Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 92)

— У чому?

— У тому, що ти королева, яка потрібна цьому королівству.

ЕПІЛОГ

— Абріелло, ти маєш приголомшливий вигляд, — каже Джас, розглядаючи мене ясними очима.

Натомість мені здається, що приголомшлива саме вона. Останні шість місяців у Фейрії пішли їй на користь. Обличчя Джас приємно округлилося, шкіра набула здорового відтінку, а очі сяють. І хоча вона досі сахається тіней та не дуже довіряє фейрі, їй уже ліпше. За минулі місяці я багато дізналася про те, як це — бути королевою земель, розділених чварами. Дізналася, що навіть найдобріші й наймудріші можуть опиратися змінам, і що вони ж потім радо вихвалятимуться тими змінами, проти яких були.

Однак найголовніше — я зрозуміла, що я найкраща й най-щасливіша, коли поруч зі мною сестра.

— Ти впевнена, що це не занадто? — запитую, дивлячись на чорну шкіряну сукню, яку Джас пошила для мене. Вона трохи… розпусна. Хоча мені подобається. У цієї сукні довгі рукави, але плечі Джас залишила оголеними. На спідниці високий розріз аж до стегна, щоб за потреби я могла бігати — це обов’язкова вимога до всього мого одягу. Не те щоб зараз мені доводилося часто бігати. Переважно доводиться багато сидіти. Зустріч за зустріччю. Доводиться слухати щемливі історії з далеких куточків наших земель, а часом і недолуге скиглення представників зажерливих верств суспільства. Робота в мене дуже розмаїта, але я переважно виконую її в безпеці моєї тронної зали, де поруч зі мною завжди Фінн.

— Абсолютно, — відповідає Джас.

Прета киває на знак згоди:

— Фінн безумовно оцінить, як ця сукня підкреслює тебе.

Усміхаюся й озираюся через плече, щоби подивитися на сукню ззаду. Я не дозволяла всім цим зборам і сидінню на троні заважати моїм тренуванням. Я швидша й сильніша, ніж будь-коли, і насолоджуюся цим щосекунди. Я не проти таких результатів, хоча знаю, що Фінн у будь-якому разі не зможе тримати свої руки подалі від мене.

— Нервуєш? — питає Прета.

Я хитаю головою:

— Анітрохи.

Сьогодні ввечері ми з Фінном влаштуємо церемонію зв’язування. Колись ми й одружимося, а поки зв’язок дозволить нам спрямовувати магію в обидві сторони. Я не раз говорила йому, як це для мене важливо. Однак правда в тому, що я просто жадаю цього додаткового зв’язку із чоловіком, якого люблю.

— Коли я робила це минулого разу, то шукала не те, що мені насправді було потрібно, — кажу Джас. — Банші налякала мене до смерті, і я хотіла зв'язатись із Себастіаном, щоб він міг захистити мене. Я вірила, що все буде добре, тому що кохала його, але це виявилося помилкою. Думаю, ми обоє це знали.

— Ще не пізно передумати, — каже Міша, без стуку вриваючись у мої покої, ніби вони належать йому.

Після святкування мого сходження на трон Міша повернувся додому, на землі Диких фейрі, але часто навідує мене. Іноді мені здається, він ревнує, що ми з Претою станемо найкращими подругами, якщо він не буде так часто зі мною бачитися.

— Чому ти тут? — запитую я. — Ми вирішили не влаштовувати публічну церемонію.

Міша хапає мене за руку і притискає до своїх грудей.

— Я тут на той випадок, якщо ти передумаєш і віддаси перевагу мені.

Я вибухаю сміхом.

— Можливо, наступного разу.

— Що ж, принаймні я спробував. — Він відпускає мою руку й цілує мене в обидві щоки. — У тебе просто неймовірний вигляд. Йому дуже пощастило.

— Це мені пощастило, — з усмішкою кажу я.

У двері кімнати просовується голова Кейна:

— У вас тут вечірка? — запитує він, перш ніж увійти.

Побачивши мене, він застигає як укопаний.

— Боги неба й землі, ви тільки гляньте на цю сукню.

Я червонію.

— Дякую.

Кейн дивиться на Джас і обдаровує її нетипово чарівною усмішкою.

— Наступного разу пошиєш щось і для мене, га?

Прета пирскає зі сміху.

— Ти знаєш, що вона не твоя швачка?

— А я і не проти, — каже Джас, і моє серце сповнюється радістю. Так приємно бачити, як моя сестра знаходить своє місце в цьому світі. — Мені хоч буде що робити.

Нарешті, коли Джас і Прета закінчують метушитися навколо мене, з’являється Фінн. Його погляд ковзає мною — голодний, спраглий, люблячий і вдячний водночас.

— Як ти дізналася, що найбільше я люблю чорну шкіру? — запитує він, обіймаючи мене й притягуючи ближче до себе.

— Ну, я… — Зрозумівши, що всі витріщаються, загортаю себе й Фінна в маленький кокон тіні, за яким вони не зможуть побачити й почути нас. — Якщо я правильно пам’ятаю, — кажу, щойно ми лишаємося наодинці, — ти казав, що любиш усе, що я ношу.

Його вуста вигинаються в кривій усмішці.

— Точно. Я й забув, — він притискає свої вуста до моїх. — Впевнена, що хочеш наживо відчувати всі мої невпинно хтиві думки про тебе?

— Яка частина фрази «Не хочу ані дня більше чекати» змушує тебе сумніватися в мені?

Його обличчя лагіднішає.

— Та вірю я тобі, Абріелло. Просто мені важко.

— Чому?

— Боюся, що все це лише сон.

Я тану від його слів.

— Не змушуй мене так мліти — це зіпсує мій образ крутої королеви.

— Нізащо, — підморгує Фінн. — Ти кохаєш мене?

— Кохаю, — кажу я без вагань і застережень. — А ти кохаєш мене?

— Кохаю, — відповідає він. — Але я б кохав тебе, навіть якби ти не хотіла укласти зі мною зв’язок.

— Я теж, — шепочу. — Завжди.

Фінн міцно обіймає мене. Наш маленький кокон спадає, і ми опиняємося на терасі на даху нашого гірського котеджу. Зорі так яскраво сяють над головою, що в мене на очах проступають сльози.

— Вибери зірку, — шепоче він мені на вухо. — Загадай бажання.

Наші пальці переплітаються, і я загадую ті самі бажання, що й щоночі відтоді, як посіла трон. Єдині бажання, які мають бути в королеви. Я бажаю миру. Я бажаю, щоб кожен фейрі в моєму Дворі й у всьому цьому світі пізнав і відчув таке кохання, як у нас.

ПОДЯКИ

Насамперед хочу подякувати всім, хто прочитав першу книжку дилогії — «Ці порожні обітниці» — та написав мені, бажаючи дізнатися докладніше про світ фейрі. Ваш ентузіазм був потрібен мені більше, ніж ви уявляли. Я неймовірно вдячна за кожне добре слово, кожен відгук і критичний огляд. Дякую моїм давнім фанатам, які не читають книжки в стилі янг-едалт чи фентезі, але прочитали «Ці порожні обітниці» й радіють цьому повороту моєї письменницької кар’єри. Я така вдячна за вашу підтримку!

Ще я неймовірно вдячна всім, хто допоміг мені пройти крізь 2020 рік. Написання цієї книжки (і ще двох інших), а також спроба пережити пандемію і все, що з нею пов’язано, були непростими в багатьох сенсах. Спасибі моїм дітям, які хотіли б, щоб їхня мама приділяла їм усю свою увагу, поки вони розбираються з нюансами дистанційного навчання, але однаково підтримали мене. А також моєму чоловікові, який витримав чимало моїх зривів у ті миті, коли я думала, що не зможу ще бодай день бути супермамою. Дякую також моїм сестрам і подругам за розуміння, підтримку та натхнення, які ви мені дарували, коли я думала, що в мене нічого не вийде. Я могла би прикрасити правду, написати лише про позитив, але 2020 рік був важким, і люди, яких я люблю найбільше, допомогли мені пережити його.

Дякую моїм друзям, які підтримували мене на найскладніших етапах цього проекту та багатьох інших. Міра Лін Келлі, моя найкраща подруга, моя приятелька з мозкового штурму, я досі винна тобі ту Toyota Corolla. (Гаразд, ми обидві знаємо, що ти заслуговуєш чогось кращого.) Спасибі авторам із моєї групи Write All the Words Slack за те, що вислуховували мене, коли я відчувала труднощі, й складали мені товариство під час роботи. Дякую також тим, хто намагався відволікти мої думки від праці — байдуже, чи то розмовами про тренування з кросфіту, чи про наших дітей, чи про чизкейк на сніданок. Ви завжди змушуєте мене усміхатися. Дякую Емілі Міллер — моїй особистій консультантці зі світу ельфів та любительці всього чарівного. Спасибі за те, що вмієш так добре слухати. Я сподіваюся, коли-небудь ти напишеш книжку й покажеш усьому світові магію свого прекрасного розуму.

Особлива подяка Лізі Куні та Тіні Аллен — моїм подругам і помічницям. Тіно, я дуже рада, що ми зблизилися за ці роки. Ти справжнісінький скарб. Лізо, спасибі тобі за те, що завжди простягаєш руку допомоги, коли ти мені потрібна.

Спасибі моїй великій родині. Вони справжнє благословення, і я люблю їх більше, ніж вони думають. Особлива подяка моєму братові Аарону, якому присвячена ця книжка, — твоя мапа Фейрії справді допомогла мені побачити продовження цієї історії в новому світлі. Звісно, мамі — ти завжди вмієш вислухати і знаєш, які слова підібрати, щоб розрадити мене. А ще моїм братам і сестрам, які завжди підтримують мене. Я бажаю, щоб у всіх була така чудова сім’я.

Спасибі моєму агенту Денові Манделу, який від самого початку був у захваті від цієї книжки й допоміг мені подолати деякі труднощі минулого року. Я щаслива, що ти в моїй команді!

Я вдячна колективу Clarion Books, який допоміг мені зробити цю книжку такою, якою вона є. Особлива подяка Аілі Кессінджер і Ґабріеллі Еббейт за редакторські зауваження й допомогу в підготовці кількох чернеток. Окремої подяки варті також Емілія Роудс, Гелен Сікрист, Емілі Андрукайтіс, Кетрін Сан Хуан, Тарі Шанаган, Тейлор Мак-Брум, Кімберлі Соррелл, Колбі Аоуренс, Томмі Гаррон, Джилл Лейзер, Мелісса Чічітеллі, Еммі Грант, Еріка Вест і Максін Бартов. Ціную все, що ви робите!

ПРО ВИДАННЯ

УДК 821.111(73)’06-312.4