Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 22)
Король Нортерри кивнув.
— Ми візьмемо від цієї зустрічі все можливе, не наражаючи Пенду на небезпеку.
Адан звернувся до своєї дружини.
— Ти залишишся тут, у безпеці — і вдалині від будь-яких Лютих.
— Погоджуюсь з усім серцем, — сказав Гейл.
Пенда, прекрасна, як і завжди, категорично відмовилася.
— Ні, Старфолле, я тут не залишуся. — І перш ніж Адан устиг заперечити, вона додала:
— І я не піду з тобою. Я не маю наміру віддавати себе в руки By. — Пенда повернулася до Гейла і владно повела підборіддям. — Батьку, ти поїдеш зі мною.
— Звичайно, моє серденько. Але куди ми вирушимо?
— До племен утауків, де нас ніколи не знайдуть. Ми зможемо їздити з ними, мандрувати там, де й вони, і я буду в безпеці.
Гейл усміхнувся, блиснувши золотим зубом.
—
— Ви будете десь у пустках? Але як я тебе знайду?
— Навіть я не знаю, де я буду, — у цьому й сенс. Мені потрібно триматися подалі від піщаних Лютих.
Адан намагався стримати тривогу.
— А як же дитина? Тобі слід зостатися тут і відпочивати. Залишилося всього кілька тижнів.
Пенда поцілувала його в щоку.
— Жінки в племенах утауків завжди народжують дітей у наших таборах. Насправді мені буде зручніше там, з моїм народом.
— Я хочу бути з тобою. Я повинен бути з тобою! Заради моєї дитини.
— Це королівство теж твоє. Поїдь, поговори з королевою By і перетвори ці знання на зброю. Знайди її слабке місце. — Пенда намагалася заспокоїти свого чоловіка. — Не бійся, я візьму з собою обидвох ска. Коли настане час, вони знайдуть тебе.
22
Бірч не знав, як надовго королева крижаних Лютих забула про нього, проте він радо скористався тими днями, що проходили без її нагляду.
З мамулами йому було тепло, і вони давали йому їжу. Навіть якщо їжа була жахливою на смак, Бірч відчував, що стає сильнішим. Він житиме. Після всього, що крижані Люті зробили з ним та його сім’єю, він
Він слідував за мамулами, що дріботіли крізь тунелі в льодовику під палацом. Але тепер хлопчик багато що розумів з мови мамулів. Вони не припиняли своєї кипучої діяльності: оглядали сховища, переміщали предмети з одного місця в інше — без жодної зрозумілої Вірчу мети. Можливо, мамули просто хотіли виглядати зайнятими, щоб крижані Люті їх не чіпали.
Вони привели його до величезних гротів з камерами для магічного сну.
Мамули рухались між камер, щось цвірінькали, оглядаючи заморожених воїнів, магів і вельмож. Вони торкалися маленькими рученятами вікон з тонкої криги, залишаючи по собі плями талої води, які потім знову замерзали.
Весь грот, здавалося, був порожнім, якщо не зважати на сплячих фігур. Поблизу не було жодного Лютого.
Дивно, але пара мамулів дивилася прямо на Вірча, ніби переконуючись, що він спостерігає за ними. Потім вони нахилились над сяючим кристалом, що передавав завитки магії у сплячі тіла. Залишені без жодного нагляду, мамули дістали маленькі ножі, короткі, але гострі, і миттєвим рухом встромили їх у кристал чарівного сну.
Інший мамула проколов гнучку трубку, наповнену сріблястою кров’ю. Очі Вірча широко розплющилися, коли він побачив, як рідина просочилася в камеру і зібралася в калюжку біля ніг замороженого тіла. Сяючий кристал змінив колір з яскраво-блакитного на глибокий фіолетовий.
Влаштувавши диверсію, мамули кинулися геть, рухаючись при цьому так, ніби вони були заклопотані якимись важливими справами. Один з них пробурмотів до Вірча слово, котре, як той зрозумів, означало «ламати».
Хлопчик спостерігав, як істоти снують по залу, крадькома простромлюючи, штрикаючи, колючи магічне приладдя. Купка мамулів переходила з рівня на рівень, продовжуючи свої вандальські дії — непомітні й хаотичні.
— Ламати, — повторив мамула, і вони вискочили з гроту, вдаючи, що продовжують виконувати свої марудні повинності, і залишившись ніким не поміченими.
— Ламати, — погодився Бірч, а потім додав ще одне слово. — Вбивати.
23
Будівельний майданчик храму Маґніфіка повнився звуками, що водночас здавалися оглушливими і радували вухо: робочі стогнали від натуги, бригадири покрикували на підлеглих, брязкали молотки каменярів, скреготали кельми мулярів. Верховний жрець Кловус стояв у затінку під наметом на високому риштованні, що здіймалося, наче сторожова вежа, над місцем робіт.
Він спостерігав, як унизу чорнороби натягують канати, щоб підняти величезні кам’яні брили на пандуси, змащені глиною. Тим часом муляри зводили аркади на другій платформі великого храму, а кахлярі прикрашали їх глазурованими символами божків з усіх тринадцяти округів.
Багато років тому, щоб розчистити площу під будівництво, було зруйновано кілька тісно скупчених кварталів, а тепер ще й знесли тимчасові жертовники і ринки, де торгували церковним начинням, щоб можна було розпочати роботу над велетенським храмом.
Кловус обмірковував зведення храму Маґніфіка більшу частину свого життя, і тепер у нього нарешті з’явилися влада та можливості, щоб втілити свій задум. Невпинний потік возів і саней доставляв будівельний камінь, з якого зводили другий рівень величезної піраміди. План споруди включав лабіринт переходів, захищені кімнати та внутрішні зали для богослужінь, проте ніщо з цього не можна було побачити з поверхні землі.
Божок, який наразі перебував під храмовою площею, заповнить собою закінчений храм, як кров, що розтікається по венах, а Маґніфіка, мов лінза, зосередить і сконцентрує віру людей, зміцнюючи божка.
У Кловуса голова йшла обертом від можливостей, що відкривалися перед ним, але його радість була дещо притлумлена, адже ця перемога забрала так багато часу. Недалекоглядна емпра гальмувала роботу стільки років! Чого вона боялась? Тепер же він хотів завершити будівництво у рекордні строки. Відкинувшись на спинку крісла і попиваючи прохолодну воду з келиха, жрець спостерігав зі свого високого помосту за тим, як складають нові каркаси. Незабаром розпочнеться зведення третього ярусу величезної піраміди. А це ознака неабиякого прогресу.
Внизу на вулиці Кловус побачив високого чоловіка, який наближався до його вежі. Вбраний у темно-фіолетову мантію та в капелюхові з квадратним верхом, чоловік цілеспрямовано рухався повз теслярів, каменярів, водоносів, різьбярів по каменю та мулярів. Упізнавши його, Кловус скривився.
Камергер Нерев був чоловіком обережним, не звичним до того, щоб здиратися нагору хиткими дерев’яними східцями, але він почав рішуче підніматися вузькими щаблями на оглядовий майданчик. Верховний жрець зрозумів, що уникнути зустрічі не вдасться.
Кловус підійшов до краю помосту і глянув униз, на верхню сходинку прив’язаної дерев’яної драбини, міркуючи, як було би просто трохи натиснути ногою на голову камергера і скинути його вниз, на бруківку. Але в Кловуса не було потреби непокоїтися через міністра, який служить недієздатній правительці.
Відсапуючись, Нерев вхопився за останній щабель, і його плечі показалися над помостом.
— Верховний жерче, нам потрібно поговорити. Зважаючи на терміновість справи, я подумав, що краще прийти до вас особисто.
Кловус відступив назад, але не простягнув руки, щоб допомогти чоловікові піднятися на дерев’яний настил.
— Дійсно, це набагато краще, ніж писати мені.
Камергер випростався і змахнув пилюку з фіолетової мантії. Оглянувши високий поміст, він, здавалося, був стривожений тим, що не побачив ні перил, ні страхувальних мотузок.
Кловус зауважив:
— Я не певен, що вам підходить таке високе положення. Маю на увазі це підмостя.
Нерев негайно перейшов до справи.
— Значна частина скарбниці Сереполя неочікувано була використана на зведення храму Маґніфіка. Я розмовляв зі скарбничими про витрачання коштів. Дозволу на це не було.
Кловус склав докупи пучки пальців.
— Ті гроші мали бути спрямовані на це будівництво багато років тому, ще за часів правління емпріра Даки. Ми нарешті надолужуємо згаяне, а це коштує грошей. — Він зітхнув глибоко й вдоволено, оглядаючи метушливий будівельний майданчик. — Ми марно втратили багато часу, і через це Ішара ослабла. Не дивно, що конаґ Конндур був впевнений, що може спробувати вбити нашу дорогу емпру. Тепер нам знову загрожує війна з нашим безбожним ворогом, камергере, а Ішара слабка, бо Маґніфіка досі не збудована. Наш головний божок використовує лише малу частку своїх можливостей.
Нерев так міцно стиснув зуби, що жовна випнулися під вилицями. Він не збирався давати себе відволікти.
— За століття нашого існування в округах Ішари було створено міцну систему верховенства закону. Ми тепер цивілізовані люди, а не ті варвари, що вижили після воєн Лютих у старому світі. У нас є зведення законів, яких слід дотримуватися.
Кловус форкнув.
— Жерці та наші божки допомагають виконувати цей закон.
— Ішара має офіційну правительку. — Нерев почухав щоку. — Хай емпра Ілуріс без свідомості — можливо, назавжди, а можливо, лише на деякий час, — ця ситуація вимагає уваги.
Кловус стиснув товсті губи і, здавалося, глибоко задумався, хоча міркувати йому не було про що.
— Протягом останнього року я висловлював своє занепокоєння тим, що Ілуріс не має спадкоємця або призначеного наступника. Саме тому ми опинилися в такому скрутному становищі. Якби ж то вона мене послухала.