— Якщо ви згодні продати душу дияволу, ви одержите десять тисяч, — сказав маляр, який підслухав гарячкову маячню писаря.
— Тепер Ефразі буде моєю! — вигукнув клерк, укладаючи угоду, яку запропонував йому диявол у подобі маляра.
Негайно купивши шаль, збуджений до краю, писар з’явився до Ефразі, а що диявольська снага була в його тілі, то він не виходив від неї протягом дванадцяти днів, розтративши весь свій рай і думаючи лише про кохання та його оргії, в яких потонув спогад про пекло з його привілеями.
У тих утіхах і зійшла нанівець величезна могутність, відкрита ірландцем, сином достославного Матюрена.
Кілька орієнталістів, містиків та археологів розслідували цю історію, але їм так і не пощастило з’ясувати, в який спосіб демон переселявся з однієї людини в іншу. А причина їхньої невдачі ось у чому.
На тринадцятий день після своїх шалених розваг сердешний клерк лежав на вбогому ложі в мансарді будинку на вулиці Сент-Оноре, що належав його патронові. Молодик захворів, і його опанував сором — цей тупий божок, який не сміє дивитися на самого себе; тому він вирішив лікуватися сам і помилився в дозі цілющого зілля, яке приписав йому один геній, вельми популярний на околицях Парижа. Отруївшись живим сріблом, писар помер, і його труп став чорний, як спинка крота. Не було сумніву, що один з дияволів побував у ньому, але який? Можливо, Астарот?
— Цього славного хлопця нечиста сила перенесла на планету Ртуть, — сказав старший клерк німецькому демонологові, який приїхав дослідити цей випадок.
— Цілком можливо, — відповів німець.
— Справді?
— Атож, добродію, адже планета Ртуть — це Меркурій, і ваше припущення не суперечить словам самого Якоба Беме, що їх я цитую із сорок восьмої пропозиції «Троїстого життя людини», де сказано: «Якщо Бог усе сотворив, вигукнувши: «Хай буде!», то, значить, це «хай буде» і є те сокровенне лоно, яке містить і охоплює природу, утворену духом, народженим від Меркурія та Бога».
— Як ви сказали, пане?
Німець повторив цитату.
— А ми й не знали! — сказали клерки.
— «Хай буде»? — повторив один з них. — Хай буде світло!
— У правильності вищенаведеної цитати ви можете переконатися, — провадив німець, — прочитавши цю фразу на сторінці сімдесят п’ятій згаданого трактату, надрукованого тисяча вісімсот дев’ятого року в друкарні пана Міньєре в перекладі одного філософа, який був великим шанувальником знаменитого шевця.
— Ого! То він шив чоботи? — сказав старший клерк. — І де ж він їх продавав?
— У Пруссії! — відповів німець.
— То він узував у свої чоботи пруссаків? — з дурним виглядом спитав клерк другого розряду.
— Він у них узував свої фрази, — сказав клерк третього розряду.
— Оце мудрагель! — вигукнув клерк четвертого розряду, показавши на німця.
Хоча чужоземець був демонологом найвищого класу, він уявлення не мав, що то за чортенята — ці клерки. Він пішов, нічого в 'їхніх жартах не зрозумівши, переконаний, що молодики вважають Беме «мудрим генієм».
«Є ж у Франції освічені люди!» — сказав він собі.
Париж, 6 травня 1835 р.
ПРИМІТКИ
...як це чудово зображено у сцені з паном Діманшем. — Мається на увазі сцена із комедії Мольєра «Дон Жуан», у якій головний її герой спритно улещує свого кредитора.
Метьюренівський Мельмот — герой роману «Мельмот-блукач» англійського письменника-романтика Чарлза Метью-рена (1780—1824). Твір написано в традиції «готичного роману».
Деборд-Вальмор Марселіна (1785—1859) — французька поетеса доби романтизму. Бальзак був з нею у дружбі й високо цінував її поезію.
Острів Кадзант — нині цей острів не існує, у середині XVIII ст. його розмило море.
Ленні володіння — на Заході в часи феодалізму лен — земля і прибутки від неї, які васал одержував за службу у сюзерена; ленні володіння успадковувалися.
Порбус (Франсуа Порбус-молодший; 1569—1622) — фламандський живописець, який жив і працював у Франції.
Марія Єгипетська — у християнських легендах блудниця, яка розкаялась і стала подвижницею. Час її життя віднесений до V ст. н. е.
Мабузе — прізвисько нідерландського живописця Яна Госсарта (70-ті рр. XV ст. — 30-ті рр. XVI ст.), дане за назвою його рідного міста.
Карл V — імператор Священної Римської імперії (1509—1556), середньовічної німецької держави, і водночас іспанський король Карлос І (1516—1556).
Спіритуаліст — той, що дотримується спіритуалізму (від лат., spiritualis — духовний), філософської доктрини, яка визнає духовну сутність світу й заперечує первинність матерії.
Анжеліка — героїня епічної поеми «Несамовитий Роландо» Лудовіко Аріосто (1474—1533), видатного італійського поета доби Відродження.
Присвячую тій, яку й нині, і завжди кохаю. — Присвята адресована мадам де Берні (1777—1836), першому коханню Бальзака.
Ораторіанець — член церковно-чернечого ордену ораторіанців, заснованого в XVI ст.; назва походить від ораторій — молільних домів. Цей орден надавав великого значення освіті й заснував багато навчальних закладів.
Вандомський колеж — у цьому колежі навчався сам Бальзак із 1807-го по 1813 рік. Розповідаючи про перебування Луї Лам-бера у Вандомському колежі, письменник спирається на власні спогади.
Пані де Сталь, Анна Луїза Жермена (1766—1817) — видатна французька письменниця, належить до зачинателів романтизму у Франції. Відзначалася громадянською активністю, вела боротьбу проти диктаторського режиму Наполеона і майже десять років провела у вигнанні.
Як священик, котрий присягнув Революції... — Під час Великої французької революції 1789—1794 рр. від священиків вимагали присяги Республіці й революції; тих, хто відмовлявся це зробити, позбавляли священницького сану.
Битва під Аустерліцем — у цій битві, що відбулася 2 грудня 1805 р., Наполеон здобув блискучу перемогу над австрійською і російською арміями.
«Небо і пекло» — твір шведського теософа-містика Е. Сведенборга.
Сен-Мартен Клод Луї (1743—1803) — французький філо-соф-містик, мав вплив на Бальзака, який, зокрема, проявився в романах «Луї Ламбер» і «Серафіта».
ЖанеЖан Батіст (1755—1840) — французький поет, якому притаманні містичні настрої і мотиви.
...цілком поглинуті подіями 1814—1815 років. — Вступ у Францію військ коаліції і перше зречення Наполеона, Сто днів і битва під Ватерлоо, друге зречення Наполеона і вислання його на острів Святої Єлени.
...такий собі метр Жак... — У комедії Мольєра «Скупий» слуга головного героя Гарпагона, майстер на всі руки.
Жерар Франсуа — французький живописець неокласичного напрямку. Малював картини на міфологічні сюжети.
Фіхте Йоганн Готліб (1762—1814) — видатний німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.
Піко делла Мірандола Джованні (1463—1494) — італійський гуманіст доби Відродження, філософ і письменник.
Паскаль Блез (1623—1662) — видатний французький вчений, філософ і письменник.
...епопея про інків — автобіографічний епізод, про який згадує у своїх спогадах і сестра Бальзака Лора де Сюрвіль. Інки — народ у давнім Перу, який створив державу й своєрідну культуру доколумбової Америки, зруйновану іспанськими конкістадорами.
Корінна — тут мається на увазі пані де Сталь за іменем героїні її роману «Корінна».
«Прокажений з долини Аости» — роман французького письменника-романтика Ксав’є де Местра (1763—1852), вийшов у 1811 р.
Беме Якоб (1575—1624) — німецький філософ-пан-теїст, його натурфілософія і містика пройняті стихійно-діалектичними ідеями. Мав значний вплив на німецький романтизм.
Кай Гракх (153—121 до н. е.) — давньоримський політичний діяч, трибун, який захищав інтереси народу в боротьбі з аристократією.
Кюв’є Жорж (1769—1832) — французький вчений-зоолог, один з реформаторів порівняльної анатомії, палеонтології і систематики тварин. Установив принцип «кореляції органів», на основі якого здійснював реконструкцію будови вимерлих тварин.
Месмер Франц Антон (1733—1815) — австрійський лікар, творець теорії «тваринного магнетизму», до якої Бальзак виявляв великий інтерес.
Лафатер Йоганн Каспар (1741—1801) — швейцарський письменник і проповідник, його творчість має релігійне спрямування.
Біша Марі Франсуа Ксав’є (1771—1802) — французький анатом, фізіолог і лікар.
Скалігер Юлій Цезар (Бордоні Джуліо; 1484—1558) — італійський філолог і поет, автор «Поетики в семи книгах», яка мала значний вплив на формування класицизму. Писав латиною, тривалий час жив у Франції.
Еразм Роттердамський (1469—1536) — видатний нідерландський гуманіст, вчений-філолог і письменник. Писав латиною, відіграв велику роль у розвитку «північного Відродження».
Браге Тіхо (1546—1601) — данський астроном, реформатор практичної астрономії.
Генріх III — французький король (1574—1589) у часи релігійних (гугенотських) війн.
Медічі Марія — французька королева з флорентійського роду Медічі, дружина короля Генріха IV.
Канцлер Бекон — видатний англійський філософ Френсіс Бекон (1561—1626), зачинатель англійського матеріалізму. Був лордом-канцлером за правління Джеймса І.
