Николай Трублаини – Оповідання про Далеку Північ (страница 35)
Троє старших полярників обнялися з молодими дослідниками і тепло розпрощались.
— Алло! — гукнув капітан дирижабля, — швидше сідайте, бо починається вітер.
І справді, відкілясь із просторів війнуло холодом, і канати, що тримали дирижабль, натягнулись, як струни. Троє хлопців миттю кинулись по шторм-трапу до гондоли.
Коли вони опинились там, капітан звелів перерізати канати.
— До побачення! — закричали з гондоли.
— Щасливої подорожі! — донеслось знизу, з крижини.
— Гей, унизу! — закричав Володя. — В аеросанях залишились олівці і пера…
— Дякуємо, — ледве чутно донісся голос штурмана.
Дирижабль став підійматись. Запрацювали мотори, збільшувалась швидкість, і скоро зник вогник, що світився над крижаною хатиною.
Вітер посилювався. Над закрижанілим морем засвистів зимовий шторм. Дирижабль то підкидало вгору, то кидало набік.
Мотори працювали на повну силу.
Темрява мчала повз вікна гондоли. Компас показував шлях.
Днів через два по тих подіях радисти-аматори короткохвильннки підслухали в ефірі на хвилі 135 метрів дві такі радіограми.
Перша:
«З Москви. Станції «Північний полюс». Щасливо повернулись. Вітаємо.
Друга:
«З Північного полюса. Москва. Велетневі, Темарові, Оротукові. Привіт з Арктики. Вітер стих. Над крижаними просторами сходить місяць.
Безперервно провадимо спостереження. Чекаємо повідомлення про ваші успіхи в навчанні.
Зміст
©