Ребекка Яррос – Останній лист (страница 65)

— Елло? — спитав він, широко розчиняючи двері.

Він усе ще був у костюмі, але послабив краватку й розстібнув верхній ґудзик на горлі, відкривши невелику ділянку шкіри, яку я раптом відчайдушно захотіла поцілувати.

— Все гаразд? Щось із Мейсі?

— З Мейсі все добре, — сказала я, одночасно роздратована й закохана в нього ще більше, бо він подумав про неї насамперед.

— Добре. Що сталось? Проходь.

Він відійшов убік, і я зайшла всередину, прямуючи коридором. Раніше будинок був холодним і начебто не мав особистості, а тепер там у різних місцях висіли малюнки Кольта й Мейсі. Я витріщалася на малюнки на його холодильнику, забрідаючи на кухню. Він змінив свою акуратність та впорядкованість і дозволив нам ускладнити простір, у якому жив. Це було так безглуздо, але малюнки трохи заспокоїли мій нестримний страх того, що одного дня Бекетт зникне.

—Хочеш випити? — повільно запитав він.

—Ні.

Я обернулась і побачила, що він притулився до стільниці. Він скинув піджак, поки ми заходили в кімнату.

— Ти повів мене на побачення.

— Так.

Він подарував мені легеньку сексуальну усмішку, розстібаючи манжети на своїй сорочці, і я хотіла стукнути його ногою.

— Ти повів мене на побачення. Вечеря, танці, романтична прогулянка. Потім ти провів мене до дверей і обійняв. Ніби я твоя сестра.

Я підійшла, і вираз його обличчя змінився, я побачила спалах голоду, перш ніж він узяв його під контроль.

— Так. Винний за всіма статтями.

— Я не твоя сестра, Бекетте.

— Я помітив.

Він глибоко вдихнув і поклав руки на стіл, його кісточки миттєво побіліли.

Я притулилася до нього, ледь не застогнавши від натиску його твердих м’язів під моїми пальцями, коли я сперлася руками йому на груди.

— Ну, можливо, побачення змінилися за останні сім чи десь так років, але, з мого обмеженого досвіду, вони мають закінчуватися поцілунком.

Я піднялася навшпиньки, поки мої губи не зупинилися прямо під його губами.

— Елло.

Він промовив моє ім’я як благання, але для чого? Щоб дати нам те, чого ми обоє хотіли? Щоб я відступила й залишила його спати з його честю?

— Скажи мені, чого ти хочеш. Бо я хочу тебе поцілувати. Навіть якщо це лише один раз.

Я прибрала цю крихітну щілину між нашими губами й торкнулася його губ своїми. Як такий жорсткий чоловік міг мати такі м’які губи?

Його тіло скам’яніло біля мого, кожен м’яз напружився. Його серце почало калатати під кінчиками моїх пальців.

Ставши сміливішою, я ніжно поцілувала його, затримавшись на його нижній губі.

Тоді я відступила рівно настільки, щоб подивитися йому в очі. Інша його частина могла бути статуєю, але ці очі говорили про все, що він не хотів би сказати, і він був за секунду від...

Його губи впилися в мої, і решта його тіла ожила. Він просунув одну руку крізь моє волосся, а іншою обвив мене за талію й підтягнув ще ближче.

Я розкрилася під ним, і його язик прослизнув усередину, захоплюючи, поглинаючи, вивчаючи кожну лінію моїх губ. З уст зірвався стогін, і я зарилася руками в його волосся, обережно потягуючи короткі пасма.

Тоді я поцілувала його у відповідь так, як мріяла місяцями.

Наші губи сплелись, поцілунок був солодким, як вино, яке ми допили після танцю, і таким само п’янким. Він усмоктував мій язик у свій рот, а я жадібно терлася об його, гладячи й пестячи. Господи, чоловік знав, що робив.

Весь мій світ перебував у цьому поцілунку, у відчутті обіймів Бекетта.

Він змінив темп, ніжно всмоктуючи мою нижню губу, а потім нахилив голову й цілував мене глибше, поки я не відчула нестримного бажання. По моїх венах прокотилося тепло, повертаючи мене до життя. Ейфорійне поколювання в моїх кінцівках після того, як вони заніміли, а тепер знову могли відчувати.

— Боже, Елло, — простогнав він, міцно стискаючи пальці в моєму волоссі.

— Так, — сказала я, мені все це подобалося. Він нахилився над моїм тілом, потім підняв мене за сідниці й розвернув, посадивши на стіл. Тоді він обома руками тримав мою голову й цілував, доки я не забула свого імені, — я пам’ятала лише те, що належала йому.

Мої пальці пробігли по його шиї, доки я не вхопила його краватки, просовуючи пальці через місце, де він послабив вузол.

— Я міг би цілувати тебе вічно, — сказав він мені в губи.

— Я згодна.

Він усміхнувся, і я не могла не віддзеркалити його усмішки. Все в той момент здавалося неймовірно правильним. Він відкинув пасмо волосся з мого обличчя з ніжністю, від якої моє серце защеміло, ніби воно тягнулося до нього. Я кохаю цього чоловіка. Одна лише думка посилила моє бажання — я до болю хотіла його й не могла заспокоїтися.

Мій сексуальний потяг останні сім років був розірваним електричним колом — і раптом світло знову загорілося, коли Бекетт то вмикав, то вимикав його.

Знову поцілувавши мене, він обхопив мене руками, а коли підтягнув мене до краю стільниці, я розвела ноги і ми зблизилися від губ до грудей і стегон. Тепер у поцілунку була гострота, запеклий потяг, які могли бути лише результатом бажання, що його обоє тримали на повідку протягом останніх кількох місяців.

Я проклинала шари тканини між нами, шкодуючи, що не вибрала коротшої, менш пишної спідниці. Він перервав наш поцілунок, і я ахнула, втягнувши стільки потрібного мені повітря, коли він почав цілувати мою шию. Боже мій.

— Бекетте, — простогнала я, відкинувши голову назад і давши йому безперешкодний доступ до будь-яких частин мене, які він хотів. Усі вони належали йому.

Він підтримував мою вигнуту спину однією рукою, а дру гою розстібав по одному ґудзику мого болеро, не припиняючи цілувати моєї шиї. Він осипав довгими поцілунками мою шию, зону над ключицею і аж до декольте.

Мої п’яти вдарилися об дерево, коли я відштовхнулася й обхопила щиколотками його талію, щоб сильніше при тиснути до себе.

Цим рухом я заробила ще один стогін, який зірвався з його губ. Відкинувшись, я вперлася руками в прохолод ний граніт, який так контрастував з теплом моєї шкіри. Він провів руками по боках моїх грудей, до моєї талії, униз по моїх стегнах, прикритих сукнею, доки не досяг оголеної шкіри моїх колін.

Ніколи за все своє життя я не була так рада, що відмовилася від колгот.

Сильні руки ковзнули під сукню, пробігши по боках моїх ніг. Його шкіра була жорсткою й мозолистою, але його дотик був ніжним, пальці міцно стискали мої стегна. У мене виникло божевільне бажання попросити його міцніше стиснути руку, щоб він залишив якийсь слід, який би нагадував мені завтра про те, що це насправді сталося, мені це все не наснилось.

Він поцілував мене, беручи мої губи в ритмі, від якого мої стегна вигиналися до нього, бажаючи, щоб його руки далі рухалися. Мене ще ніколи не цілували з такою майстерністю чи турботою, я ніколи не відчувала, щоб моя кров так кипіла. Це було повне, чудове, смачне божевілля.

Його великі пальці гладили лінію моїх стегон, торкнувшись краю моїх трусиків, і це відчуття прокотилося по мені всюди. У моєму серці, моєму животі, кінчиках моїх грудей. Цей простий рух попестив моє серцебиття, і воно різко прискорилось.

— Іще, — благала я, стискаючи його стегнами, потребуючи тиску, щоб полегшити свій біль, хоча б трохи.

Ніби я його вкусила, він відпустив мої стегна й відступив від мене, від шоку я відпустила ноги, і він зняв цей замок.

— Гаразд, це протилежне від іще, — сказала я, мої слова були такими уривистими, як і дихання.

Він сперся на іншу стільницю, його груди піднімалися й опускалися так само швидко, як і мої. Принаймні я була не єдиною, на кого той поцілунок вплинув. Він мав відверто замучений і трохи розлючений вигляд, коли різко розв’язував краватку.

О боже, як це було сексуально!

Він заплющив очі, куйовдячи руками волосся. Він був справжнім вираженням сильно збудженого чоловіка, який не міг контролювати себе, і, можливо, я була зла, але мені подобалося, що до того його довела саме я.

— Бекетте.

— Ні. — Він похитав головою, розплющивши очі. Його погляд обмацував мене — моя сукня ледве прикривала мої досі розсунуті стегна — і був достатньо пильним, щоб кинути ще одну хвилю чистої хтивості через моє тіло.

— Не так.

Страх швидко різонув мене в грудях. Хіба поцілунок не був для нього такою само подією, яка знищила гравітацію?

— Ти б волів почекати ще чотири місяці, щоб спробувати? Бо ми вже тут, Бекетте. Я завжди буду сестрою Раяна. Я завжди хотітиму тебе, і те, як ти щойно мене поцілував, свідчить про те, що ти хочеш мене так само сильно.

—Я завжди знав, що між нами буде так. З того моменту, як побачив тебе, я зрозумів, що мої руки...

Він на секунду затиснув зубами нижню губу, а потім схопився руками за стільницю.

— Твої руки що? — кепкувала я, сідаючи прямо й опустивши руки.