Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 27)

— Як ти думаєш, що вона наробила?

Джінет проковтнула клубок у горлі, ховаючи свої сльози. — Не уявляю.

— З тобою точно все гаразд?

Перш ніж Джінет встигла відповісти, не повертаючи голови, заговорив Пітерз:

— Ви, пані, припиніть там шушукатися, бо обидві потрапите в рапорт порушень.

І оскільки Рі не могла припинити балачку — це було просто проти її природи — Джінет попхала швабру в дальній кінець кімнати.

У телевізорі говорила Мікейла Морган:

— Президент поки що не погоджується оголосити надзвичайний стан, але близькі до цієї кризи інформовані джерела кажуть, що…

Джінет те пливло повз вуха. Та нова рибка задерла свої руки в кайданках до нетель, що танцювали в повітрі, і засміялися, коли вони пурхнули.

— Тут ти втратиш такий сміх, сестричко, — подумала Джінет.

Усі ми втрачаємо.

4

Антон Дубчек повернувся додому пообідати, як він це звичайно робив. І хоча зараз було лише пів на першу, за графіком Антона це був пізній ланч — цього дня він напружено працював із шостої ранку. Чого не розуміли люди щодо обслуговування басейнів, так це того, що це справа не для слабаків. Мусиш бути завзятим. Якщо хочеш сягнути успіху в басейновій справі, тобі не личить засипатися, навіюючи собі сни про млинці і як хтось у тебе смокче. Щоб випереджати конкурентів, ти мусиш випереджати сонце. На цей момент дня він уже позамітав, виставив рівні та прочистив фільтри в семи різних басейнах, і поміняв прокладки в двох насосах. Тих чотирьох клієнтів, які ще лишилися в його графіку, він зможе обслужити до кінця дня і в надвечірній час.

А тим часом — обід, недовгий сон, швидка серія фізичних вправ і, можливо, короткий візит до Джессіки Елвей, заміжньої ціпоньки, яку він наразі пойобував. Те, що її чоловік був місцевим шерифським підпеском, робило це ще солодшим. Копи цілими днями сидять у своїх машинах і жеруть пундики, а тим часом їхні кралі домагаються чорних парубків. Антон же контролює ті йобані водойми і заробляє гроші.

Антон вкинув ключі до вази при дверях і вирушив прямо до холодильника, щоб узяти звідти свій шейк. Він відсунув соєве молоко, подивився за пакетом з листовою капустою, за коробочкою ягід — нема шейку.

— Мамо! Мамо! — крикнув він. — Де мій шейк?

Відповіді не було, але він почув, що у вітальні грає телевізор. Антон зазирнув крізь прочинені двері. Докази на видноті — телевізор працює, порожня коктейльна чарка — проказували, що Магда сама відчалила у денний сон. Хай як сильно Антон любив свою матір, але він розумів, що п’є вона забагато. Від цього Магда робилася нехлюйкою, і це його дратувало. Відколи помер його батько, Антон сам сплачував за кредитом на дім. Дотримання ладу і забезпечення харчуванням належали до її частини угоди. Якщо Антон не отримуватиме своїх шейків, він не зможе домінувати в басейновому бізнесі так, як йому то було потрібно, чи максимально викладатися у свої вправах, чи ляскати по соковитих сраках з тою силою, з якою паночкам подобається, щоби їх ляскали.

— Мамо! Ну, це ж дурня якась! Ти мусиш виконувати свої зобов’язання!

Голос його луною прокотився будинком.

Із шафки під шухлядою зі столовим начинням він видобув свій блендер, поставив з пристуком його на стіл і зібрав докупи кварту, леза й основу, створюючи якомога більше грюкоту. Антон вкинув добрячий пук зелені, трохи ягід, жменю горіхів, додав столову ложку органічного арахісового масла і чашку протеїнового порошку містера Ріппера™. Виконуючи весь цей асамбляж, він вловив себе на тому, що думає про Лайлу Норкросс. Вона приваблива як для старшої ціпоньки, надзвичайно ладна — справжня Ласа Мамуня, без жодної туфти з її боку — а ще йому сподобалося, як вона віджартувалася, коли він кинув їй оту фразу. Їй його хотілося? Чи їй хотілося вчинити проти нього акт поліційної брутальності? Чи — і це було дійсно інтригуючою можливістю — вона хотіла його і одночасно хотіла вчинити проти нього акт поліційної брутальності? Такий розклад варто тримати на контролі. Антон увімкнув блендер на найвищій швидкості і дивився, як туманиться суміш. Щойно вона набула рівномірного горохового кольору, він клацнув вимикачем, витяг кварту і пішов у вітальню.

А на екрані там, лишень уяви собі: його давня подружка Мікі Котс!

Йому подобалася Мікі, хоча її образ породжував нехарактерно меланхолійні почуття в президенті, генеральному менеджері, фінансовому директорі і єдиному працівнику ТОВ «Антон Басейновик». А чи взагалі вона пам’ятає його? Колись її няньчила його мати, тому вони доволі багато терлися разом. Антон пам’ятав, як вона обстежувала його спальню, рилася в його шухлядах, гортала його комікси, закидаючи безперервно запитаннями: «Хто тобі це подарував? Чому тобі найбільше подобається саме цей Солдат Джо? Чому в тебе нема календаря? Твій тато електрик, так же? Як гадаєш, він навчить тебе прокладати дроти і всьому іншому? А ти хочеш, щоб він тебе навчив?» Їм тоді, мабуть, було ще років по вісім, а скидалося на те, ніби вона планує писати його біографію. Та взагалі-то нормально це було. Приємно було, по правді. Її цікавість підбурювала Антона почуватися особливим; до цього, до неї, він навіть не прагнув чиєїсь цікавості, радо залишався просто хлопчиком. Звісно, Мікі рано поїхала вчитися до приватної школи, а потім вони вже майже не спілкувалися.

Дорослій їй, імовірно, подобаються містери з портфелями і запонками, які читають «Волл-Стрит Джорнел», які розуміють, що такого збіса привабливого є в опері, які дивляться передачі «Пі-Бі-Ес»[116], — такого типу парубки. Антон похитав головою. «Я їй співчуваю», — запевнив він себе.

— Хочу вас попередити, що відео, яке ви зараз побачите, шокує, і ми поки що не отримали підтвердження його автентичності.

Мікі вела репортаж із сидіння біля відчинених задніх дверей телевізійного фургона. Поруч із нею якийсь чоловік з навушниками на голові працював на ноутбуку. Було явно видно, які вологі у Мікі її блакитні тіні біля повік. Спекотно, мабуть, у тому фургоні. І обличчя в неї було ніби трохи інакше. Антон зробив великий ковток свого пінистого шейку і придивився до неї.

– І все-таки, — продовжувала вона. — У світлі всього, що стосується Аврори і пересудів про негативні реакції сплячих, яких розбудили, ми вирішили показати цей запис, оскільки він, схоже, підтверджує, що ті повідомлення — правдиві. Зараз піде відео частини стріму, який вели на сайті самопроголошених Просвітлених з їхньої резиденції неподалік Геча в Нью-Мексико[117]. Як ви знаєте, це озброєне угруповання перебувало в конфлікті з федеральною владою щодо прав на воду…

Приємно бачити Мікі, але ці новини були нудними Антону. Він підібрав пульт і перемкнув на Мульти-мережу[118], де мультиковий кінь з вершником скакав крізь ліс, переслідуваний якимись тінями. Вже поклавши пульт на край стола, він помітив на підлозі порожню пляшку джину.

— Чорт забирай, мамо.

Антон зробив черговий ковток шейку і пішов через вітальню. Йому було потрібно пересвідчитися, що вона спить на боку, бо ж раптом відригне; вона не мусить, коли він на вахті, померти, як якась рок-зірка.

На кухонному столі зацвірінькав його мобільний. То було текстове повідомлення від Джессіки Елвей. Тепер, коли вона нарешті вклала дитину спати, Джессіка збиралася курнути косячок і зняти з себе одяг, уникаючи телевізора й інтернету, де сьогодні що там, що там панує маячне курзу-верзу. Чи бажає Антон приєднатися до неї? Її бідолаха чоловік застряг десь на місці злочину.

5

Френк Ґірі подумав, що парубок, який оце зараз виступає у відео з Нью-Мексико, скидається на пристаркуватого біженця з Народу Вудстока[119], на когось такого, хто мусив би диригувати кричалкою Риби[120], а не якимсь прицуцуватим культом.

Родак Яснолист, так він себе називав, — хіба вже цього не досить? Дика купа кудлатого сивого волосся, кудлата сива борода, одягнений у помальоване помаранчевими трикутниками серапе[121], яке спадало йому до колін. Френк протягом весни слідкував, як розгортається історія з цими Просвітленими і дійшов висновку, що попід шитою білими нитками псевдорелігійною, квазіполітичною машкарою це всього лише банда трампуватих ухильників від податків, саме як Трамп.

О, вони ж іще й називають себе Просвітленими, яка, курва, в цьому іронія. Їх там з тридцять душ: трохи дітей, чоловіки й жінки, які оголосили себе незалежною державою. Окрім відмови сплачувати податки і посилати дітей до школи або розлучитися з автоматичною зброєю (яка вочевидь необхідна їм, щоб захищати своє ранчо від кущів перекотиполя), вони незаконно завернули єдиний у тій місцині ручай на те поросле чагарями пустище, що перебувало в їх власності. Уже кілька місяців під їхньою огорожею стирчали ФБР і Ей-Ті-Еф[122], ведучи перемови про капітуляцію, але майже нічого не змінювалося.

Френка вернуло від ідеології Просвітлених. Егоїзм, виряджений у машкару духовності. Можна було провести пряму лінію від Просвітлених до безупинних скорочень бюджету, які загрожували перетворити посаду Френка на роботу з неповною зайнятістю або на чисте волонтерство. Цивілізація вимагає внесків або пожертв, якщо вам хочеться так це називати. У протилежному разі, на вас чекає те, що бігати вулицями і займати крісла в Окрузі Колумбія будуть дикі собаки. Йому хотілося б (треба визнати, не надто принципово), щоб у тому поселенні не було дітей, щоб урядові сили могли просто навалитися на них і вичистити, як ту погань, якою вони насправді й є.