Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 135)
Перший постріл Ренда схибив десь на дюйм повз голову його цілі, другий — на півдюйма. Ренд подумки вилаявся і третій постріл поклав у центр спини жертви. Куля ввігналась у бронежилет, який був на ньому, і чоловіка переломило в поклоні. Він скинув руки до неба, наче фанат, що робить хвилю на стадіоні. Ренд стрелив учетверте, цього разу нижче. Він поцілив жертві в сідниці, і той розпластався ницьма.
Не збентежився Тримач. Поліціянт Трітер, лише рік, як після 82-ї повітряно-десантної дивізії, досі мав те відносно спокійне ставлення до можливості бути підстреленим, яке вже давно втратив Віллі Берк. Він, не роздумуючи, вискочив з-за ’дозера № 2. (Правду кажучи, Тримач відчував полегшення, перемкнувшись у військовий режим. Бойові дії були звільненням від тієї нестерпної реальності, в якій його дочка, другокласниця Еліс, сиділа в ці хвилини за своїм ігровим столиком, оповита білим плетивом, тоді як саме зараз вона мусила б прокидатися, щоб збиратись до школи. Це також було звільненням від думок про його однорічного сина, який наразі перебував в імпровізованому дитсадку під доглядом чоловіків.) Вискочивши з-за укриття, Трітер з підібраної ним на шосе 31 гвинтівки М4 відкрив пригнічувальний вогонь.
Ренд біля вікна впав колінами на стіл, на якому він був стояв. Бетонні уламки зливою падали йому на шию й спину.
Тримач підхопив Рупа Вітстока і затяг його в безпечне місце за купою тліючих шин.
’Дозер № 1 вдарив у зад автодому «Флітвуд», ввергнувши його капот у передні двері в’язниці, які вибухнули склом.
5
Джаред сидів на підлозі пральні, а Мікейла громадила навкруг нього простирадла, будуючи курган, щоб сховати під ним хлопця.
— Я почуваюся ідіотом, — сказав Джаред.
— Ти не схожий на ідіота, — кинула Мікейла, що було неправдою. Вона накинула простирадло йому на голову.
— Я почуваюся піхвою, — сказав Джаред.
Мікейла ненавиділа це слово. Навіть почуті нові постріли не завадили йому подіяти їй на нерви. Вважається, що піхва — це щось таке м’якеньке, і хоча Мікейла мала власну, нічого особливо м’якого вона більше в собі не мала. Дженіс Котс її виховувала не для того, щоби була м’якою. Вона задрала простирадло і дала сильного — але не занадто сильного — ляпаса Джареду по щоці.
— Гей! — вхопився він рукою за щоку.
— Не кажи такого.
— Якого такого?
— Не кажи «піхва», коли йдеться про слабкість. Шкода, що тебе мати цьому не навчила.
Мікейла відпустила простирадло, закривши його обличчя.
6
— Це, курва, просто злочин, що ніхто не знімає цього для якогось йобаного реаліті-шоу, — сказав Лов.
Припавши оком до прицілу базуки, він бачив, як другий бульдозер роздавив бідного придурка, що впав перед його гусеницями. Бачив, як якийсь Рембо вискочив з-за другого ’дозера, почав поливати вогнем і врятував другого парубка. Потім він став свідком того — не без подивування й захвату — як перший бульдозер перед дверима тюрми сплющив гармошкою автодім.
Просто суперова сутичка, і вона стане ще кращою, коли вони присмачать цей суп трійкою або чотирма снарядами з базуки.
— Коли ми робимо нашу справу? — спитав Мейнард.
— Як тільки копи награються трішки більше.
— Лове, а як ми знатимемо, що дістали Кітті? У цій буцегарні мусить бути повно шалав у коконах.
Лов не поділяв негаданого песимізму свого брата.
— Мабуть, повної певності ми мати не можемо, Мею, але ми випустимо всі наші снаряди, розвалимо нахер цю тюрму, тож я вважаю, шанси в нас хороші. Певною мірою, я вважаю, нам просто варто сподіватися на краще. І взагалі, для нас це розвага чи ні? Чи ти хочеш, щоб я сам усі відстріляв?
— Та ну, Лове, я такого не казав, — заперечив Мей. — Май совість.
7
На 32-му Рівні
У Крилі А пронизливо відлунювали звуки стрільби. Євку це не відволікало, вона в безлічі обставин бачила й чула, як чоловіки вбивають чоловіків. До того ж її бентежили ці рожеві павучки.
— Таке зло, — промовила вона безадресно, соваючи свої яскраві фігури, шукаючи зв’язків.
Євка була надзвичайно розслаблена; граючись із телефоном, вона спливала на спині на пару сантиметрів над своїм ліжком.
8
Просто навпроти позиції Біллі Веттермора в завулку позаду садового сараю, по той бік північного паркану шелеснули кущі. Він випустив з дюжину куль у товщу зелені, серед якої сталося те ворушіння. Кущі тряслися і тремтіли.
Дрю Т. Баррі, хваткий страховик, який завжди дотримувався курсу ухиляння від ризикових угод, і зблизька не був поруч лінії вогню Біллі. Натомість, з усією обережністю яка зробила його не тільки найпершим, до кого зверталися в Дулінгу в разі потреби у запоруці, а також успішним мисливцем на оленів, він, не бажаючи поспішати з вибором ідеальної вогневої позиції, зупинив інших двох — Перла і Пітерза — в лісі поза тюремним спортзалом. Пітерз казав йому, що задні двері в’язниці містяться в західній стіні спортзалу. Реакція, спровокована каменем, який Дрю кинув у кущі неподалік тієї місцини, проказала їм багато: о, так, там мусять бути двері, і, звісно ж, їх охороняють.
— Поліціянте? — поцікавився Дрю Т. Баррі.
Вони принишкнули за дубом. Футів за п’ятнадцять перед ними все ще спливали до землі шматочки листя там, де постріли розірвали зелень. Судячи зі звуку, стрілець ховався ярдів за тридцять-сорок поза внутрішньою огорожею, біля стіни в’язниці.
— Що? — відгукнувся Дон Пітерз. Піт заливав його розпашіле обличчя. Він тягнув велику торбу з їхніми протигазами і ножицями-болторізами.
— Не ви, я до справжнього поліціянта, — сказав Дрю Т. Баррі. — Йо? — кивнув йому Перл. — Якщо я вб’ю отого, хто тут стріляє, можливості судового переслідування не існує? Ви впевнені, що Ґірі і Кумс під присягою скажуть, що ми діяли, виконуючи свій правовий обов’язок?
– ’вжеж. Чесне скаутське.
Елмор Перл задер руку в салюті свого дитинства — три середні пальці стирчать вгору, мізинний притиснуто до долоні великим.
Пітерз харкнув мокротинням.
— Хочете, я збігаю назад і приведу вам нотаріуса, Дрю?
Дрю Т. Баррі, проігнорувавши цю безглузду підначку, сказав їм, щоб залишались на місці, а сам північним схилом, швидкими, тихими кроками вирушив назад у ліс. Його гвинтівка «Везербі»[369] була приторочена за спиною.
9
Коли бульдозер зупинився, Френк продовжував цілитися в південно-західний кут тюрми, готовий зняти того стрільця, якщо він покаже своє обличчя. Перестрілка потрясла його; зробила все це реальним. Його нудило від крові і тіл на землі, які то ховали, то відкривали хмари сльозогінного газу, сунучись під вітром, але рішучість його не покидала. Він відчував жах, але жодного каяття. Його життя було життям Нани, що робило цей ризик прийнятним. Так він себе запевняв.
— Поспішімо, — сказав Френк. — Що швидше це скінчиться, то краще.
— Слушна думка, містере Поліція, — сказав Кронський, стоячи на одному коліні перед своїм наплічником на землі.
Він розкрив блискавку, дістав зв’язку динаміту і відчикрижив три чверті запалу.
Розчахнулись броньовані двері бульдозера. Джек Албертсон зліз на землю зі своїм старим службовим пістолетом.38 калібру.
— Прикриєш нас від отого ледаща, отамечки, — сказав Кронський Албертсону, показуючи в напрямку позиції Віллі Берка.
Потім він повернувся до Френка:
— Ходімо, і вище піднімайте ноги, щоб не перечепитися там. Двоє чоловіків, низько пригинаючись, поспішили вздовж північно-західної стіни в’язниці. Під вирізаним вікном, яке було одною зі стрілецьких амбразур оборонців, Кронський зупинився. В правій руці він тримав динаміт, а в лівій — блакитну пластикову запальничку. Дуло гвинтівки оборонця, яке там було раніше, вистромилося знову.
— Хапай, — сказав Кронський Френку.
Френк не перепитував наказу, а просто випростався і зімкнув пальці лівої руки на металевій рурці. Він висмикнув гвинтівку з рук чоловіка всередині. Почулось приглушене прокляття. Кронський клацнув запальничкою, підпалив укорочений запал на зв’язці і ледь не ліниво закинув її в стилі кидка в кільце «гаком» у ту діру. Френк впустив гвинтівку і кинувся на землю.
За три секунди бахнув громовий удар. Дим і шматки кривавої плоті жахнули з вирізаного вікна.
10
Земля здригнулася і видала обурене ревіння.
Клінт, плече до плеча з Віллі Берком, під західною стіною побачив клуби сльозогінного газу, який, немов приплив, сунув від парковки, вигнаний звідти вибуховою хвилею. В черепі у нього дзеленчали дзвоники, а суглоби дрижали. Під цей гуркіт Клінт міг думати тільки про те, що справи йдуть не так, як він сподівався. Ці люди вб’ють Євку і всіх їх. Його провина, його помилка. Той пістолет, який він завжди тут носив, кумедно — жодного разу за п’ятнадцять років їхнього шлюбу не прийнявши пропозиції Лайли піти на стрільбище разом із нею — сковзнув йому в руку, благаючи почати стріляти.
Він нахилився повз Віллі Берка, озираючи ту кучугуру під передніми дверима, і зафіксувався на постаті позаду першого бульдозера. Цей чоловік задивився на хмару куряви, що скипала з вікна Ренда Квіґлі, яке було — як і все решта цього ранку — вивернуте зі своєї нормальної форми.