Кейт Мосс – Гробниця (страница 22)

— Наприклад, Чарівник?

— Може бути, хоча… — Лаура замовкла. Видно було, що вона ретельно добирає слова. — Тут одночасно можливі два варіанти. З одного боку, є чітке свідчення про близьке завершення якогось великого проекту — або в роботі, або в особистому житті, а можливо, і там, і там. — Ворожка підвела на неї очі. — Збігається?

— Так, — насумрилася Мередіт. — Кажіть далі.

— Але разом із цим я бачу натяки на подорож або зміну обставин.

— Добре, це теж більш-менш збігається, проте…

Ворожка перервала її.

— Я відчуваю ще дещо. Утім, мені зовсім неясно, що це таке, але воно, безсумнівно, існує, і я його справді відчуваю. Оця остання карта… вона означає, що ви незабаром щось знайдете, щось для себе відкриєте…

Очі Мередіт звузились. Упродовж усього сеансу ворожіння вона не переставала казати собі, що все це — лише безневинна розвага. Що це не означає нічого серйозного. Але ж чому тоді серце її шалено тіпається й калатає?

— Пам’ятайте, Мередіт, — схвильовано мовила Лаура, — що мистецтво ворожіння за допомогою тлумачення карт полягає не в тому, щоб достеменно визначити: ця чи та подія обов’язково станеться. Воно полягає в дослідженні можливостей, у розкритті підсвідомих мотивацій та бажань, які можуть спричинитися або ж не спричинитися до конкретної схеми поведінки.

— Я знаю.

Лише безневинна розвага.

Одначе щось у надмірній емоційності Лаури, у виразі надзвичайної зосередженості на її обличчі підказувало, що все це є страшенно серйозним.

— Тлумачення Таро мусить розширити можливості вільного вибору, а не звузити їх, — сказала Лаура, — з тієї простої причини, що це тлумачення розширює наші знання про нас і про ті проблеми, що перед нами стоять. Людина дістає змогу ухвалювати власні, більш зважені рішення. Вирішувати, яким шляхом іти.

— Я розумію, — кивнула Мередіт.

Раптом їй запраглося з усім цим покінчити — і якомога швидше. Витягти останню карту, вислухати Лауру й піти геть.

— Розумієте — поки не забудете.

У голосі Лаури почулося неприхована засторога. І Мередіт довелося докласти великих зусиль, щоб подолати палке бажання вискочити з кімнати тієї самої миті.

— Оцією останньою, десятою картою завершується тлумачення. Її треба класти праворуч згори.

На мить рука Мередіт зависла над колодою. Вона майже фізично бачила невидимі лінії, що поєднували її пальці із зеленувато-золотисто-сріблястими сорочками карт.

Нарешті вона витягла одну з них і перевернула.

Мимовільний вигук зірвався з її вуст. Вона відчула, як на протилежному кінці столу Лаура стиснула кулаки.

— Справедливість, — монотонно мовила Мередіт. — Ваша донька казала мені, що я дуже схожа на це зображення, — промовила вона, хоча пам’ятала, що вже розповіла про це ворожці.

Лаура уникла її погляду.

— Камінь, який асоціюється зі Справедливістю, називається опал, — сказала вона. Мередіт здалося, що ворожка наче зчитує цю інформацію з книги. — Кольорами, пов’язаними з цією картою, постають сапфір і топаз. Є також знак зодіаку, що асоціюється з цією картою. Він називається Терези.

Мередіт неприродно розсміялася.

— Мій знак — Терези, — сказала вона. — Я народилася восьмого жовтня.

Утім, Лаура ніяк не відреагувала, наче ця інформація її зовсім не зацікавила.

— Справедливість у колоді Буска — могутня карта, — провадила вона. — Якщо припустити, що великий аркан означає шлях Блазня від щасливого невігластва до освіченості, то Справедливість перебуває в середній точці цього шляху.

— І що це означає?

— Зазвичай, коли ця карта з’являється під час тлумачення, вона означає доконечну потребу дотримуватись виважених поглядів. Позивачу слід переконатися, що він не збився зі шляху, і всебічно й реалістично оцінити ситуацію.

Мередіт посміхнулася.

— Але ж ця карта — зворотна, — зауважила вона. І сама здивувалася своєму напрочуд спокійному голосу. — І цей факт уносить певні зміни, еге ж?

Та Лаура не поспішала з відповіддю.

— Я маю рацію? — наполегливо перепитала Мередіт.

— У своєму зворотному вигляді ця карта означає певну несправедливість. Можливо, забобони й упередженість або ж навіть судову помилку, яка призведе до несправедливого вироку. Вона означає також гнів людини, котру судять і до того ж судять несправедливо.

— І ви гадаєте, що ця карта уособлює мене?

— Гадаю, так, — відповіла ворожка, трохи повагавшись. — І не лише тому, що вона була останньою, яку ви витягли під час ворожіння. — Лаура замовкла, сумніваючись, а потім додала. — І не лише через явну фізичну схожість. — Вона знову замовкла.

— Лауро! — голос Мередіт вивів ворожку із заціпеніння.

— Ага, отже, я гадаю, що ця карта представляє вас, але водночас не думаю, що вона автоматично означає якусь несправедливість, учинену супроти вас. Я схильна думати, що, скоріш за все, вам доведеться виправляти якусь несправедливість. Ви виступатимете в ролі агента справедливості. — Лаура підняла очі. — Можливо, якраз це я невиразно відчувала раніше. Що тут є щось іще, щось важливіше, і воно ховається за очевидним і тривіальним фасадом історій, на які начебто вказує отриманий нами розклад.

Мередіт кинула погляд на десять карт, що лежали на столі. Слова ворожки хаотично кружляли в її свідомості.

Ідеться про дослідження можливостей, про виявлення підсвідомих мотивацій і бажань.

Чарівник та Диявол із холодними блакитними очима. Перший є подвійною октавою другого. І самі лише вісімки — номер, що означає успіх і визнання.

Простягнувши руку, Мередіт узяла спочатку четверту карту розкладу, а потім — останню. Сила та Справедливість.

Здавалося, вони якимось чином пов’язані між собою.

— На якусь мить мені здалося, що я збагнула, — мовила вона, звертаючись не стільки до Лаури, скільки до себе. — Наче десь там, під поверхнею, усе зійшлося й набуло сенсу.

— А зараз?

Мередіт підвела очі. Кілька секунд обидві жінки дивились одна на одну.

— А тепер — це лише малюнки. Малюнки й кольори.

Її слова наче повисли в повітрі. Раптом Лаура швидко простягла руки та згребла докупи карти, наче не бажаючи ні на хвилину довше залишати цей розклад на столі.

— Можете узяти їх із собою, — сказала вона. — І самі з усім розберетеся.

Мередіт здивовано уставилася на ворожку — чи не почулося їй, бува?

— Перепрошую?

Лаура простягнула їй колоду.

— Ці карти — ваші.

Переконавшись, що вона не помилилася, Мередіт почала відмовлятися.

— Та ні, я дійсно не можу…

Але Лаура полізла під стіл, дістала звідти квадрат чорного шовку й загорнула в нього колоду.

— Ось. Візьміть, — сказала вона, посунувши пакунок через стіл. — Це ще одна традиція Таро. Багато хто вважає, що карти не слід купувати самому, а дочекатися нагоди, коли хтось тобі їх подарує.

Мередіт похитала головою.

— Лауро, як же я можу їх узяти? До того ж я не вмію ними користуватися.

Вона підвелась і вдягнула куртку.

Лаура теж підвелася.

— А я переконана, що вони вам знадобляться.

На мить їхні погляди зустрілися.

— Таж вони мені не потрібні.