Стивен Кинг – Кінець зміни (страница 39)
Вона чує кроки в коридорі. Відмикає двері ще до того, як у них дзвонять, і запитання злітає з її вуст іще раніше, ніж вона його усвідомлює:
— Скажіть мені правду, Докторе Z: ви — Брейді?
Не встигає Ходжес увійти й скинути пальто, як дзвонить мобільний.
— Алло, Холлі?
— У тебе все гаразд?
Чимало її дзвінків, як бачить Ходжес, починаються з того самого привітання. Ну але ж це краще, ніж «Щоб ти здох, падлюко!».
— Так, у мене порядок.
— Іще день — і починай лікуватися. А почавши, не зупиняйся. Що лікарі казатимуть — усе роби!
— Годі хвилюватися. Ми ж домовилися.
— Я припиню хвилюватися, коли в тебе не буде раку.
Не треба, Холлі, думає він і заплющує очі, стримуючи непрошені сльози. Не треба, не треба, не треба.
— Увечері прилетить Джером. Він з літака телефонував, питав про Барбару, і я розповіла йому все те, що вона — мені. Він буде об одинадцятій. Добре, що він саме тоді вирушив, бо насувається буря. Очікується, що вона буде сильна. Я запропонувала йому винайняти машину, як я роблю для тебе, коли ти виїжджаєш з міста, зараз це легко, коли в нас корпоративний рахунок…
— Який ти лобіювала, доки я здався. Повір мені, я розумію.
— Але йому машина не потрібна. Його батько машиною зустріне. Барбару вони побачать завтра о восьмій і привезуть додому, якщо лікарі її відпустять. Джером сказав, що може прибути в наш офіс о десятій, якщо зручно.
— Звучить непогано, — каже Ходжес, витираючи очі. Він не знає, наскільки Джером може їм допомогти, але побачити його буде дуже гарно. — Може, він іще щось у сестри дізнається про ту чортову штуку…
— Я його попросила. А в Діни ти взяв?
— Так. І випробував. Справді, з демо-екраном «Риболовлі» щось таки є. Якщо довго дивитися, куняти починаєш. Мабуть, це суто випадково, і не дуже уявляю, як це може серйозно впливати на більшість дітей, бо вони ж хочуть одразу перейти до гри.
Він розповідає їй решту того, що почув від Діни.
Холлі каже:
— То Діна дістала свій «заппіт» не так, як Барбара й Еллертон.
— Ні.
— І не забуваймо про Гільду Карвер. Їй же теж дав таку річ той, хто назвався Майроном Закімом. Тільки в неї пристрій не працював. Барб каже, що він тільки блимнув синім і здох. А ти сині спалахи які-небудь бачив?
— Ні. — Ходжес придивляється до скромного вмісту холодильника, шукаючи, що може прийняти його шлунок, і спиняється на коробочці йогурту з бананом. — А ще були рожеві рибки, але коли я по парочці з них пальцем влучив — а це не хухри-мухри! — цифри не з’являлися.
— А в місіс Еллертон, готова закластися, так було!
Ходжес теж так думає. Узагальнювати ще зарано, але він починає думати про те, що рибки з цифрами з’являються лише на тих «заппітах», які роздавав чоловік із валізою — Майрон Закім. Також Ходжес гадає, що хтось веде оці ігри з літерою Z, а ігри разом із хворобливим інтересом до самогубств були частиною modus operandi Брейді. Тільки ж Брейді, хай йому грець, міцно застряг у своїй палаті в Кайнера. Ходжес і далі бунтує проти цього беззаперечного факту. Якщо Брейді Хартсфілд має для своїх брудних справ підставних осіб, а як видається, має — то як же він ними керує? І чому вони взагалі щось для нього роблять?
— Холлі, мені дуже треба, щоб ти розкочегарила свій комп’ютер і дещо перевірила. Не дуже велике, так — «і», над яким крапочку поставити.
— Кажи!
— Я хочу знати, чи «Sunrise Solutions» виступали спонсором турне «Довколишніх» у 2010 році, коли Хартсфілд намагався підірвати глядацьку залу «Мінго». Чи хоч якого-небудь їхнього турне.
— Можу. А ти вечеряв?
— От зараз саме лаштуюся.
— Добре. А що ти їстимеш?
— Стейк, картоха фрі і салат, — каже Ходжес, гидливо й смиренно дивлячись на коробочку з йогуртом. — І трохи яблучного пирога лишилося на десерт.
— Ти його в мікрохвильовці нагрій — і ложечку ванільного морозива зверху. Смакота!
— Зважу на таку пораду.
Він не має чого дивуватися, коли Холлі передзвонює через п’ять хвилин із тією інформацією, якої він просив, — Холлі така і є, але він усе одно дивується.
— Боже, Холлі, що, вже?
Навіть не підозрюючи, що повторює слова Фредді Лінклаттер майже точно, Холлі провадить:
— Наступного разу загадай щось складніше. Тобі, мабуть, цікаво буде знати, що «Довколишні» розпалися у 2013 році. Ці бойз-бенди, схоже, довго не тримаються.
— Не тримаються, — каже Ходжес. — Щойно вони починають голитися, маленькі дівчатка втрачають до них інтерес.
— Я б і не подумала, — каже Холлі. — Мені завжди так подобався Біллі Джоел. А ще Майкл Болтон.
Ох ти ж, Холлі, сумно думає Ходжес. І це не вперше.
— Між 2007 і 2012 роками група зробила шість гастролей по всій країні. Спочатку їх спонсорувала фірма «Крупи Шарпа», вони безкоштовні зразки своїх сніданків роздавали на концертах. Останні два — і той, що в «Мінго», теж — спонсорувала «Пепсі».
— «Sunrise Solutions» не було?
— Ні.
— Дякую, Холлі. Завтра побачимося.
— Так. То ти там вечеряєш?
— Та оце сідаю.
— Добре. І постарайся сходити до Барбари до того, як почнеш лікуватися. Їй потрібні дружні обличчя, бо те, що в неї було не так, іще не до кінця минулося. Каже, як слід слимака у голові лишився.
— Подбаю! — каже Ходжес, але цієї обіцянки він дотриматися не зможе.
Фелікс Бабіно, який іноді називає себе Майроном Закімом, іноді — Доктором Z, посміхається, чуючи таке запитання. Його неголені щоки беруться моторошними складками. Сьогодні в нього на голові замість капелюха-трілбі волохата вушанка, і його сивина неохайно стирчить з-під неї.
Фредді відчуває, що краще б вона ніколи не ставила йому таке запитання, не пускала на поріг, взагалі не чула про нього. Якщо це
— Не питай — і не почуєш неправди! — шкіриться він.
Вона намагається стриматися, але все одно веде далі:
— Бо ви дуже подібно говорите. І отой хак, що його приніс той другий, який мене привів сюди, коли привезли ті коробки… це ж також робота Брейді, щоб мені її не бачити. Його почерк!
— Брейді Хартсфілд — напівкататоник, він ледве ходити може, не те що написати хак для використання на застарілих ігрових пристроях. Деякі з них також виявилися не тільки застарілими, а й бракованими! Я не отримав того, чого хотів, за свої гроші від цих йобаних «Sunrise Solutions», і це мене вибішує по максимуму.
— Тобі дуже добре платять, Фредді, і в тебе вже майже все. Чому б нам на тому не скінчити?
Він проскакує повз неї, не чекаючи на відповідь, ставить на стіл валізку й відмикає. Дістає звідти конверт, на якому друкованими літерами написані її ініціали — ФЛ. Літери хиляться в лівий бік. Працюючи в «Discount Electronix», вона помічала такий самий нахил літер у заповнених замовленнях. Так писав Брейді.
— Десять тисяч, — каже Доктор Z. — Останній платіж. Тепер до діла.
Фредді тягнеться до конверта.
— Якщо не хочете, можете навіть тут не сидіти. Решта вже робиться майже на автоматі. Наче виставляється будильник.
І якщо ти — справді Брейді, думає вона, то ти й сам можеш. Я це добре вмію, але ти вмів іще краще.
Він дозволяє їй торкнутися конверта, але відсмикує його.
— Я залишуся. Не те що я тобі не довіряю…