Відкрита місцевість. Там, де він зможе підібратися поближче. Не думаю, що він стрілятиме з укриття. Може, він мене й дурить, але я не уявляю його зі снайперською гвинтівкою.

– Поставимо людей на дахах.

Вони думали про одне й те саме. Кевларовий бронежилет зупинить 9-міліметровий калібр Зубного ельфа та його ніж, якщо він не поцілить Ґрему в обличчя. Захистити його від поранення в голову не було ніякої можливості, якщо ніким не помічений чоловік стрілятиме зі схованки.

– З Лаундзом сам поговориш. Мені це робити не обов’язково.

– Він мусить узяти в тебе інтерв’ю, Вілле, – м’яко промовив Кроуфорд. – Зробити кілька фотографій.

Блум попереджав Кроуфорда, що з цим неодмінно виникнуть проблеми.

18

Як настала година, Ґрем здивував і Кроуфорда, і Блума. Здавалося, він іде на поступки Лаундзу, і обличчя було приязним попри холодні сині очі.

Перебування в штаб-квартирі ФБР справило цілющий вплив на манери Лаундза. Він поводився чемно, коли згадував про чемність, і тихо й швидко вправлявся зі своїм обладнанням.

Ґрем уперся лише раз: наодріз відмовився показати Лаундзу щоденник місіс Лідс чи будь-яку приватну кореспонденцію загиблих родин.

Коли розпочалося інтерв’ю, він ґречно відповідав на всі питання Лаундза. Обидва чоловіки звірялися з нотатками, які зробили під час консультації з доктором Блумом. Часто перефразовували питання й відповіді.

Аланові Блуму було важко укладати такі плани, які комусь зашкодять. Зрештою, він просто поділився своїми теоріями щодо Зубного ельфа. Усі до нього дослухалися, мов юні каратисти на лекції з анатомії.

Доктор Блум сказав, що дії та листи Зубного ельфа свідчать про проективну ілюзорну систему мислення, яка компенсує нестерпне відчуття власної неадекватності. Побиті дзеркала прив’язували ці почуття до зовнішнього вигляду.

Заперечення вбивцею прізвиська «Зубний ельф» засновувалося на гомосексуальному значенні слова «ельф»75. Блум вважав, що маніяку притаманний підсвідомий гомосексуальний конфлікт, неймовірний страх бути геєм. Точку зору доктора Блума посилило одне цікаве спостереження в будинку Лідсів: лінії згину й накриті плями крові вказували на те, що він натяг на Чарльза Лідса шорти вже посмертно. Доктор Блум вирішив, що він так учинив, аби підкреслити свою незацікавленість у Лідсі.

Психіатр розповідав про міцний зв’язок між агресивною і сексуальною мотивацією, що прокидається в садистів у дуже ранньому віці.

Озвірілі атаки передусім на жінок, що відбувалися в присутності їхніх сімей, були явно спрямовані на образ матері. Блум походжав кімнатою й говорив майже до самого себе, називаючи піддослідного «дитям нічних жахіть». Зачувши в його голосі співчуття, Кроуфорд мимоволі стулив повіки.

Протягом інтерв’ю з Лаундзом Ґрем робив такі заяви, на які не пішов би жоден слідчий і які не опублікувала б жодна поважна газета.

Він провадив, що Зубний ельф бридкий і нездатний до сексуальних відносин із протилежною статтю, до того ж звів кривий наклеп, що вбивця чинив сексуальну наругу над жертвами-чоловіками. Ґрем сказав, що Зубний ельф, безперечно, є посміховиськом для своїх знайомих, а також результатом кровозмісних стосунків.

Він наголосив, що Зубний ельф явно не настільки розумний, як Ганнібал Лектер. Пообіцяв, що як до нього приходитимуть нові думки та спостереження щодо вбивці, він неодмінно ділитиметься ними з «Базікалом». Більшість співробітників правоохоронних органів із ним не погоджуються – так заявив Ґрем; але поки він очолює розслідування, «Базікало» може розраховувати на достовірну інформацію з перших рук.

Лаундз наробив багато знімків.