Стивен Кинг – Кінець зміни (страница 47)
Джером риється в кишенях пальта Ходжеса, витягає пачку таблеток «тамс»[48] і незмінний записник детектива, після чого знаходить зелений «заппіт» Діни.
— Отаке! Я думав, такі штуки вже вимерли разом із відаками й модемами з набором номера.
— Та загалом так і є, — каже Холлі, — навіть ціна не допомогла. Я перевіряла. Сто вісімдесят дев’ять доларів — запропонована роздрібна в 2012 році. Сміх та й годі.
Джером перекидає «заппіт» з руки в руку. Його обличчя похмуре, вигляд утомлений. Ну, звичайно, думає Ходжес. Він іще вчора будував в Алабамі. Примчав додому, бо його зазвичай весела й життєрадісна сестра пробувала себе вбити.
Може, Джером щось із цих думок бачить на обличчі Ходжеса.
— З ногою Барб усе буде добре. Я трохи хвилююся за її голову. Вона говорить про якісь сині спалахи, про те, що чула голос. Із гри.
— Каже, що він і досі в її голові, — додає Холлі. — Як причеплива мелодія. Може, це минеться, бо зараз її гра розбилася, але що з тими, які теж мають такі консолі?
— Коли закрився badconcert.com, як можна дізнатися, скільки ще придбали собі таке?
Холлі й Джером перезираються, потім одночасно хитають головами.
— Блін, — каже Ходжес. — Тобто я зовсім не дивуюся, але ж… от блін.
— А цей дає такі сині спалахи? — Джером іще досі не ввімкнув пристрій, а грається ним у «гарячу картоплю».
— Ні, і рожеві рибки не перетворюються на цифри. От спробуй.
Натомість Джером перевертає ґаджет і зазирає туди, де батарейки.
— Звичайні собі старі добрі на 2А, — відзначає він. — Акумулятори. Ніяких чарів тут нема. А що, від демо «Риболовлі» справді на сон хилить?
— Мене хилило, — каже Ходжес. Про те, що він тоді ліків наївся по саме нікуди, він не додає. — Наразі мене більше цікавить Бабіно. Він — частина цієї справи. Не розумію, як таке партнерство сформувалося, але якщо він іще живий, то він нам розкаже. І є ще хтось.
— Той чоловік, якого бачила економка, — пояснює Холлі. — Який водить стару машину, на якій ґрунтівку видно. Хочете знати, що я думаю?
— Кажи!
— Один з них — чи то доктор Бабіно, чи той, що на старій машині, — заїхав до медсестри Рут Скапеллі. У Хартсфілда, напевне, були з нею якісь рахунки.
— Ну як він міг когось кудись посилати? — дивується Джером, заклацуючи кришку відділення для батарейок. — Розумовий контроль? Якщо вас послухати, Білле, то максимальні його теле-якісь-там здатності полягали у вмиканні води в туалеті, а мені навіть у це важкувато віриться. Це могли бути просто чутки. Бувають міські легенди, а оце така собі лікарняна…
— Це має бути якось пов’язане з іграми, — міркує Ходжес. — Він щось із тими іграми зробив. Якось їх посилив, чи що.
— У палаті? — Джером дивиться на нього, ніби кажучи: ну давайте серйозно!
— Розумію, це звучить безглуздо навіть без телекінезу. Але це має бути пов’язане з іграми. От
— Бабіно має знати, — каже Холлі.
— Вона — поетка мимоволі… — похмуро каже Джером. Він і далі перекидає консоль з руки в руку. Ходжес відчуває, що хлопець бореться з бажанням кинути цю штуку об підлогу і розтоптати, що має певний сенс. Адже така сама річ ледве не погубила його сестру.
Ні, думає Ходжес. Не зовсім така сама. У «заппіті» Діни відео «Риболовлі» дає тільки легкий гіпнотичний ефект і не більше. А там, напевне…
Раптом він випростується, від чого в нього різко стріляє в бік.
— Холлі, ти не шукала в Інтернеті інформації про «Риболовлю»?
— Ні, — відказує вона. — Мені це на думку не спадало.
— А зробиш зараз? Я от що хочу знати…
— Чи є розмови про демо-екран? Як же я сама не здогадалася?! Зараз зроблю. — Холлі поспішає у зовнішній кабінет.
— Чого я не розумію, — каже Ходжес, — це чого Брейді себе вбив, не подивившись, що з його штучок вийде.
— Ви хочете сказати — не побачивши, наскільки багатьох дітей він переконає покінчити з собою? — питає Джером. — Які були на тому йобнутому концерті. Ми ж про це говоримо, чи не так?
— Атож, — підтверджує Ходжес. — Забагато білих плям, Джероме. Аж надто. Навіть не знаю,
Джером притискає долоні до скронь, наче хоче зробити так, щоб голова не роздувалася.
— Будь ласка, не кажіть мені, що він іще живий!
— Та ні, мертвий, звісно. Піт тут би не помилився. Я хочу сказати, що, можливо, його вбив хтось. Перший підозрюваний — доктор Бабіно.
— Кака Господня! — вигукує в сусідній кімнаті Холлі.
Ходжес і Джером у цей момент саме дивилися один на одного — і в божественній гармонії одночасно стримують сміх.
— Що? — кричить їй Ходжес. Більше він нічого не може, щоб не вибухнути диким іржанням, яке викличе біль у боці, а також образить почуття Холлі.
— Я знайшла сайт під назвою «Гіпноз „Риболовлі“»! На стартовій сторінці написано, щоб батьки не давали дітям занадто довго дивитися на демо-екран! Уперше цей ефект помітили в аркадній версії гри 2005 року! У «GameBoy» це виправили, а «Zappit»… а ну ж бо, секундочку… вони сказали, що
Ходжес дивиться на Джерома.
— Тобто розмова в мережі, — пояснює Джером.
— Якийсь хлопчик у Де-Мойні знепритомнів, вдарився головою об ріг столу — і проламав собі череп! — У голосі Холлі звучить майже радість, вона підхоплюється і підскакує до них. Її щоки пашіють. — Мали б бути судові процеси! Не сумніваюся, що вони й стали однією з причин того, що компанія «Zappit» закрилася! Може, навіть тому ж і «Sunrise Solutions»…
Дзвонить телефон на столі.
— Ой, блін! — каже вона до нього.
— Хто дзвонить — скажи йому, що ми сьогодні зачинені.
Але після слів «Алло, здрастуйте, ви телефонуєте в „Що впало, те пропало“» — Холлі просто слухає. Потім розвертається, тримаючи слухавку.
— Це Піт Гантлі. Він каже, що в нього до тебе термінова розмова, і в нього голос… дивний. Чи він сумний, чи сердитий, чи щось іще.
Ходжес іде в зовнішній кабінет, щоб дізнатися, чому Піт сумний, сердитий чи ще якийсь.
За його спиною Джером вмикає «заппіт» Діни Скотт.
У комп’ютерному кублі Фредді Лінклаттер (яка випила чотири таблетки екседрину й пішла спати) повідомлення «ЗНАЙДЕНО 44» міняється на «ЗНАЙДЕНО 45». Репітер висвічує «ЗАВАНТАЖУЄТЬСЯ…»
Потім — «ВИКОНАНО».
Піт не вітається. Каже він ось що:
— Бере оце, Керме. Бери — і труси його, поки правду не витрусиш. Сука в домі з двома ВКРами, а я вийшов у якесь не знаю що. Мабуть, садовий сарай, і холод тут пекельний!
Спочатку Ходжес занадто здивований, щоб відповісти, і то не тому, що двоє ВКРів (слідчих відділу кримінальних розслідувань штату) працюють там само, де й Піт. Дивує (та, по правді, просто вражає) його інше: за довгий час їхньої співпраці Піт таким грубим словом сказав про жінку тільки раз. Коли розповідав про свою тещу, яка намовила Пітову жінку піти від нього й забрала її до себе разом із дітьми, коли та вчинила за її словами. Єдина «сука», про яку він зараз може вести мову, — це, ймовірно, його напарниця Іззі Джейнз, вона ж Міс Красиві Сірі Очі.
— Керміте, ти тут?
— Тут, — відповідає Ходжес. — А ти де?
— Цукрові гірки. Дім доктора Фелікса Бабіно на мальовничій Бузковій вулиці. Його, бляха,
— Про
— Там усе зараз ось-ось вибухне на хуй, старий, — і Іззі не хоче, щоб у неї тоді шрапнеллю влучило. У неї, бачте, амбіції. Голова детективного відділу за десять років, мабуть, усієї поліції — за п’ятнадцять. Я це розумію, тільки це не значить, що мені воно подобається. Вона за моєю спиною телефонувала шефові Горґану, а той викликав ВКРів. Зараз це офіційно ще не їхня справа, але до півдня вже буде. У них тут підозрюваний є, але, блін, це якось усе не так. Я це знаю, та й Іззі теж. А їй насрати з високої гори!
— Піте, ти повільніше. Розкажи, що там робиться.
Холлі нервово нависає над ним. Ходжес підіймає палець: зачекай.
— Економка проходить сюди о сьомій тридцять, ага? Звати Нора Іверлі. І у верхній частині під’їздної доріжки бачить «бумер» Бабіно на газоні, а лобове скло прострелене. Зазирає, бачить кров на кермі й на сидінні, телефонує 911. За п’ять хвилин — машина з копами (на Цукрових вони
Ходжес каже:
— Так, мабуть… — просто щоб Піт говорив далі.