Оксана Панкеева – Перетинаючи кордони (страница 38)
Король подумав з півхвилини і порадив:
- Не кажи нічого Азіль, все одно не зрозуміє, тільки засмутиться. Поговори тихенько з Ольгою і заплати їй за цю нещасну брязкітку. Хіба ти не в змозі купити своїй нареченій гребінець за таку суму?
- В змозі. Тільки що робити, якщо Ольга відмовиться?
- Перестати страждати і заспокоїтися. Не думаю, що вона відмовиться. Треба ж їй на щось жити. А вона нічого корисного робити поки не вміє... До речі, поцікався, як вона витратить ту тисячу золотих, потім розкажеш. Мені цікаво.
- Як вона витратить вісімсот, я вже знаю. Сказати?
- Ну?
- Вона хоче купити пістолет. До речі, Жак їй рекомендував порадитися з тобою з приводу вибору зброї. А вона соромиться. Що б ти їй порадив?
- Нехай краще купить містралійській, вони поменше. Для дівчини лондрійській буде важкуватий. Але... Це треба все одно дивитися самому, а то підсунуть якусь погань. Коли ти запросиш в гості свого кузена з Лондри?
Елмар скрушно зітхнув:
- Не вийде. Вона тебе впізнає. Я їй про тебе розповів достатньо.
- Навіщо? Я ж тебе просив.
- Так вийшло. Зайшла розмова про мою родину, ну і про тебе заодно довелося розповісти. Вона питала, що я, брехати повинен був?
- Елмаре, - похитав головою король. - Ти занадто багато п'єш.
- Шелларе, - тут же відгукнувся кузен. - Ти занадто багато куриш. І не одружуєшся.
- І перебуваю в інтимному зв'язку зі своїм блазнем... - пробурчав король. - Ти вже чув цю новину? Дізнатися б, яка сволота це придумала, та язика вирвати...
- Одружуйся швидше, а то ще років п'ять пробовтаєшся ось так, і хто-небудь придумає, що ти і зі мною теж...
- Будеш мене діставати, одружуся з Ольгою.
- Ти іноді як скажеш! Та не піде вона за тебе.
- Чому?
- Тому що ти король. А вона вас, королів, не любить. Вона любить Жака.
- Такі ситуації цілком піддаються корекції. Кварта-інша відворотного зілля, і недосяжний Жак забутий навіки. А там... все просто: вечеря при свічках, прогулянки, бали, світські бесіди і трішки любовного еліксиру... - Король не витримав і засміявся.
- Тьху на тебе! - образився Елмар. - Я вже думав, ти це серйозно...
- Елмаре, це ж повний абсурд! Невже не ясно? Жартую! Ти ж знаєш, що я ненавиджу бали. І не менш добре знаєш, що я ніколи не опускався до використання магії в стосунках з жінками.
- Ти іноді і більш абсурдні речі говориш серйозно. І навіть робиш.
- Коли це?
- Ось, наприклад, коли мені цю Ольгу підсунув.
- Перестань нити. Ми, здається, все вже обговорили. Або ти ще в чомусь перед нею зганьбився?
- Та не зганьбився, а просто... здається, я її дуже засмутив.
- Чим?
- Вона попросила мене повчити її вправлятися зі зброєю, і я дав їй пару уроків фехтування.
- Відбив бідній дівчині все, що зміг?
- Ні, я обережно... Але вона в цьому відношенні цілковита нездара. Те, що у неї руки-ноги слабкі, ще нехай, підкачати можна. Але у неї дихалка нікуди не годиться і координація ні до біса.
- І ти їй про це так і сказав, проста варварська душа?
- Ні, я сказав ввічливо і... алегорично. Але вона все одно засмутилась. А довго вона буде у мене жити?
- Поки не адаптується. Натяк зрозумів, ледар?
- Зрозумів... - пробурчав Елмар. - Як це Жак казав? .. Король-працеголік - це національне лихо.
- А чому тобі так не терпиться її спровадити? Начебто все у вас добре, якщо ти перестанеш соромитися всякої нісенітниці. І Азіль з нею подружилася. У неї ж до цього не було подруг.
- Все ніби добре. Але її присутність в будинку мене якось сковує.
- Чому?
- Тому що вона з іншого світу. Я мимоволі починаю відчувати себе відповідальним за всю нашу країну, яку нібито представляю. Мені хочеться хоч раз напитися в чоловічій компанії, поспівати пісень і поговорити про щось звичайне. А в її присутності я не можу собі цього дозволити.
- Що за нісенітниця? Тобі не треба справляти на неї враження непорочного небожителя, врешті-решт, це просто гостя, а не майбутня теща. Запрошуй на здоров'я своїх друзів, і напивайтеся, як студенти, раз ти без цього ніяк не можеш.
- Ти розумієш, що говориш? Адже вона запросто сяде разом з нами, буде теж пити і з захопленням вивчить пару непристойних пісеньок, які так чудно виконує Лавріс...
- І нехай. Вийде хороший дует. Може, їй хтось сподобається і вона Жака розлюбить... Шкода, звичайно, що вона так нездатна до військової справи і так не любить королів...
- Чому? У тебе що, армія мала?
- Ні... - зітхнув король. - Сподобалася вона мені, ось і все. Хоча я з нею ще не знайомий, але все ж, за розповідями Жака...
- Сподобалася? Тобі? Знову жартуєш? Ти ж все життя повз жінок проходив, як повз стовпів! Ти ж навіть свою офіційну фаворитку по два тижні не помічаєш, поки тобі не закортить як слід! Та ти б досі незайманим ходив, якби я тебе в сімнадцять років не зводив до знайомої повії!
- Дорогий кузене, якщо я кажу, що жінка мені подобається, це не означає, що я хочу її негайно завалити на ліжко. Вона мені подобається в тому ж сенсі, що і ти. Як людина, яка мені цікава і приємна. А оскільки такими людьми вкрай рідко виявляються жінки, я подумав, що гріх не приміряти її під інші п'ятнадцять параметрів. І не підійшла. А жаль.
- Які такі п'ятнадцять параметрів? Ти що, проводиш якийсь глобальний відбір?
- Звісно. Всупереч твоїй думці, що я навмисне тягну з одруженням, я як раз цим посилено займаюся.
Принц-бастард розреготався.
- Так ти виробив собі модель ідеальної дружини і тепер шукаєш, так би мовити, відповідну їй жінку? А якщо таких не буває?
- Що за нісенітниця! Ідеальних дружин взагалі не буває. Бувають більш-менш підходящі. І п'ятнадцять параметрів я визначив виходячи виключно з інтересів корони. Єдиний, який стосується особисто мене, - це щоб майбутня королева була особисто мені не противна. Це шістнадцятий.
- Але Шелларе... - Елмар навіть розгубився. - Хіба так можна? Це ж протиприродно... Не по-людськи якось ... Люди повинні одружуватись по любові, а не ось так от...
- То люди, а я король. Не для себе одружуюся, а для держави. І, на мою думку, це велике щастя, що мене так мало хвилюють жінки. Я можу спокійно вибрати варіант, найбільш відповідний для блага корони, і не страждати потім.
- І які ж параметри ти визначив? - поцікавився Елмар.
- Основний - здатність народити спадкоємця. Заради цього, власне, все й затівається. Потім я розсудив так: зазвичай король повинен керувати своїм військом особисто, тобто бути головним полководцем країни. Але я, як ти знаєш, не сильний у військовій справі. Я взагалі не повинен був займатися армією... Ця корона на мене звалилася, як пташине лайно на голову. В економіці я за п'ять років розібрався, але тягнути ще й армію навіть при моїй працездатності занадто. Тому, цим повинна зайнятися королева. Звідси ще сім параметрів. Є й інші сім, але вони не настільки істотні.
- Ти ще один параметр упустив, - злорадно оголосив Елмар. - Сімнадцятий.
- Який саме?
- А такий, що ця твоя ідеальна королева повинна ще погодитися вийти за тебе заміж. Ольга, наприклад, нізащо не погодилася б.
- Ти упевнений? - засміявся король. - А може, при особистій зустрічі я її зачарую без всякої магії, лише природним шляхом, і вона зрозуміє, що королі не такі вже погані, як вона думає.
- Знову жартуєш? - підозріло запитав Елмар.
- Звісно, жартую... Але справді, коли я знайду підходящу наречену, то дуже постараюся, щоб вона погодилася... Гаразд, Елмаре, ми перейшли на марну балаканину, а у мене ще повно роботи. Ти сьогодні йдеш на бал в міські збори?
- Іду. А ти?
- Куди ж я подінуся, повинен бути присутнім... А Ольгу ви з собою берете?
- Ні. Вона ще не готова до таких виходів.