Роберт Шекли – Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок (страница 11)

Джексон перестав читати.

— Що означає, — звернувся він до Ерума, — форсично елікувати мушки?

— Що означає? — Ерум невпевнено усміхнувся. — Це означає саме те, що написано. Принаймні я так думаю.

— Я мав на увазі, — пояснив Джексон, — що не розумію цих слів. Чи не могли б ви пояснити їх мені?

— Нема нічого простішого, — відповів Ерум. — Елікувати мушки — це майже те саме, що біфурити пробишкай.

— Прошу? — не зрозумів Джексон.

— Це означає… ну, елікувати — це насправді досить просто, хоча, можливо, не з точки зору закону. Скарбадізинг є однією з форм елікування, і тому це манрув гарінг. Дехто каже, що коли ми дросично дихаємо вечірнім субсисом, ми насправді здійснюємо елікування. Особисто я вважаю це щонайменше химерним.

— Давайте краще спробуємо розібратися з мушками, — запропонував Джексон.

— Що ж, давайте! — відповідав Ерум, якось непристойно посміюючись. — Якби це було можливо, то чому б ні?

Він грайливо підштовхнув Джексона ліктем у бік.

— Так, добре, — відповів Джексон холодно, — чи не могли б ви мені сказати, що воно таке, саме оця мушка?

— Звичайно. Насправді такої речі не існує, — відповів Ерум, — Принаймні в однині. Одна мушка — це логічна помилка, розумієте?

— Повірю вам на слово. Що ж таке мушки?

— Ну, по-перше це — об'єкт елікування. По-друге — дерев'яні піврозмірні сандалії, які використовуються для стимуляції еротичних фантазій серед релігійних фанатиків Кутору.

— Ну це вже хоч щось! — вигукнув Джексон.

— У тому разі, якщо це відповідає вашим смакам, — Ерум відповів доволі холодно.

— Я мав на увазі розуміння предмету анкетування.

— Звичайно, вибачте, — сказала Ерум. — Але ж бачите, запитання поставлене так: чи ви коли-небудь форсично елікували мушки. А це дещо інше.

— Справді?

— Звичайно! Цей прислівник цілком змінює значення.

— Цього я й боявся, — зітхнув Джексон. — Сподіваюся, ви зможете пояснити, що означає форсично?

— Звісно, зможу! — зрадів Ерум. — Ось цю нашу розмову можна — з деяким зусиллям демової уяви — назвати форсично побудованою розмовою.

— А, — тільки й спромігся вимовити Джексон.

— Так, — сказав Ерум, — форсично — це спосіб дії. Це означає «той, що духовно веде вперед на шляху випадкової дружби».

— Це вже трохи на щось схоже, — сказав Джексон. — У такому разі, коли ж саме форсично елікують мушки?

— Побоююся, що ви стали на хибний шлях, — похитав головою Ерум. — Визначення, яке я вам дав, стосується лише бесід. Інша річ, коли йдеться про мушки.

— Що ж воно означає в цьому випадку?

— Ну, це означає — або, точніше, це виражає — енергійне й посилене елікування мушок, але з певним нмогнетичним упередженням. Я особисто вважаю цей вислів доволі невдалим.

— А як би висловилися ви?

— Я б висловився прямо, й до біса всі ці вигадки, — кинув Ерум. — Я б так і сказав: «Данфіглерили ви зараз, або будь-коли у минулому вок за незаконних, аморальних або інсіртісних обставин, з допомогою чи самотужки, та/або за згодою чи без згоди брачніанла. Якщо так, вкажіть, коли й чому. Якщо ні, вкажіть негрис крис і чому.

— Ось як би ви це сформулювали! — Джексон був вражений.

— Звичайно, — вигукнув Ерум. — Це анкета для дорослих, чи не так? То чому б прямо не сказати спи-глер спиглер спейл? Кожен коли-небудь данфіглерив вок, ну то й що? Ніхто від цього не постраждав, хвалити Бога. Я маю на увазі, врешті-решт, це стосується лише самої людини і покрученого старого шматка деревини, то кому яке до цього діло?

— Деревини? — повторив Джексон.

— Так, деревини. Звичайного брудного старого шматка дерева. Принаймні за це його б і мали, якби люди не висловлювали свої почуття в такий кумедний спосіб.

— Що ж вони роблять з деревом? — швидко запитав Джексон.

— Що роблять? Нічого особливого, якщо поглянути на це просто. Але релігійна аура для наших так званих інтелігентів дуже багато важить. Вони, як на мене, не здатні відділити просту первинну річ, деревину — від культурного вольтернейсу її оточення на фестерісі, а також, певною мірою, і в ювісі.

— Ото ж такі вони, ці інтелігенти, — сказав Джексон. — Але ж ви можете відділити його, і ви вважаєте…

— Я вважаю, що нема чого хвилюватися. Я справді так вважаю. Я маю на увазі, що собор з правильно погляду, — не що інше, як купа каменю, а ліс — усього-на-всього скупчення атомів. Чому ми повинні дивитися на це інакше? Я маю на увазі, що можна було б форсично елікувати мушки, навіть не використовуючи деревину! Що ви думаєте про це?

— Я вражений, — сказав Джексон.

— Зрозумійте мене правильно! Я не кажу, що це буде легко, природно чи навіть правильно. Але все-таки це можливо, побий мене грім! Можна замінити кормет грейті й однаково все вийде! — Ерум зупинився й посміхнувся. — Вигляд це матиме дурнуватий, але врешті-решт усе буде добре.

— Дуже цікаво, — сказав Джексон.

— Побоююсь, я трохи захопився, — сказав Ерум, витираючи піт з чола. — Я не надто голосно говорив? Як гадаєте, мене могли почути?

— Звісно, ні. Для мене все це дуже цікаво. Зараз мушу залишити вас, пане Ерум, але завтра повернуся, щоб заповнити цю форму й придбати нерухомість.

— Я притримаю її для вас, — пообіцяв Ерум і тепло потиснув Джексону руку. — І я хочу подякувати вам. Не часто трапляється нагода для такої вільної, відвертої розмови.

— Вона мене багато чого навчила, — сказав Джексон.

Він залишив офіс Ерума й повільно пішов до свого корабля. Він був стурбований, засмучений і роздратований. Лінгвістичні непорозуміння дратували його, він розумів цю мову не так добре, як хотів. Як же це йому не вдалося розібратись у форсичному елі-куванні мушок?

Нічого, сказав він собі. Ти попрацюєш сьогодні ввечері, друже Джексоне, а потім повернешся туди й упораєшся з їхніми анкетами. Тож не переймайся цим, чоловіче.

Він працюватиме. Доведеться, адже він будь-що має заволодіти цим майном.

У цьому полягала друга частина його роботи.

Земля пройшла довгий шлях від лихих старих часів відкритого агресивного ведення війни. Як описано у підручниках з історії, правитель у ті давні часи міг просто відрядити свої війська, аби захопити все, що йому заманеться. І коли хтось із його підлеглих набирався нахабства й запитував, чому він так поводиться, правитель міг знести йому голову, замкнути в підземеллі чи зашити у мішок та кинути в море. І він навіть не почувався винним, коли це робив, адже від початку вважав себе правим, бо помилятися могли тільки підлеглі.

Ця поширена в давнину політика, що визначалася терміном «право сеньйора», була однією з найяскравіших рис дикого капіталізму.

Але з плином століть невідворотно відбувалися культурні зміни. Нова етика заполонила світ, і повільно, але впевнено людство сприймало правила чесної та справедливої гри. Правителів почали обирати голосуванням, і вони стали чутливими до бажань електорату. Концепції справедливості, милосердя та співчуття у свідомості людей поступово замінили старий дикий закон зубів і кігтів, що панував у давнину.

Старі часи пішли назавжди. Тепер жоден правитель не міг просто так щось захопити, адже виборці ніколи цього не підтримали б.

Тепер подібні дії доводилося певним чином виправдовувати.

Наприклад, землянин, який законно має власність на чужій планеті, терміново потребує військової допомоги із Землі, щоб захистити себе, свій дім та свої законні засоби існування...

Але спочатку він мав заволодіти цією власністю. Мусив зробити це законно, щоби захиститися від жалісливих конгресменів і журналістів, які починають розслідування щоразу, коли Земля прибирає до рук якусь планету.

Забезпечити правову основу для завоювання — саме для цього існують контактери.

«Джексоне, — сказав собі Джексон, — завтра ти займатимешся придбанням цього заводу з виробництва бромікейну та заволодієш ним, хоч би там що. Ти ж мужчина? Я серйозно з тобою говорю».

Назавтра, незадовго до полудня, Джексон знову був у місті. Кілька годин інтенсивного навчання та тривалої консультації з репетитором вистачило, щоб знайти помилку.

Усе виявилося досить простим. Він легковажно й поквапливо підійшов до проблеми застосування екстремального та інваріантного методу виділення коренів слів у мові хон. Зі свого попереднього досвіду він виснував, що сенс і порядок слів — єдині значущі чинники розуміння мови. Але виявилося, що це не так. Після детальнішого вивчення Джексон виявив, що у мові хон є незвичні й несподівані ресурси: афіксація, наприклад, чи елементарна форма редуплікації. Вчора він не був готовий до всіляких морфологічних невідповідностей. Коли ж зіткнувся з ними, виникли проблеми з семантикою.

Вивчити нові форми було доволі просто. Однак лихо в тім, що вони виявилися абсолютно нелогічними й вступали у протиріччя із самою сутністю мови хон.

Свого часу він вивів правило — одне слово має одне звучання та єдине значення. Але тепер виявив вісімнадцять важливих винятків — словосполучень, утворених в різний спосіб, і кожне з них мало низку суфіксів для утворення різних модифікацій. Для Джексона це виявилося такою само несподіванкою, як і пальма в Антарктиді.

Він вивчив ці вісімнадцять винятків і збирався після повернення додому написати про це статтю.

Наступного дня Джексон, налаштований на мудру й обачну поведінку, повернувся в місто.

4