Шери Лапенья – Тут усі брешуть (страница 34)

Якийсь час він їде мовчки, а тоді каже саркастично:

— Може, Вулер сам зателефонував на гарячу лінію, щоб відвести від себе підозри.

Вона розвертається на сидінні й дивиться на нього.

— Не верзи дурниць. Крім того, він би ніколи не зробив мені так боляче.

Ал закипає від люті.

— Ти досі думаєш, що він не винен? — питає він насмішкувато. — А я так не думаю. Думаю, він убив свою доньку. Мабуть, сам її й розбещував, збоченець.

Це її злить.

— Ти чомусь від самого початку думаєш, що це зробив Вільям, — каже вона звинувачувально. — Ти б дуже хотів, аби його посадили, чи не так? Щоб ми з ним не могли бути разом.

Вона відкинула всю обережність. Вона не кохає цього чоловіка, вона кохає Вільяма. Вона не вірить, що Вільям убив свою доньку. Навіщо це йому? Але вона цілком розуміє, навіщо це могло знадобитись Алу. Щоб покарати її та Вільяма. Чи міг він зайти так далеко? Він ховався в машині за смітником, щовівторка, поки вони були в мотелі. Тижнями. А тоді приходив

додому й вдавав, що нічого не знав. Що ще він міг зробити?

Вони вже на своїй вулиці. Він паркує машину й глушить двигун. Вона збирає всю свою відвагу.

— Це ти зробив? — шипить вона.

— Що?

— Ти викрав Ейвері? Щоб покарати мене та Вільяма. Щоб його посадили за ґрати. Щоб я засвоїла урок. — Вона вже кричить. — Та ти не думав, що хтось збреше й скаже, ніби бачив, як вона сіла в машину Раяна, так? Ти цього не чекав. Ти чомусь дуже впевнений, що вона не сідала в його машину! Як воно, бачити нашого сина у в’язниці за те, що зробив ти?

Вона говорить швидко, істерично, слова летять одне поперед одним, і тут вона відчуває потужний ляпас. Її голову розвертає до вікна. Вона різко замовкає.

— Стули свій бісів рот, — каже він люто. — Ти, шльондра.

Вона знову повертається до нього, відчуваючи, як пульсує обличчя, й каже крижаним тоном:

— То це ти зробив?

Він витріщився на неї:

— Не можу повірити, що ти дійсно це питаєш.

Вона чекає. Його голос стає загрозливим.

— Ні. Я її не викрадав. Але тепер я знаю, якої ти про мене думки. Ти думаєш, що я здатен убити дитину твого коханця. Дитину. Але віриш, що він ні в чому не винен і не може тобі нашкодити. І що мені з цим робити, Норо? — Тепер уже він кричить на неї. — Що в біса мені з цим робити?

Ал люто дивиться на дружину, яка притислась до пасажирських дверей. Він хоче її вдарити, але стримується. Він уже дав їй ляпаса, чого ще ніколи в житті не робив. Ніколи досі він не був таким розгніваним, навіть коли сидів за смітником біля мотелю. Ця жінка, його дружина, яку він колись кохав, спала з іншим чоловіком. І вона не просто закохалась в іншого. Вона дійсно думає, що Ал здатен скривдити маленьку дівчинку, щоб завадити її щастю.

Як вони до цього докотились?

Раптом він каже:

— Вимітайся.

Вона швидко відчиняє двері й вистрибує з машини. Біжить стежкою, шукаючи ключі. Вона не озирається.

Він вмикає задню передачу, вивертає кермо й рушає вулицею, засліплений люттю. Йому зараз не слід вести авто, але він не може бути в одному домі з цією жінкою, з якою вони виховували дітей.

Що буде з дітьми?

Він виїжджає з міста, на трасу, й усвідомлює, що плаче. Через сльози майже не бачить дороги. Його син у в’язниці. Він не настільки в ньому впевнений, як сказав Норі. Він не знає, чи сідала Ейвері в машину Раяна. Не хоче в це вірити. Якщо й сідала, то, що б потім не сталось, це мало бути нещасним випадком. Може, він просто погодився кудись її підвезти. Може, щось трапилось. Він не знає що, але Раян не міг умисно їй зашкодити. Він не міг навмисно її вбити. А тоді він, мабуть, злякався й почав усе заперечувати. Це в його стилі. Але він усе одно любить свого сина. Його син не монстр.

Та Ал ненавидить свою дружину. Зараз він це усвідомлює. Це вже якийсь час накопичувалось. Він ненавидить її чистою пекучою ненавистю. Він міг би її вбити. Його син не монстр, але зараз, несучись темним шосе, Ал відчуває, що міг би зробити щось невимовно страшне.

Ґаллі сидить у машині, чекає на свій бургер із картоплею, коли дзвонить її мобільний. Це Ерін Вулер. Вона почувається трохи винною. Вона така зайнята, що сьогодні ще їй не телефонувала. Невже вона ще вранці говорила з Еліс Сетон, думаючи, що Ейвері може бути в їхньому домі? А тоді дізналась ім’я свідка, заарештувала Раяна. Вона кілька разів збиралась набрати Ерін, але їй постійно щось заважало. Вона бере слухавку.

— Детектив Ґаллі?

— Вітаю, Ерін, — каже Ґаллі. — Вибачте, що сьогодні не телефонувала. Я саме збиралась.

— Я чекала вашого дзвінка, — каже Ерін, і Ґаллі чує її обурення.

Ерін прямо питає.

— Раян Бланшар. Це він її викрав?

Ґаллі зітхає.

— Ми не знаємо. Поки він це заперечує.

— Хто цей свідок?

Ґаллі опускається серце. Саме тому вона уникала Ерін Вулер. Бо знала, що вона спитає про свідка, а Ґаллі не може розповісти, хоч і вважає, що вона має право знати.

— На жаль, я не можу сказати.

— Чому?

Ґаллі знову важко зітхає і каже:

— Поки ситуація така. На це є вагома причина, це все, що я можу сказати.

— Маячня, — каже Ерін. Вичекавши кілька секунд, вона питає: — Ви вірите цьому свідку? Ейвері сідала в машину того хлопця?

— Свідок дуже надійний, — каже Ґаллі, уникаючи прямої відповіді.

— Чому він так довго чекав? — кричить Ерін.

Ґаллі чує біль у голосі жінки.

— На те є причина, але я не можу сказати яка, — каже Ґаллі. Вона жахливо почувається через це.

Ерін кидає слухавку.

Розділ 38

Розгнівана Ейвері сидить у спальні в підвалі. Їй не подобається, що Раян Бланшар у в’язниці. Страждати мав її батько.

Вона чує, як нагорі ходить Меріон. Меріон хоче, щоб вона звідси пішла. Та Ейвері піде тоді, коли буде готова. Чи засвоїв її батько урок? Чи достатньо настраждався? Вона певна, що після цього він її ніколи не битиме. Можливо, час вислизнути і з’явитись десь на дорозі посеред ночі.

Її поява стане сенсацією. Усі хотітимуть взяти у неї інтерв’ю. Можливо, її навіть запросять на якесь шоу, скажімо, «Доброго ранку, Америко». Може, за це ще й заплатять. Якщо так, то гроші дістануться їй, а не її батькам.

Вона скаже, що її схопив ззаду якийсь чоловік, одягнув щось на голову, запхнув у машину й повіз кудись далеко. Потім її витягли, відвели в підвал і невідомо на скільки замкнули в темряві. Вона не могла слідкувати за часом, не знала, що відбувається зовні. Вона була налякана. Той чоловік жодного разу до неї не заговорив. Постійно був у масці. Він дозволяв їй ходити в туалет у підвалі, а тоді знову замикав у кімнаті. Вона не може його ідентифікувати й не знає, чому він її викрав і чому відпустив. Він не кривдив її фізично. Це легко перевірити, тож вона не може про це брехати. Вона ж хоче, щоб їй повірили.

Вона скаже, що він знову одягнув їй щось на голову, посадив у машину, довго кудись віз, висадив у лісі, сказав лягти обличчям униз і не вставати, доки не дорахує до п’ятисот. Потім вона встала, пішла і зрештою вийшла на дорогу.

Чи повірять їй? Вона думає, що так. Єдиний, хто може не повірити в цю історію — її батько. Він може здогадатися, що вона втекла, десь ховалась і все це вигадала. Але він не насмілиться цього сказати. Який це матиме вигляд? І він єдиний, крім неї, хто знає, що сталось на кухні того дня. Він боятиметься, що вона проговориться. Він буде з нею обережний. Здається, вона вже починає хотіти додому.

Майкл заздритиме всій тій увазі до неї. Він злитиметься на те, яким стане їхнє життя. Але вона цим насолоджуватиметься.

Ейвері подивиться новини об одинадцятій, а тоді все вирішить. Можливо, вона скаже Меріон, що планує піти від неї ввечері.

Ерін Вулер дуже зла. Зла на весь світ. На свого чоловіка, на детектива Ґаллі, на таємничого свідка, котрий з’явився запізно. Її злість не має меж. Але вона дає їй сили, мету. Вона хоче сама поговорити з тим свідком. Хоче перевірити, чи ця людина каже правду про Раяна Бланшара. Якщо це правда, тоді він викрав її доньку, і найсильніший гнів вона прибереже для нього.

Вона міряє кроками вітальню, думаючи про детектива Ґаллі. Вона не назвала їй ім’я свідка. Очевидно, вона боїться це робити після того, що сталось із Раяном Бланшаром. Це має бути хтось місцевий, якщо він

бачив те, про що заявляє. Якщо знає машину Раяна. Якщо впізнав Ейвері. Це має бути хтось із їхньої вулиці. Вона згадує всіх мешканців вулиці Коннахт. Вона знає багатьох в лице, з деякими іноді говорила, але ж вона не знайома з усіма. Можна стукати в кожні двері й прямо питати людей, чи це вони сказали поліції про Раяна Бланшара. Та чи скаже хтось їй правду, якщо вона пообіцяє нікому більше не розповідати? Вона — мати зниклої дівчинки. У більшості людей тут теж є діти. Якщо доведеться, вона витрясе з них правду.

Ерін підходить до вікна й визирає на вулицю. Вона мусить дізнатись. Вона мусить знати, що сталося з Ейвері. Вона не може сидіти в цьому домі, наче в могилі, чекаючи, поки щось трапиться. Вона знову підіймається нагору і стукає в кімнату сина.

Відчинивши двері, вона бачить, що Майкл досі сидить на ліжку й дивиться в екран ноутбука. Принаймні він поїв. Цікаво, що він шукає в інтернеті. Але вона не питає. Насправді вона не хоче знати. То може бути як відеогра, так і щось про Ейвері. Він здається таким самотнім, розгубленим. Їй боляче на нього дивитись. Вона розуміє, що рано чи пізно їм доведеться поговорити про його батька, про все, що коїться в їхній родині. Можливо, говоритимуть вони лише вдвох. Але не зараз.