Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 142)
Він застогнав, і вона заглушила його стогін, накривши його губи своїми, поки кожна клітинка її тіла вибухала дивовижним зоряним світлом.
Потім було лише важке дихання і він — його тіло, його запах, його сила.
Зоряне світло згасло, і вона, розплющивши очі, побачила, що Гант закинув голову назад, оголивши зуби.
Не від задоволення. Від болю.
Вона втиснула його у подушки. Штовхнула пораненою спиною просто на диван.
Її охопив жах, немов накривши мокрим рядном і загасивши вогонь у її венах.
— О боги. Мені так шкода…
Гант розплющив очі. Коли вона кінчала, він застогнав від
— Тобі боляче? — спитала вона, підводячись із його колін і простягаючи руку, щоб прибрати його пальці, які досі були всередині неї.
Гант схопив її іншою рукою за зап’ясток.
— Переживу.
Його очі потемніли, коли він подивився на її оголені груди, які досі були за кілька сантиметрів від його губ. Сукня скотилася вже майже донизу.
— Мені є на що відволіктися, — пробурмотів він, нахиляючись до її затверділого соска.
Тобто, спробувавши нахилитися. По його обличчю пробігла болісна гримаса.
— Хай йому Хел, Ганте, — гаркнула вона, вириваючись з його обіймів, і злізла з його руки, ледь не впавши у нього з колін.
Він навіть не опирався, коли вона схопила його за плече і глянула на спину.
Крізь бинти проступила свіжа кров.
— Ти при своєму розумі? — скрикнула вона, шукаючи щось поблизу, щоб притиснути рани. — Чому ти мені не сказав?
— Як ти любиш казати, — злегка тремтячи, важко видихнув він, — це моє тіло. І я вирішую, де межі моїх можливостей.
Опираючись бажанню придушити його, Брайс схопила телефон.
— Я викликаю медвідьму.
Він знову схопив її зап’ясток.
— Ми ще не скінчили.
— Та ні, ще й як скінчили, — процідила вона. — Я не займатимуся з тобою сексом, коли з тебе бухкає кров, наче з довбаного фонтана.
Перебільшення, але тим не менш.
Його очі були темні — палали бажанням. Тож Брайс штрикнула його у спину — на добрих п’ятнадцять сантиметрів нижче від рани. Його болісна гримаса у відповідь поклала край суперечці.
Поправивши трусики і повернувши сукню на місце, Брайс набрала номер місцевої клініки.
Очікування медвідьми та огляд зайняли менш ніж годину. Вона сказала, що з ранами Ганта все гаразд і в Брайс від полегшення ледь ноги не підкосилися.
Потім Гант мав нахабство спитати, чи допущений він до сексу.
Медвідьма, треба віддати їй належне, не засміялася. Лише сказала:
— Коли зможете знову літати, тоді, гадаю, безпечно буде вести й активне статеве життя, — вона кивком вказала на диванні подушки — на плями крові, для видалення яких знадобиться заклинання миттєвого очищення. — Поки крила не загояться, я би радила також відкласти й ті… дії, що спричинили сьогоднішню травму.
Гант, схоже, збирався посперечатися, але Брайс поспішила випроводити відьму з квартири. А потім допомогла йому дійти до його кімнати. Усупереч його хвацьким запитанням, Ганта хитало на кожному кроці. Він майже завалився на ліжко, тоді відповів на кілька повідомлень на телефоні й заснув, перш ніж вона вимкнула світло.
Допущений до сексу, аякже.
Брайс міцно заснула у своєму ліжку попри те, що вона сьогодні дізналася і побачила про синт.
Але о третій ночі вона прокинулася. І зрозуміла, що має зробити.
Вона надіслала електронного листа з запитом і, попри пізню годину, через двадцять хвилин отримала відповідь: вона має зачекати, поки її запит не буде схвалено 33-м. Брайс насупилася. На це у неї часу не було.
Вона потайки вийшла зі спальні. Двері Ганта були зачинені, а у кімнаті було темно. На її звуки у коридорі він не виходив, тож Брайс успішно вислизнула з дому.
І попрямувала до своєї старої квартири.
Вона не була у цьому кварталі два роки.
Але завернувши за ріг і побачивши проблискові маячки і переляканий натовп, вона зрозуміла.
Зрозуміла, яка саме будівля горіла посеред кварталу.
Певно, хтось помітив, що вона сьогодні увійшла в корпоративний акаунт Даніки. Чи, може, хтось відстежував її електронну пошту — і побачив повідомлення, яке вона надіслала домовласнику. Той, хто це зробив, напевно діяв швидко, зрозумівши, що вона захотіла прийти і пошукати інші підказки, які Даніка могла залишити у квартирі.
Підказок мало бути більше. Даніці вистачало розуму не зберігати усі свої знахідки в одному місці.
Нажахані заплакані люди — її старі сусіди — скупчилися на вулиці, обіймаючись і дивлячись на полум’я, не годні повірити своїм очам. Вогонь лизав усі підвіконня будинку.
Це вона зробила — накликала біду на цих людей, які дивилися, як палають їхні домівки. У грудях защеміло, і біль не могли втамувати навіть підслухані слова водяної німфи, яка, проходячи повз, оголосила своїй пожежній команді, що всіх мешканців було врятовано.
Це вона винна.
Але… це означало, що вона наближалася до істини. «
А наблизившись до синту… Вочевидь, вона влучила в яблучко.
Брайс була на півдорозі додому, коли задзижчав її телефон. Вона дістала його з нашвидкуруч зашитої куртки, почувши, як білий опал у кишені дзенькнув об екран, і приготувалася до шквалу запитань від Ганта.
Але це було повідомлення від Таріона.
Вона стиснула в руці білий опал і написала:
Брайс закотила очі.
І побігла. Вона не стала дзвонити Ганту. Чи Рунну.
Бо знала, що вони скажуть:
Але вона не могла надаремно гаяти час.
65
Брайс так міцно тримала Таріона за талію, що було дивом, що русал узагалі міг дихати. Глісер, на якому вони мчали по річці, підскакував на хвилях. Лише випадкові відблиски, що час від часу проминали повз під темною поверхнею води, свідчили про те, що навколо них плавали річкові істоти.
Брайс завагалася, коли побачила біля причалу русала на матово-чорному глісері на холостому ходу.
— Або так, або пливемо, Довгонога, — повідомив він.
Вона обрала глісер, але останні п’ять хвилин про це шкодувала.
— Он там, — пробурмотів русал, заглушуючи і без того тихий двигун. Мабуть, це судно, створене за стелс-технологією, належало Річковій Королеві. Або Таріону, як її Капітану Розвідки.