Оксана Панкеева – Перетинаючи кордони (страница 37)
А проводжаючи її додому в той же вечір, Жак чомусь страшно поспішав і нервував і на її жартівливе питання, чи не вибивається він з «розкладу», цілком серйозно відповів, що повинен зустріти з роботи Терезу і боїться спізнитися.
- Це теж твоя подружка? - розсміялася Ольга, яка вже звикла за ці три дні до дивного розпорядку життя королівського блазня. - Або чергова фаворитка його величності, якими він з тобою так щедро ділиться? Так адже на сьогодні у тебе, здається, запланована Анжеліка, ти нічого не переплутав?
- Ні, Тереза якраз моя дівчина, - так само серйозно пояснив Жак, в черговий раз дивлячись на годинник. - Фіг з нею, з Анжелікою, почекає, не зламається, а Терезу треба проводити додому. І мені не хотілося б змушувати її чекати на вулиці перед клінікою, так що підемо швидше.
У Ольги обірвалося все всередині, і вона ледь знайшла в собі сили так само невимушено і ніби жартома поцікавитися, як його дівчина сприймає всіх інших... подружок.
- Терпимо, - ухильно відповів велелюбний блазень і вкотре попросив йти швидше. Ольга додала кроку, щосили намагаючись не розплакатися і запевняючи себе, що нічого так перейматись через дрібниці, можна подумати, в перший раз таким чином обламується, досі все було точно так же, а тут що, думала, в казку потрапила?
Але в глибині душі вона відчувала, що брати себе в руки і наводити розумні доводи вже катастрофічно пізно. Не міг він відразу сказати?
Глава 5
- Ну що тобі сказати, Шелларе ... - Принц-бастард знизав плечима. - Підкинув ти мені клопоту, дякую. Чому було не приставити її до кого-небудь іншого? Ось Мафей її притягнув, нехай би сам і... адаптував. Може, і перестав би шкодити, відчувши відповідальність?
Король Шеллар III і його кузен Елмар сиділи в робочому кабінеті його величності і потягували колекційні напої з королівських погребів, супроводжуючи сімейні посиденьки ділової бесідою. Вислухавши настільки конструктивну пропозицію, король розсміявся.
- Мафей і відповідальність - поняття несумісні. А доручати йому адаптацію... Ти коли-небудь замислювався про те, що цей хлопчик все своє життя провів у палаці, під наглядом метра Істрана, і про те, що діється за стінами цього палацу, має досить розпливчасте уявлення? Йому самому спочатку треба адаптуватися, перш ніж інших вчити. А чим ти так незадоволений?
- Ще питаєш? Тханкварра! Мало того що я сорому набрався на п'ять років наперед, наді мною досі всі паладини потішаються! У Лавріса так зовсім рот не закривається...
- Сам винен, - знову розсміявся король і перекинув чарку галлантського коньяку. - Пити треба менше. А то набрався, як студент, забув про гостю, шлявся при ній голим, всьому корпусу про це розповів, а я тепер винен. Так тобі й треба, дорогий кузене. Це скільки ж було вина випито, що такий здоровенний герой геть пам'ять втратив? Так в людину стільки не влізе!
- Це в тебе не влізе, - пробурчав Елмар. - Шелларе, може, вистачить, а? Краще її до Жака переселимо. Вони так душевно спілкуються...
- Ні в якому разі, - категорично заявив король.
- Але чому?
- Жак дуже просив на цей раз зробити виняток.
- Чому?
- Чому? Чому! Тобі хіба Азіль ще не розповіла?
- Про що? Про те, що Жак сподобався Ользі більше, ніж слід? Ну і що? Він боїться, що його зґвалтують? Ольга нормальна подруга, без всяких заскоків на цьому ґрунті, з нею так само легко спілкуватися, як з хлопцем. І, якщо він не зробить крок у відповідь, вона йому навіть не зізнається. Це тобі не Етель, яка нахабно домагається кожного, хто їй сподобався.
- Справа не тільки в цьому.
- А в чому ще?
- У тому, що не завадило б пришити твоїй німфі застібку на рота. Вона що, промовчати не могла? Спочатку розповіла Жаку, що Ольга в нього закохалася, потім розбовтала Ользі все в подробицях про Терезу і про те, як Жак за нею другий рік упадає, і на довершення всього роздзвонила Терезі про те, що в Жака закохалася інша дівчина. От і уяви, як вони себе будуть почувати? Ольга страждатиме від свого нерозділеного кохання, Жаку буде соромно, що він їй нічим не може допомогти. Ти ж знаєш Жака, він такий чутливий... Вічно переймається щодо всякої нісенітниці. А Тереза буде або боятися, що Жак з такої нагоди її кине і заведе собі здорову дівчину для нормального спільного життя, або вирішить, що пора їй припиняти морочити хлопцеві голову, і дійсно вступить в який-небудь орден, щоб принести обітницю цнотливості. Жак цього не переживе, а винуватою виявиться Ольга... Загалом, суцільні непорозуміння, і, щоб їх уникнути, краще всього прислухатися до прохання Жака і хоча б на час припинити його спілкування з цією переселенкою. Тим паче ти вже маєш певний досвід, ось і займайся далі.
- Про всіх-то ти подумав, а як я повинен жити в одному будинку з дівчиною, якій мені соромно дивитися в очі, тобі наплювати? - образився Елмар.
- А чому це тобі соромно? - посміхнувся король і почав набивати свою улюблену люльку. - Через те, що ти перед нею голим бігав? Так ти ж сам казав, що вона нормальна подруга, чого соромитися? Хіба вона на тебе образилася? Судячи з того, що розповіла Азіль, Ольга поставилася до всього абсолютно природно і з великим почуттям гумору.
- Ага. Вона досі продовжує захоплюватися, який я гарний. А мені кожен раз від сорому хоч під стіл лізь.
- Не розумію, чого тут соромитись. На тебе дійсно приємно подивитися, це одноголосно стверджують всі мої знайомі пані. Або тебе зачіпає те, що вона захоплюється твоїми м'язами, а про найголовніше місце і слова доброго не сказала?
- Тханкварра! - заревів ображений принц-бастард. - Шелларе, фільтруй базар!
- Що-що? - розреготався король. - Ну і слова! Від неї нахапався? Мало того, що ти лаєшся варварською, так ще цей милий іншосвітовий жаргон! Це означає «стеж за мовою», я правильно зрозумів? Так ось, це ти за своєю стеж, а то однополчани будуть над тобою потішатися до кінця днів.
Елмар ображено засопів і ґрунтовно приклався до глека з вином. Потім, мабуть осяяний раптовою ідеєю, як можна гідно відповісти язикатому кузенові, зловтішно запитав:
- Шелларе, а коли ти нарешті одружишся?
Король спохмурнів.
- Ну чому, коли тобі нема чого відповісти, ти постійно питаєш саме про це?
- А ти сам не здогадуєшся?
- Здогадуюся. Відтоді, як ти припинив скоювати подвиги, у тебе з'явилося багато вільного часу, і ти раптом згадав, що ти тепер перший спадкоємець престолу. І не на жарт занепокоївся, що, якщо зі мною що-небудь трапиться, ти встряв на все життя. Тому тепер щосили піклуєшся про те, щоб я скоріше наплодив спадкоємців. Так?
- В цілому - так. Але є ще одна причина.
- Азіль?
- Точно. Будучи королем, я не зможу з нею одружитися навіть після того, як вона дозріє. Німфа не може бути королевою, тому що тоді у мене свідомо не буде спадкоємця, а буде загін гулящих доньок. Мені-то наплювати, яка у мене буде сім'я, але на інтереси корони я вже наплювати не зможу.
- Та не переймайся ти так. Азіль абсолютно байдуже, одружишся ти на ній чи ні. Роль фаворитки її цілком влаштує.
- Зате мене не влаштує. - Елмар насупився і знову запитав: - Так як же, Шелларе? Коли ти збираєшся одружитися?
- Будеш чіплятися, взагалі не одружуся.
- Шелларе! - заблагав принц-бастард. - Ну, якщо тобі так вже неприємна думка про нормальну сім'ю, нароби бастардів своїм фавориткам! Хоча б штуки три! Я через тебе ночами нормально спати не можу, мені весь час якісь жахи в голову лізуть!
- А не напиватися перед сном ти не пробував? Придумав теж! Вони і так на мені виснуть, як на вішалці, а якщо у них будуть від мене діти, взагалі на голову сядуть. Не переймайся, нічого зі мною не станеться, як тільки знайду підходящу наречену, відразу ж одружуся. Мені ще не п'ятдесят років, щоб так поспішати. Так що не відводи розмову в бік і не ухиляйся від доручення короля. Займайся зі своєю гостею і не намагайся спихнути її Жаку. Зайди до скарбника і отримай під розписку тисячу золотих для неї, а то вони вже не перший день Ольгу чекають.
- До речі, про гроші... - спохмурнів Елмар. - Шелларе, ти не уявляєш, як я влип...
- Ти? Елмаре, що мало статися, щоб у тебе виникли фінансові труднощі? Ти, здається, багатший за мене рази в два...
- Вислухай, будь ласка, і не перебивай. Я тобі розповім ще одну причину, через яку мені перед Ольгою соромно. Ти ж знаєш, Азіль в деяких питаннях до жаху наївна. Вона досі не навчилася як слід гроші рахувати і погано собі уявляє справжню ціну речей. А ця подруга жила тут всього другий день і, природно, теж нічого не знала. Пташки порозумілись, і Ольга подарувала Азіль гребінця для волосся. Пам'ятаєш червоний браслет графині Монкар? Так цей гребінець в два рази більше і ще з якимись блискітками всередині. Ні одна, ні друга так нічого і не зрозуміли. Цій сподобалося, тому що гарно, а та віддала, бо у них це нічого не коштує. Тепер я ламаю собі голову, як їм пояснити, що ця річ коштує десь від п'ятдесяти до сімдесяти тисяч, до того зробити це так, щоб ні одну, ні іншу не образити. Азіль, звичайно, його відразу поверне, але це все одно, що іграшку у дитини відібрати. А Ольга ще упреться і не візьме, від неї чого хочеш можна очікувати. І що мені тепер робити?